Ухвала суду № 27966723, 10.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"10" грудня 2012 р.

№ 5017/2012/2438

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 5685/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно –промисловий термінал”

до: Державної виконавчої служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: приватного підприємства „Нива –В.Ш.”

про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Офісно –промисловий термінал” (далі по тексту –ТОВ „Офісно –промисловий термінал”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –приватного підприємства „Нива –В.Ш.”, про визнання незаконними дій відповідача щодо примусової реалізації майна позивача, а саме не житлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, 3, а також про зобов’язання відповідача винести постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються дії органу державної виконавчої служби шляхом подання позовної заяви до господарського суду. Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому, в силу приписів ст. 121–2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Таким чином, в порядку господарського судочинства можуть бути оскаржені виключно дії органів державної виконавчої служби, вчинені в процесі примусового виконання рішень господарських судів. При цьому, таке оскарження здійснюється виключно шляхом подання відповідної скарги у визначеному ст. 121 –2 ГПК України порядку в межах справи, рішення з якої стало підставою для вчинення органами державної виконавчої служби оспорюваних дій. Вказана норма закону встановлює спеціальний порядок оскарження дій органів державної виконавчої служби. Можливість оскарження в порядку господарського судочинства дій органів державної виконавчої служби, вчинених в ході виконання рішення господарського суду, шляхом подання окремого позову з цього приводу положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачена.

При цьому, суд звертає увагу позивача на той факт, що виходячи з положень ст.ст. 2, 3, 17, 181 КАС України, ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження” дії органів державної виконавчої служби, які не пов’язані із виконанням судових рішень господарської та цивільної юрисдикції, можуть бути оскаржені саме до адміністративного суду.

У зв’язку з викладеним, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, у випадку законодавчої неврегульованості певних питань, які виникають в процесі здійснення господарського судочинства, суди, як виняток, вправі застосовувати аналогію закону. Згідно з п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Таким чином, у випадку, якщо стороною виконавчого провадження подано до господарського суду окремий позов із вимогами про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної служби, вчинених в процесі виконання рішення відповідного господарського суду, у прийнятті такої позовної заяви слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки застосування заходів судового контролю за виконанням прийнятого ним рішення не може здійснюватись шляхом розгляду ще однієї окремої справи з цього приводу.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд доходить висновку про необхідність відмови у прийнятті до розгляду позовної заяви ТОВ „Офісно –промисловий термінал” до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –приватного підприємства „Нива –В.Ш.”, про визнання незаконними дій відповідача щодо примусової реалізації майна позивача, а саме не житлових будівель загальною площею 20 569,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, 3, а також про зобов’язання відповідача винести постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

При цьому, сума судового збору в розмірі 1074 грн., сплачена до державного бюджету України згідно з квитанцією ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк” № 80311312 від 05.12.2012р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) підлягає поверненню у повному обсязі ТОВ „Офісно –промисловий термінал” у зв'язку з відмовою у прийнятті його позовної заяви.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526/ товариству з обмеженою відповідальністю „Офісно –промисловий терміна” /65033, м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, буд. 3, код ЄДРПОУ 32622874/ суму судового збору в розмірі 1 074 грн. 00 коп. /одна тисяча сімдесят чотири грн. 00 коп./, сплачену згідно з квитанцією ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк” № 80311312 від 05.12.2012р.

Позовні матеріали повернути позивачу на 54 аркушах.

Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Желєзна С.П.