Рішення № 27967023, 27.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2012 р. Справа №18/1805/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. 50 років Жовтня 19 а, м.Гадяч, Полтавська область,37300

про стягнення 4327142,39грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача:Остапенко В.М.

від відповідача: не з"явився.

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до с.85 ГПК України

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за поставку природного газу з жовтня 2011р. по квітень 2012р. на виконання договору №14/2338/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. у розмірі 4327142,39грн., у т.ч. 3672023,02грн. - сума основного боргу, 26432,85грн. - інфляційні нарахування, 55107,27грн. - 3% річних, 265306,04грн. - пеня та 308273,21грн. - 7% штраф.

Відповідач у відзиві на позов (від 26.09.2012р. вих. №01-05/337 визнав суму основного боргу у розмірі 3672023,02грн., інфляційні нарахування - 26432,85грн., 3% річних - 55107,27грн. пені - 132653,02грн. та 7% штрафу - 154136,61грн., в решті позовних вимог, асаме у стягненні 132653,02грн. - пені та 154136,61грн. - 7% штрафу відмовити посилаючись на скрутне фінансове становище.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (Покупець) був укладений договір №14/2338/11 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у ІУ кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії,яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов"язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом "населення" слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Згідно п.2.1 договору Продавець передає Покупцю з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 6670,00 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватися Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 договору).

Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

У відповідності з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписами та печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Крім того, 11.10.2011 р. сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2338/11, відповідно до п. 1. якої внесені зміни у п. 5.2. договору щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору з жовтня 2011 року по квітень 2012 року Постачальник (позивач) поставлено, а Покупцем (відповідач) прийнято імпортований природний газ у кількості 3786,536 тис. куб. м. на загальну суму 4957 336,87 грн. (чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч триста тридцять шість гривень 87 копійок), що підтверджується: за жовтень 2011 року 1 актом від 31.10.11, за листопад 2011 року 1 актом від 30.11.12, за грудень 2011 року 1 актом від 31.12.11, за січень 2012 року 1 актом від 31.01.12, за лютий 2011 року 1 актом від 29.02.12, за березень 2012 року 1 актом від 31.03.12, за квітень 2012 року 1 актом від 30.04.12- загалом сімома актами за сім періодів.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в сумі 3 672 023,02грн .

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3672023,02грн., яка і не заперечується відповідачем

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3672023,02 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 265306,04грн. пені, нарахованої на суму боргу

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разу невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 265306,04грн. згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви.

Крім того, у відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 308273,21грн., нарахований відповідно до п. 7.2. Договору, яким встановлено, що за прострочення платежу понад 30 днів відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Отже, нарахована сума штрафу у розмірі 308273,21грн. штрафу є обгрунтованим та підлягає стягненню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 26432,85грн. та 3% річних - 55107,27грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій , посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"№ 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998р. зі змінами, компанія позивача є юридичною особою, яка заснована на державній власності, засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, компанія використовує державне майно, метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

При вирішенні питання зменшення розміру пені, суд враховував також те, що за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач відповідно до п. 1.1. договору поставляв відповідачу імпортований природний газ, тобто газ, отриманий за міжнародними контрактами, якими також передбачені штрафні санкції за порушення термінів оплати вартості природного газу.

Судом враховано ступень виконання зобов'язання та вжиття заходів щодо своєчасного виконання зобов'язання.

Також, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені, відповідач обґрунтовує його тим, що основним споживачем послуг відповідача є населення, яке заборгувало останньому 1267,8 тис.грн. Проте, відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення зазначеної суми заборгованості з метою виконання зобов'язань перед позивачем.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та те, що представник позивача заперечив проти такого зменшення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" ( вул. 50 років Жовтня 19/а, м.Гадяч, Полтавська область, 37300, п/р 2603113110568 у ПФАБ "Укргазбанк", МФО 331520, код ЄДРПОУ 34401528) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001, п/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720 ) - 3672023,02 грн. - суму основного боргу, 26432,85 грн. - інфляційних нарахувань, 55107,27грн. - 3% річних, 265306,04 грн. - пені, 308273,21 грн. - 7% штрафу та 64380,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 28.11.2012р.

Суддя Кльопов І.Г.