Постанова № 27967325, 28.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 5011-3/7980-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі судового засіданні - Глитань В.А.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.11.2012 року по справі № 5011-3/7980-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 16.08.2012 року) у справі № 5011-3/7980-2012 (суддя - Сівакова В.В.)

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»

про спонукання виконати умови договору лізингу

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»

про стягнення 1 139 603,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що загальна ціна предмету лізингу становить 1 420 000,00 грн. Позивач вказує на те, що ним достроково повністю сплачено всю суму лізингових платежів, що разом з авансом складає 1 616 546,01 грн. Позивач посилається на те, що дані обставини були досліджені судами різних інстанції у справах № 28/85/10 та № 30/5009/693/11,Ю рішеннями у яких встановлено факт виконання позивачем умов договору належним чином. Проте відповідач відмовляється від підписання акту прийому-передачі предмету лізингу у власність позивача відповідно до п. 11.2. договору лізингу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-3/7980-2012 та призначено її до розгляду на 05.07.2012 року.

04.07.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» подано до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, в якій відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» 961 064,01 грн. боргу по сплаті лізингових платежів та 178 539,16 грн. процентів за користування грошовими коштами, в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань згідно договору лізингу № F239 від 31.07.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/7980-2012 від 05.07.2012 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5011-3/7980-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» задоволено повністю; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» 1 073 грн. - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволені первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено посилання на правові оцінки здійснені іншими господарськими судами.

Відповідно до розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-3/7980-2012 колегією суддів у складі головуюча суддя Кондес Л.О., судді Ропій Л.М. та Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року по справі № 5011-3/7980-2012 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» до провадження і призначено перегляд рішення на 03.10.2012 року.

24.09.2012 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-3/7980-2012 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

03.10.2012 року від представника скаржника надійшли письмові пояснення.

03.10.2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2012 року о 14:00.

15.10.2012 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» надійшла телеграма, в якій директор товариства просить відкласти розгляд справи.

У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-3/7980-2012 колегією суддів у складі головуюча суддя Кондес Л.О., судді : Ропій Л.М. та Рябуха В.І.

17.10.2012 року судове засідання було відкладено на 14.11.2012 року о 12:00, у зв'язку з вищевказаною телеграмою.

14.11.2012 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» надійшли додаткові пояснення.

14.11.2012 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.11.2012 року о 12:00.

Представники відповідача були присутніми в судових засіданнях та надавали свої пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов повністю.

Представники позивача в судових засіданнях надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року по справі № 5011-3/7980-2012 - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № F 239 (а.с. 14-18, т. 1).

Договір № 239 від 31.07.2008 року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингу лізінгодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), спеціально придбаний ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом лізингу є зернозбиральний комбайн New Holland CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, за ціною 1 420 000,00 грн. з ПДВ. Терміном поставки є серпень 2008 року. Постачальником товару є ТОВ «Бізон-Імпорт», 70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, пров. Станційний, 15, ЄДРПОУ 34217047. Зазначені терміни поставки та ціна предмета лізингу є попередніми та підлягають остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника.

Згідно п. 1.5. договору лізингу з метою виконання цього договору лізингодавець укладе договір поставки предмета лізингу (договір поставки) лише після сплати на рахунок лізингодавця операційного збору згідно п. 2.1.4. (1% від ціни предмета лізингу) та авансу у рахунок початкового лізингового платежу згідно п.п. 2.2.5., 2.3.4 (284 000,00 грн.) і здійснення всіх видів забезпечень та надання документів згідно п. 11.3. та п. 11.4. цього договору.

05.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт» (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (лізингоодержувач) укладено договір поставки № 239, відповідно до якого предмет лізингу, його ціна та термін поставки залишились незмінними згідно з п. 1.2. договору лізингу (а.с. 19-20, т. 1).

Відповідно до п. 3.1. договору лізингу поставка предмета лізингу здійснюється на умовах та в строки, передбачені договором поставки.

Умовами договору поставки передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар лізингоодержувачу протягом серпня 2008 року; факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем акту прийому-передачі товару.

Згідно п. 7.2. договору строк лізингу починається з моменту прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу від постачальника. Факти прийому-передачі предмета лізингу засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем акту прийому-передачі предмета лізингу та/або видаткової накладної, з обов'язковим зазначенням дати приймання предмета лізингу, його заводський номер, дату випуску, його вартість.

05.08.2008 року на виконання умов договору поставки актом прийому-передачі було передано зернозбиральний комбайн New Holland CSX 7080 з жниваркою, 2008 року виробництва, серійний номер 371632064 (а.с. 21, т. 1).

У п. 2.1.1 зазначено, що строк лізингу складає 29 місяців, валюта здійснення розрахунків - гривня (п. 2.1.2), валюта обчислення - долар США (п. 2.1.3).

Пунктом 2.1.8 договору встановлено розмір лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Відсотковий період, протягом якого відсоткова ставка не підлягає перегляду, становить 3 місяці. Як основа для встановлення лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення: ІЛВСЖ ЗМ.

У п. 2.2.2 договору зазначено, що витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.

Пунктом 2.2.3 договору лізингу передбачено, що до бази обчислення лізингових платежів, вираженій у валюті обчислення, входять всі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, зокрема, ціна предмета лізингу, мито, витрати, пов'язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувалися, послуги банків, та інше, за винятком вказаних в п. 2.2.2 цього договору, збільшені на ПДВ.

Згідно з п. 2.2.4 договору лізингу вартість предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з придбанням предмета лізингу, які зазначені в п. 2.2.3 договору.

Сторонами одночасно із підписанням договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток № 1) (а.с. 18 оборот).

На виконання умов договору лізингодавцем на адресу лізингоодержувача щомісяця надсилались рахунки-фактури на оплату лізингових платежів.

Розрахунок бази обчислення платежів здійснюється за формулою, вказаною у п. 2.2.3 договору, а п. 2.2.7 передбачено порядок коригування лізингових платежів, тобто якщо валюта обчислення є від'ємною від гривні, перерахунок лізингових платежів в гривні, перерахунок лізингових платежів у гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк України» в м. Києві чинний на день виникнення обов'язку сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.3.14 договору неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний здійснити платіж за курсом цієї валюти, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

Отже розрахунки за договором відповідно до закону, здійснюються у національній валюті України - гривні, проте з урахуванням умов пункту 22.7 Договору з коригуванням на дату здійснення лізингового платежу. Тобто, розмір щомісячного лізингового платежу залежить не тільки від плаваючої ставки, а і від курсу валюти обчислення на дату здійснення лізингового платежу. Також, згідно з умовами договору, незалежно від факту направлення та отримання рахунків-фактур, лізингоодержувач повинен самостійно коригувати розмір щомісячних лізингових платежів та сплачувати їх у встановлені договором строки та розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, починаючи з січня 2009 року лізингоодержувач перестав сплачувати лізингові платежі у повному розмірі.

У зв'язку з чим у лізингоодержувача виникла заборгованість у сумі 961 064,01 грн.

Колегією суддів встановлено, що лізингоодержувачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегією суддів встановлено та доведено матеріалами справи наявність у лізингоодержувача грошового зобов'язання по сплаті на користь лізингодавця лізингових платежів у період з січня 2009 по грудень 2010 року у розмірі 961 064,01 грн. на підставі договору.

Відповідно до умов договору сплата першого періоду лізингу мала відбутись в серпні 2008 року, а за останній 29 період лізингу - в грудні 2010 року.

Листом № 182 від 15.06.2012 року лізингодавець повідомив лізингоодержувача про наявну заборгованість з вимогою сплати цієї заборгованості разом з нарахованими процентами за неправомірне користування грошовими коштами, на підставі виставлених рахунків-фактур.

Разом з даним листом були додані наступні документи:

рахунки-фактури з 11 по 28 періоди сплати лізингових платежів;

рахунок-фактура № 2930/28/Р239 від 03.12.2010 року на суму 1 424 800,18 грн.

рахунок-фактура № 2931/29/Р239 від 05.12.2010 року на суму 186 029,98 грн.

рахунок-фактура № 32/КУ/Р239 від 05.01.2011 року на суму 2 230,17 грн.

рахунок-фактура № 3116/Р/Р239 від 22.12.2010 року на суму 47 226,82 грн.

рахунок-фактура №789/Р/Р239 від 15.06.2012 року (пеня) на суму 178 539,16 грн.

Однак, доказів на спростування або погашення заборгованості лізингоодержувачем не подано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» заборгованості у розмірі 961 064,01 грн., є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, лізингодавець просить стягнути з лізингоодержувата 178 539,16 грн. -проценти за неправомірне користування грошовими коштами по рахункам.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегією суддів встановлено, що лізингоодержувач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 2.3.12 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених в п. 2.3 договору, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за неправомірне користування грошовими коштами, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально та/ або що півроку та при достроковому припиненні договору (за ініціативою Лізингодавця). Розмір суми процентів нараховується наступним чином:

НП*КП*0,5%*Д, де

НП - несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;

КП - курс валюти обчислений, АТ «Каліон банк Україна» в м. Києві на день належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;

Д - кількість календарних днів затримки платежу.

У разі зростання курсу валюти обчислення, лізингодавець має право вимагати компенсації втрат понесених у зв'язку із таким зростанням. Лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати втрати від збільшення валютних курсів у разі затримки платежу згідно рахунку-фактури.

Також вищевказаним листом лізингодавець повідомив лізингоодержувача про нараховані проценти за неправомірне користування грошовими коштами, однак зазначене залишено без задоволення.

З огляду на наявність прострочення виконання лізингоодержувачем грошового зобов'язання апеляційний суд, перевіривши розрахунок, задовольняє вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення нарахованих процентів за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 178 539,16 грн.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу позивачу, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що в кінці строку дії договору лізингоодержувач лише після виконання усіх зобов'язань за цим договором здійснює придбання у власність предмета лізингу за ціною придбання, що дорівнює вартості викупу предмета лізингу (залишковій вартості), розмір якої визначається розділом 2 цього договору. Факт переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача засвідчується підписанням між сторонами окремого акту прийому-передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача.

Оскільки, колегією суддів встановлено, що у лізингоодержувача перед лізингодавцем наявна заборгованість з виплати лізингових платежів та процентів за неправомірне користування грошовими коштами, а у п. 11.2 зазначено, що лише після виконання усіх зобов'язань за цим договором здійснює придбання у власність предмета лізингу, то у суду відсутні підстави для зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу позивачу.

Щодо посилань суду першої інстанції на рішення інших судів, відповідно до яких, начебто, встановлена відсутність заборгованості, то вони колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.

Так, дійсно обставини коригування розмірів лізингових платежів були предметом розгляду господарським судом Запорізької області у справі № 28/85/10. За висновками рішення даного суду від 24.06.2010 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року, нарахування лізингодавцем сум щомісячних лізингових платежів зі застосуванням курсу продажу валюти обчислення AT «Каліон Банк Україна» в м. Києві та відсоткової ставки для валюти обчислення: LIBOR 3М фактично є зміною істотної умови договору (коригування розміру лізингових платежів на курсову різницю) в односторонньому порядку, про що лізингодавець не повідомив лізингоодержувача та не надав йому належних доказів, які б підтверджували необхідність та розмір такого коригування.

Також, рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року у справі 30/5009/693/11, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року, встановлено, що станом на 03.12.2010 року лізингоодержувач повністю сплатив лізингові платежі та залишкову вартість предмет лізингу, тобто повністю виконав свої зобов'язання за договором.

Тому суд першої інстанції з урахуванням зазначених рішень та в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України відмовив у задоволенні зустрічного позову та задовольнив первісний позов.

Проте рішення суду ґрунтується на помилковому застосуванні положень ч. 4 ст. 35 ГПК України, оскільки мотивація зазначених рішень господарського суду Запорізької області є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в цій справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.12.2006 року.

Крім того, у аб. 4 п. 2.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що «Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір».

Однак, зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав вірної правової оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення, про відмову у задоволенні первісних позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» підписати акт прийому-передачі предмета лізингу у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відповідно до п. 11.2. договору лізингу № F239 від 31.07.2008 та надати підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу позивачу та про задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» 961 064,01 грн.- боргу по сплаті лізингових платежів та 178 539,16 грн. процентів за користування грошовими коштами, в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань згідно договору лізингу № F239 від 31.07.2008.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-3/7980-2012 - підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-3/7980-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.08.2012 року у справі № 5011-3/7980-2012 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відмовити повністю, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (70300, Запорізька область, Розовський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (07043, м. Київ, пр-т Московський, 9, оф 5-402) основний борг у розмірі 961 064,01 грн. та проценти за неправомірне користування гршовими коштами в розмірі 178 539,16 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (70300, Запорізька область, Розовський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (07043, м. Київ, пр-т Московський, 9, оф 5-402) 22 796,06 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (70300, Запорізька область, Розовський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (07043, м. Київ, пр-т Московський, 9, оф 5-402) 11 396,04 грн.- за перегляд рішення в апеляційній інстанції.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5011-3/7980-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.