Рішення № 27966714, 03.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р.Справа № 5017/2705/2012

За позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш"

про стягнення 45247грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Багненко А.В., довіреність №10599 від 14.12.11р.;

Від відповідача: Подзелінська Н.П., довіреність №148 від 02.06.11р., Крагель М.М., довіреність №255 від 05.11.12р.;

В судовому засіданні 08.11.12р. по справі було оголошено перерву до 27.11.12р. о 10:30хв., та в судовому засіданні 27.11.12р. по справі було оголошено перерву до 03.12.12р. о 09:30хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 45248,49грн., а саме: основного боргу у розмірі 37833,33грн., пені у розмірі 2924,05грн., індексу інфляції у розмірі 2610,50грн. та 3%річних у розмірі 1880,61грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.12р. порушено провадження у справі №5017/2705/2012.

15.10.12р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№30939/2012 від 15.10.12р.), згідно якого просить суд розгляд справи перенести на другий термін так як представник підприємства у відпустці.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

16.10.12р. від позивача надійшла інформаційна довідка(вх.№31234/2012 від 16.10.12р.).

08.11.12р. від позивача надійшла заява(вх.№33873/2012 від 08.11.12р.) про уточнення позовної заяви в частині зміни банківських реквізитів Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості, згідно якого у зв'язку зі зміною банка обслуговування позивач повідомляє свої належні банківські реквізити(код ЄДРПОУ 00174088, р/р 26002980124841 у Сонячному відділенні Донбаської філії ПАТ"Кредитпромбанк", код банку 335593).

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.12р. строк вирішення спору по справі №5017/2705/2012 було продовжено до 03.12.12р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у запереченні на позов(вх.№33817/2012 від 08.11.12р.).Так в обґрунтування заперечень зазначає, що між відповідачем та позивачем був укладений ліцензійний договір №113/07 від 16.05.2007р., пунктом 6.1. якого було передбачено за надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер»підприємство здійснює відрахування /роялті/ в розмі рі 6% від ціни продажу продукції, а перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію. Додатковою угодою №3 від 04.08.2011р. до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. за надання виключної ліцензії на використання корисної моделі підприємство здійснює відрахування у 2011-2012р.р. у розмірі 4,0% від ціни продажу продукції починаючи від початку промислового виробництва ,тобто з червня 2010-го року, а ще до цього в адрес позивача було направлено листа від 27.02.2010р. і була письмова домовленість про надання 4% і 04.08.2011р. було вже тільки письмове оформлення цієї угоди №3, котра вже існувала і строки що вказує позивач у позові не можуть застосовуватись в даному випадку. Початок промислового виробництва КПШ-300 був у 2010р. і в 2010р. було лише відвантаження продукції, а 4% сплачувалось з кожного реалізованого комплексу устаткування, реалізація КПШ-300 була в березні 2011р., коли надійшли гроші. Крім того в відповіді на претензію підприємство відповіло, що КПШ-300 /шахтний пересувний кондиціонер було відвантажено, але ні продано і гроші надійшли від покупця лише в березні 2011р. та розмір роялті сплачується від валового об'єму реалізації ліцензійної продукції та роялті було нараховане в березні 2011р. в розмірі 4%. Перевірка Державної фінансової інспекції в Донецької області не була повною тому що в неї не було для огляду договору поставки з «Ровенькиантрацит», куди було відвантажено КПШ-300. Саме це Державна фінансова інспекція в Одеській області в результатах зустрічної звірки у Публічному акціонерному товаристві "Холодмаш" від 03.02.2012р. вказує, що станом на 31.12.2011р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості в обліку підприємства відсутня.

26.11.12р. від позивача надійшли заперечення на відзив(вх.№35779/2012 від 26.11.12р.), згідно яких вважає доводи і висновки відповідача безпідставними, бездоказовими, незаконними і такими, що не можуть розглядатися в якості належних переконливих аргументів, а також не можуть бути прийнятими до уваги, та просить суд позов задовольнити повністю. Так стосовно тлумачень відповідачем змісту окремих пунктів Ліцензійного договору від 16.05.2007р. №113/07 та додаткової угоди від 04.08.2011р. №3 до Ліцензійного договору; стверджень відповідача про «письмову домовленість»щодо зниження розміру роялті та його застосування нібито у період до 04.08.2011р. зазначає, що як свідчать фактичні обставини і як зазначено позивачем у позові, додаткова угода не містить умови щодо її застосування до відносин між МакНДІ і ПАТ"ОВО"Холодмаш", які виникли до укладання цієї угоди. В той же час відповідач, намагаючись всупереч дійсності довести та обґрунтувати, що навпаки, Додатковою угодою встановлена умова про її застосування стосовно відносин, виниклих до укладання угоди, посилається на пункт 6.1. Ліцензійного договору та на саму Додаткову угоду в частині викладення тексту даного пункту у новій редакції (зменшення розміру роялті до 4%). Однак відповідач при цьому спотворює зміст п. 6.1., наводячи у відзиві при посиланні на Ліцензійний договір лише частину тексту пункту щодо встановлення 6% роялті та терміну його перерахування. Так відповідач свідомо, при посиланні на Ліцензійний договір проігнорував і не навів, зокрема, наступні слова пункту 6.1.: «...починаючи від дати початку промислового виробництва...», а навів їх тільки при посиланні на Додаткову угоду, дублюючи у відзиві частину нової редакції тексту пункту 6.1. До того ж 4% розмір роялті згідно з Додатковою угодою від 04.08.2011р. в дійсності об'єктивно не міг існувати та бути застосованим буквально з «дати початку промислового виробництва», оскільки ця подія встановлена саме Ліцензійним договором і пов'язана з періодом його укладання (2007 рік), в який це виробництво фактично і почалося із застосуванням 6% роялті. Також зауважує, що рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2010р. по справі №9/238/-10-4581, що набрало законної сили, вже стягнуто з ПАТ"ОВО"Холодмаш" на користь МакНДІ заборгованість за цим же Ліцензійним договором, у тому числі роялті у сумі 86220грн. з розрахунку 6% за реалізовану у грудні 2008 року продукцію. Що стосується стверджень відповідача про «письмову домовленість»щодо зниження розміру роялті та його застосування нібито у період до 04.08.2011р., то зрозуміло що така домовленість мала лише попередній характер на рівні пропозицій, відповідей і намірів, але не була при цьому конкретним належним чином закріпленим волевиявленням сторін, якого не існувало аж до моменту укладання Додаткової угоди, що підтверджується листуванням між відповідачем і позивачем і змістом листів відповідача від 27.02.2011р. №28, від 13.07.2011р. №156 та позивача від 02.06.2011р. № 29/4422. Відносно позиції відповідача щодо вказаних у позові та відзиві перевірок контролюючих органів зазначає, що Державна фінансова інспекція в Одеській області підтвердила саме факт реалізації продукції Відповідачем у грудні 2010р., а не наявності дебіторської заборгованості перед МакНДІ, а Державна фінансова інспекція в Донецькій області поряд з вказаним фактом встановила також і факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за Ліцензійним договором і сплати роялті у неналежно зменшеному розмірі.

27.11.12р. відповідача подав клопотання(вх.№35956/2012 від 27.11.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи виписку по рахунку від 03.03.2011р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи виписку по рахунку.

03.12.12р. від позивача надійшли уточнення позовних вимог(вх.№36479/2012 від 03.12.12р.), згідно яких надав суду уточнення ціни позову та пояснення щодо періоду застосування індексу інфляції, та просить суд стягнути з відповідача 45247грн., а саме: основну заборгованість у розмірі 37832грн., пеню у розмірі 2923,95грн., індекс інфляції у розмірі 2610,44грн., 3%річних у розмірі 1880,61грн. Так зазначає, що за змістом п. 7.1. Ліцензійного договору від 16.05.2007р. №113/07 (в редакції Додаткової угоди від 04.08.2011р. №3),Ліцензіат кожні півроку, протягом 5 календарних днів, наступних за звітним період надає Ліцензіарові зведені бухгалтерські дані щодо обсягу виробництва та реалізації продукції за ліцензією. Згідно з наданими відповідачем зведеними бухгалтерськими даними від 29.08.2011р. №195 до ліцензійного договору встановлено, що у звітному періоді січень - серпень 2011р. ПАТ"ОВО"Холодмаш" реалізувало один шахтний пересувний кондиціонер КПШ-300 на суму 1891,6тис.грн. без ПДВ. Отже, недоплачена відповідачем частина перерахування - різниця між розміром роялті, встановленим з розрахунку 6 (шести) відсотків (за ліцензійним договором), та розміром роялті, встановленим з розрахунку 4 (чотирьох) відсотків (за додатковою угодою) від суми реалізації продукції, тобто сума основного боргу складає (1891,6тис.грн. х 6%)-(1891,6тис.грн. х 4%) =37,832тис.грн. (а не 37833,33грн., як зазначено в позовній заяві), тому змінюються зазначені в позовній заяві підсумкові розміри пені та індексу інфляції від простроченої суми.

03.12.12р. від відповідача надійшли письмові пояснення(вх.№36480/2012 від 03.12.12р.), згідно яких вважає, що вимоги, викладені у позові, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Підставою для твердження з боку позивача про порушення умов ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. (з додатками) є висновки, які вказані у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 09.04.2012р. №05.1-16/3, складеним Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області. На думку ДФІ в Донецькій області мав факт неповної оплати суми роялті - а саме 4% від суми реалізації, ніж 6%, які встановлені п. 6.1. ліцензійного договору. Однак, таке тлумачення умов ліцензійного договору від 16.05.2007р. (з додатками) з боку ДФІ в Донецькій області є хибною та не відповідає умовам договору та практиці взаємовідносин між сторонами. Передумовами для укладення такої додаткової угоди було листування між позивачем та відповідачем (попередні переговори) щодо наміру (мети) встановлення періоду сплати роялті у розмірі 4% на період 2011-2012р. Листом від 02.06.11р. №4422 позивач погодився встановити роялті у розмірі 4% на строк до 31.12.2012р. Листом від 13.07.11р. відповідач виказав свою згоду на зниження розміру роялті до 4% на період 2011-2012рр. згідно до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. Після погодження розміру зниженого розміру роялті (4%) та строку дії такої знижки (період 2011-2012р.р.) між позивачем та відповідачем 04.08.2007р. до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. була укладена додаткова угода №3, згідно якої ліцензіат зобов'язувався здійснювати відрахування (роялті) Ліцензіарові у 2011 - 2012р.р. у розмірі 4% від ціни продажу продукції за ліцензією без ПДВ. Після укладення додаткової угоди від 04 серпня 2007р. до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. подальша поведінка сторін свідчить саме про те, що сторони мали намір та відповідно уклали додаткову угоду, у відповідності до якої розмір роялті був зменшений до 4% на період 2011-2012р. Наявність такої поведінки підтверджує факт відсутності будь-яких заперечень з боку позивача щодо перерахування відповідачем 17.08.2011р. суми роялті у розмірі 75666,66грн., тобто суму, що становить 4% від суми продажу аж до проведення перевірки позивача Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області (тобто майже рік). Окрім того, вважає за необхідне зауважити, що у акті Державної фінансової інспекції в Донецькій області (аркуш 33) чітко вказано, що посадові особи позивача на дату проведення перевірки не вбачали будь-яких порушень з боку відповідача щодо умов виконання ліцензійного договору. Відсутність порушень з боку ПАТ"ОВО"Холодмаш" щодо сплати роялті також встановлена Довідкою про результати зустрічної звірки у ПАТ"ОВО"Холодмаш" з питань взаєморозрахунків з позивачем з безпеки робіт у гірничій промисловості за період з 01.01.2009р. по 31.12.11р., складеною Державною фінансовою інспекцією в Одеській області від 03.02.2012р. №05-19/53. Відповідно до висновку Державної фінансової інспекції в Одеській області станом на 31.12.2011р. дебіторська або кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з позивачем в обліку ПАТ"ОВО"Холодмаш" відсутня. Хибність та необґрунтованість висновків Державної фінансової інспекції в Донецькій області підтверджується довідкою Державної фінансової інспекції в Одеській області, яка встановила факт відсутності порушень, та відповідно - заборгованості відповідача перед позивачем. Звертає увагу суду також на те, що приймаючи до уваги, що реалізація продукції була здійснена у 2011р. (тобто після відвантаження продукції, отримання повного розрахунку за неї та лише після цього-переходу права власності на продукцію до покупця), у даному випадку застосування розміру роялті у 4% є вірним та відповідає умовам ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р. (з усіма додатками).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

16.05.2007р. між Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості(Ліцензіар) та Відкритим акціонерним товариством "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш"(Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір №113/07, відповідно до умов якого про надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер», захищений патентом №21970.

За цим договором Ліцензіатові надається право: на виготовлення продукції за ліцензією на території України; на пропонування до продажу, продаж продукції за ліцензією на території України і за її межами без обмеження обсягу випуску терміном до 10.04.2017р.

Згідно з п.2.2 договору Ліцензіар передає Ліцензіарові опис корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер», захищений патентом №21970.

Відповідно до п.6.1. договору, за надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер», захищеної патентом №21970, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові в розмірі 6 (шести) відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300кВт. Перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію за ліцензією.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що Ліцензіат щомісяця, протягом 5 календарних днів, наступних за звітним надає Ліцензіарові зведені бухгалтерські дані щодо обсягу виробництва та реалізації продукції за ліцензією(відсутність виробництва та реалізації) протягом звітного періоду.

Згідно з п.10.4. договору, за порушення грошових зобов'язань, передбачених п.6.1. цього договору, Ліцензіат сплачує Ліцензіарові за кожний прострочений день пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.

04.08.2011р. між сторонами було підписано додаткову угоду №3 до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р., згідно якої п.6.1. та п.7.1. договору викладено в такій редакції:

„6.1. за надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер», захищеної патентом №21970, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові у 2011-2012р.р. у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300кВт. Перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію за ліцензією;

7.1. Ліцензіат кожні півроку, протягом 5 календарних днів, наступних за звітним надає Ліцензіарові зведені бухгалтерські дані щодо обсягу виробництва та реалізації продукції за ліцензією(відсутність виробництва та реалізації) протягом звітного періоду.".

Згідно з наданими відповідачем зведеними бухгалтерськими даними від 29.08.2011р. №195 до ліцензійного договору та додаткової угоди, встановлено, що у звітному періоді січень - серпень 2011р. ПАТ"ОВО"Холодмаш" реалізувало один шахтний пересувний кондиціонер КПШ-300 на суму 1891600,67грн. без ПДВ.

17.08.2011р. відповідач сплатив позивачеві роялті в розмірі 75666,66грн., що становить 4 відсотки від суми продажу.

Згідно довідки від 03.02.2012р. №05-19/53 Державної фінансової інспекції в Одеській області «Про результати зустрічної звірки у Публічному акціонерному товаристві "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" з питань взаєморозрахунків з Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості з період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р.»(арк.5) встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" реалізував одну модель шахтного пересувного кондиціонера вартістю 1891666,67грн. протягом 2010р.(оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 у додатку 4).

Також факт реалізації відповідачем саме у 2010р. однієї моделі шахтного пересувного кондиціонера вартістю 1891666,67грн. підтверджується також актом ревізії фінансово - господарської діяльності Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості за період з 01.01.2009р. по завершений звітний період 2012р. від 09.04.2012р. №05.1-16/3, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області.

Як встановлено в акті ревізії проведеної Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області (арк. 32), ПАТ"ОВО"Холодмаш" було реалізовано одну модель шахтного пересувного кондиціонера вартістю 1891666,67грн. протягом 2010р., не перерахувало МакНДІ роялті на загальну суму 37833,33грн. за 2010р.

ПАТ"ОВО"Холодмаш" здійснивши реалізацію продукції у 2010р., сплатив роялті у розмірі меншому, аніж передбачено пунктом ліцензійного договору, враховуючи те, що у грудні 2010р. - січні 2011р., тобто під час реалізації відповідачем продукції і перебігу встановленого терміну сплати роялті, його розмір, згідно з п. 6.1. ліцензійного договору, становив 6 (шість) відсотків, а не 4 (чотири) відсотки від суми реалізації, оскільки на той період додаткова угода від 04.08.2011р. про зменшення розміру роялті не була укладена.

19.06.2012р. Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості було направлено на адресу відповідача претензію №01/4963 про перерахування суми роялті.

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

У відповіді на претензію від 23.07.2012р. відповідач листом №171 підтвердив факт реалізації продукції за ліцензійним договором, повідомивши про її відвантаження 22.12.2010р. у ДП «Ровенькиантрацит», про що зазначено також і в листі Відповідача від 23.08.2012р. №202.

Грошові кошти ПАТ"ОВО"Холодмаш" від реалізації продукції були отримані у березні 2011р.

У відповіді на претензію і листі від 23.08.2012р. №202, відповідач зазначає, що сума роялті була сплачена ним з розрахунку 4 (чотирьох) відсотків від обсягу реалізованої продукції, тобто в розмірі, встановленому додатковою угодою від 04.08.2012р. до ліцензійного договору.

Вищевикладене зумовило звернення Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до суду з даним позовом та уточненням до нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Пункт 3 ст. 213 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо буквальне значення слів та понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Ст. 253 Цивільного кодексу України передбачено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст.254 Цивільного кодексу України

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.6.1. ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р., за надання виключної ліцензії на використання корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер», захищеної патентом №21970, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові в розмірі 6 (шести) відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300кВт. Перерахування здійснюється не пізніше 15-го календарного дня з початку місяця, що настає за тим, у якому було реалізовано продукцію за ліцензією.

04.08.2011р. між сторонами було підписано додаткову угоду №3 до ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р., згідно якої у п.6.1. сторони дійшли згоди щодо зменшення розміру відрахування (роялті) у 2011-2012р.р. у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від ціни продажу продукції за ліцензією без урахування ПДВ, починаючи від дати початку промислового виробництва з кожного реалізованого комплексу устаткування холодильною потужністю 300кВт.

Враховуючи те, що факт реалізації продукції за ліцензійним договором, а саме корисної моделі «Шахтний пересувний кондиціонер»та відвантаження його відбулось 22.12.2010р., що підтверджується відповіддю на претензію №171 від 23.07.2012р. та листом відповідача від 23.08.2012р. №202, то судом встановлено, що у відповідача не було ніяких належних підстав застосовувати умови додаткової угоди від 04.08.2011р. до правовідносин, пов'язаних з реалізацією продукції, тобто до правовідносин, які існували у грудні 2010р., незважаючи на те, що оплата за відвантажену продукцію поступила 03.03.2011р.

Відтак, уклавши 04.08.2011р. додаткову угоду про зменшення розміру роялті до 4 (чотирьох) відсотків, відповідач помилково вважає, що вона почала діяти з 01.01.2011р. і здійснив нарахування роялті у зменшеному розмірі.

Крім того, сама додаткова угода від 04.08.2011р. не містить ніяких застережень відносно початку її дії з 01.01.2011р., тому відсутні будь-які правові підстави, на розповсюдження її дії на правовідносини, які існували у минулому періоді, тобто до дати укладення додаткової угоди.

Тому вбачається, що відповідач невірно протрактував строки та дати, встановлені додатковою угодою що зумовило порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Так перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок, недоплачена відповідачем частина перерахування - різниця між розміром роялті, встановленим з розрахунку 6 (шести) відсотків (за ліцензійним договором), та розміром роялті, встановленим з розрахунку 4 (чотирьох) відсотків (за додатковою угодою) від суми реалізації продукції складає (1891,6тис.грн. х 6%)-(1891,6тис.грн. х 4%) =37832грн., суд дійшов висновку що розрахунок здійснений належним чином.

Так, судом встановлено наявність порушення Публічним акціонерним товариством "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" умов п. 6.1. ліцензійного договору №113/07 від 16.05.2007р., внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, а саме недоплата роялті у розмірі 37832грн., що також підтверджується актом ревізії фінансово - господарської діяльності Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості за період з 01.01.2009р. по завершений звітний період 2012р. від 09.04.2012р. №05.1-16/3, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37832грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" пені в розмірі 2923,95грн. за період з 16.01.2011р. по 16.07.2011р. (182дн.) що обрахована із суми заборгованості у розмірі 37832грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 2923,95грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 2610,44грн. та 3%річних у розмірі 1880,61грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3%річних, судом встановлено, що розрахунок 3%річних здійснений належним чином, тому 3%річних підлягають задоволенню в сумі 1880,61грн.

Поряд з цим перевіривши розрахунок індексу інфляції, судом встановлено, що він не відповідає вимогам діючого законодавства, та є невірним, у зв'язку з чим судом самостійно було розраховано індекс інфляції, та підлягає задоволенню у розмірі 2002,76грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, уточнені позовні вимоги Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 37832грн., пені у розмірі 2923,95грн., індексу інфляції у розмірі 2002,76грн. та 3%річних у розмірі 1880,61грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1587,88грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 00217857, р/р 26001314883 у АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209) на користь Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості(86108 Донецька обл., м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, код ЄДРПОУ 00174088, р/р 26002980124841 у Сонячному відділенні Донбаської філії ПАТ"Кредитпромбанк", код банку 335593) основний борг у розмірі 37832(тридцять сім тисяч вісімсот тридцять дві)грн., пеню у розмірі 2923(дві тисячі дев'ятсот двадцять три)грн.95коп., індекс інфляції у розмірі 2002(дві тисячі дві)грн.76коп., 3%річних у розмірі 1880(одну тисячу вісімсот вісімдесят)грн.61коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1587(одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім)грн.88коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

Суддя Гут С.Ф.