Рішення № 27966519, 03.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13133-2012 03.12.12Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі -Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма»

про стягнення 20612,31 грн.

Суддя Грєхова О.А.

За участю представників:

від позивача: Ткач В.Д.- представник за довіреністю

від відповідача: Галай О.О.- представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі -Україна»заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма»20612,31 грн. боргу по відшкодуванню додаткових витрат по Договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 82563 від 17.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поніс додаткові витрати, повязані зі зберіганням, оглядом, понаднормативним використанням контейнерного обладнання в порту м. Одеса в інтересах Клієнта (відповідача) під час виконання Договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 82563 від 17.06.2011 року.

Провадження у справі № 5011-53/13133-2012 порушено відповідно до ухвали від 26.09.2012 року та призначено справу до розгляду на 29.10.2012 року.

29.10.2012 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача 13,86 грн. витрат на отримання Витягу з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2012 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 19.11.2012 року. В судовому засіданні 19.11.2012 року оголошувалась перерва до 03.12.2012 року.

В судовому засіданні 03.12.2012 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема, зазначив, що позивачем не доведено обставини та не надано належні докази, які б підтверджували необхідність понесення ним витрат саме в інтересах відповідача та з підстав, не повязаних з порушенням договору самим позивачем, також відповідач вважає, що відповідні витрати мали бути попередньо узгоджені з ним.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 03.12.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 82563 від 17.06.2011 року та заявок № 260 від 01.09.2011 року (СДММ08110002), №262/1 від 02.09.2011 року (СДММ08110019), № 262/2 від 02.09.2011 року (СДММ08110031) Товариством з обмеженою відповідальністю «Маккензі-Україна» було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги по експедируванню контейнерів №№ TCNU7377630, MSCU8061328, FCIU9154223, які по №№ СМR 1102, 1104, 1118 доставлені відповідачеві в м. Київ. Товар який знаходився в наведених контейнерах відповідачеві переданий без зауважень. В ході розгляду спору відповідач не заперечував проти факту надання послуг.

Для оплати наданих послуг з еспедирування відповідачу були направлені: рахунок-фактура № СФ-0002052 від 22.09.2011 року, акт здачі-приймання робіт № ОУ-0002052 від 25.09.2011 року, податкову накладну № 2052 від 22.09.2011 року на суму 244039,50 грн.; рахунок-фактура № СФ-0002048 від 22.09.2011 року, акт здачі-приймання робіт №ОУ-0002048 від 25.09.2011 року, податкову накладну № 2048 від 22.09.2011 року на суму 23039,50 грн.; рахунок-фактура № СФ-0002012 від 09.09.2011 року, акт здачі-приймання робіт № ОУ-0002012 від 09.09.2011 року, податкову накладну № 2012 від 22.09.2011 року на суму 25791,68 грн., які відповідач оплатив повністю.

Однак, під час надання вищезазначених транспортно-експедиційних послуг по експедируванню контейнерів №№ TCNU7377630, MSCU8061328, FCIU9154223 в порту м. Одеса у позивача виникли додаткові витрати, пов'язані з наданням послуг.

Зокрема, по контейнеру № TCNU7377630 вартість додаткових витрат склала 14434,23 грн. Наведені витрати виникли у зв'язку з затримкою контейнера в порту м.Одеса, його зберіганням та понаднормативним використанням контейнерного обладнання (демередж), що підтверджується нарядом №1102, СМR 1102, маршрутною картою, претензією на суму 900 у.о., інвойсом № ITN1202277 та актом виконаних робіт на 483,60 у.о.

Позивач направляв відповідачу рахунок № СФ-0002069 від 16.09.2011 року на оплату додаткових витрат, який отриманий відповідачем 14.10.2011 року, про що свідчить відповідне повідомлення про поштове вручення. Відповідний рахунок оплачено частково на суму 4391,71 грн.за платіжними дорученнями № 2647 від 29.11.2011 року на суму 3195,71грн. та № 81 від 19.01.2012 року на суму 1196 грн. Неоплаченими залишились кошти в сумі 10042,52 грн.

По контейнеру FCIU9154223 вартість додаткових витрат склала 13801,06 грн. Данні витрати виникли в зв'язку затримкою контейнера в порту м. Одеса, його зберіганням, понаднормативним використанням контейнерного обладнання (демередж) та доглядом контейнера, що підтверджується нарядом №1104, СМR 1118, маршрутною картою, претензією (інвойс № ITN120276) на суму 828,00 у.о., інвойсом № ITN120275, актом виконаних робіт на 442,80 у.о., рахунком № 325035, актом про проведення митного огляду товарів № 300060703/2011/002683 від 15.09.2011 року, реєстром догляду автотранспорту на суму 376,08 грн.

Позивач направляв відповідачу рахунок № СФ-0002062 від 16.09.2011 року на оплату додаткових витрат, який отриманий відповідачем 14.10.2011 року, про що свідчить відповідне повідомлення про поштове вручення. Відповідний рахунок оплачено частково на суму 4838,02 грн. за платіжними дорученнями № 2644 від. 29.11.2011 року на суму 3571,78 грн. та № 80 від 19.01.2012 року на суму 1266,24 грн. Неоплаченими залишились кошти в сумі 8963,04 грн.

По контейнеру № MSCU8061328 вартість додаткових витрат склала 1606,75 грн. компенсації вартості демереджа. Данні витрати виникли в зв'язку з понаднормативним використанням контейнерного обладнання (демередж) в результаті затримки контейнера в порту м.Одеса, що підтверджується нарядом №1103, СМR 1104, маршрутною картою, рахунком № IMINP/19953/2011-MSU від 22.09.2011 року, актами виконаних робіт № IMINP/18535/2011-MSU від 07.09.2011 року на суму 892,64 грн. та № IMINP/18535/2011-MSU від 02.09.2011 року на суму 446,32 грн.

Позивач направляв відповідачу рахунок № СФ-0002634 від 03.10.2011 року на оплату додаткових витрат, який отриманий відповідачем 21.11.2011 року, про що свідчить відповідне повідомлення про поштове вручення. Відповідний рахунок відповідачем не оплачено, таким чином заборгованість складає 1606,75 грн.

Всього додаткові витрати позивача, пов'язані з експедируванням контейнерів №№ TCNU7377630, MSCU8061328, FCIU9154223 не відшкодовані відповідачем на суму 20612,31 грн., про що також відповідачу надсилалась 23.05.2011 року претензія, яка залишена без задоволення.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як передбачено п. 2.1.12 Клієнт зобов'язаний своєчасно у порядку, передбаченому цим Договором, зокрема, відшкодувати документально підтверджені додаткові витрати понесені Експедитором в інтересах Клієнта в цілях виконання даного Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання Клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про транспортно-експедиційну діяльність»Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, виходячи з навенедих умов Договору та норм чинного законодавства, Клієнт (відповідач) зобов'язаний відшкодувати позивачу документально підтверджені додаткові витрати понесені Експедитором в інтересах Клієнта в цілях виконання даного Договору.

Як вбачається з обставин спору та наданих позивачем доказів, понесені ним додаткові витрати, необхідні для виконання Договору документально підтверджені, крім того, частково оплачені відповідачем.

Згідно з п. 4.14 Договору Клієнт зобов'язаний захищати, відшкодовувати витрати та вважати Експедитора невинуватим у відношенні усіх стягнень претензій, збитків, в та витрат, якими б вони не були зв'язку з природою вантажів (якщо вони викликані з необережність Експедитора), з діями Експедитора у відповідності з інструкціями Клієнта або з порушеннями Клієнтом гарантій чи зобов'язань чи із-за необережності Клієнта.

Пунктом 4.15 Договору встановлено, що Клієнт несе відповідальність та зобов'язаний захищати, відшкодовувати витрати та вважати Експедитора невинуватим, щодо будь-яких видатків, мит, депозитів, та стягнень будь-якого роду, що стягуються будь-якими органами, а також всіх виплат, штрафів, видатків, загибелі та збитків, що поніс Експедитор з цим.

Також судом встановлено, що додаткові витрати по експедируванню контейнерів були здійснені в інтересах відповідача, оскільки безпосередньо пов'язані з виконанням Договору експедирування з незалежних від Експедитора обставин і в разі несплати відповідних платежів контейнери з вантажем не були б випущені з території порту, відповідач не зміг би розмитнювати, користуватися та розпоряджатися вантажем, а додаткові витрати були б значно більшими.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу статті 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач надсилав відповідачу претензію 23.05.2011 року з вимогою оплатити додаткові витрати, яка задоволена відповідачем частково. Решта понесених позивачем додаткових витрат в заявленій сумі 20612,31 грн. відповідачем не відшкодовані, що останнім не спростовано.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, оцінюючі всі наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат повязаних з отриманням позивачем Витягу з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження відповідача, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи те, що Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження відповідача був необхідний для розгляду справи, а саме для встановлення місцезнаходження відповідача та надавався позивачем, на виконання вимог ухвали Господарського суду м.Києва, суд приходить до висновку про можливість задоволення вказаної заяви позивача про стягнення на його користь 13,86 грн. за отримання вказаного Витягу.

З огляду на норму ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи (оплата витягу з ЄДРПОУ) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма»(02068, м.Київ, вул. Вербицького, 1л, код 32250025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна»(03680, м.Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код 33835710) 20612,31 (двадцять тисяч шістсот дванадцять гривень тридцять одну копійку) боргу, 1609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судових витрат та 13,86 (тринадцять гривень вісімдесят шість копійок) витрат, повязаних з отриманням Витягу з ЄДРПОУ.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2012

Суддя Грєхова О.А.