Рішення № 27966298, 06.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2012 р. Справа № 5011-39/9988-2012-7/078-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ,

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська область, м. Вишгород,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Бровій Микола Гаврилович, м. Київ,

про стягнення 50 084,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельніченко О.Д. -представник за довіреністю №46/1 від 13.08.2012 року;

від відповідача:.Бондаренко С.В. -представник за довіреністю №193-29/2 від 29.08.2012 року;

віл третьої особи: Бровій М.Г. -паспорт серії СО №283476 від 03.12.1999 року;

Коберник П.Р. -представник за договором б/н від 06.12.2012 року,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»(далі -позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(далі -відповідач) про стягнення 50 084,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.08.2011 року у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху водієм Бровій М.Г., що керував автомобілем «ВАЗ 21063», державний номер 60445КЕ, відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в результаті якої було пошкоджено автомобіль », державний номер 111771 та завдано матеріальної шкоди Філонову Є.В., що ним керував. Позивачем відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № АТ.ДМт06-01.05490 від 09.06.2010 року виплачено Філонову Є.В. страхове відшкодування, суму якого позивач просить стягнути в порядку регресу з відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.07.2012 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.09.2012 року.

Відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року матеріали справи № 5011-39/9988-2012 направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 5011-39/9988-2012 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2012 року справу № 5011-39/9988-2012 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй № 5011-39/9988-2012-7/078-12 та призначено розгляд справи на 18.10.2012 року.

18.10.2012 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»надійшло клопотання № 3858 від 17.10.2012 року (вх. № 16483) про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 18.10.2012 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.11.2012 року.

15.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»б/н від 15.11.2012 року (вх. № 18410).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/4602779 від 30.04.2011 року, що є підставою звернення позивача до суду, був некоректно заповнений з помилками і інформація вказана в ньому щодо строків внесення страхового платежу не відповідає дійсності, оскільки на час настання ДТП страховий платіж не було внесено, а отже вказаний поліс не набрав чинності.

Крім того, відповідач заперечує проти вимог позивача про стягнення пені та 3% річних, оскільки для позадоговірних (регресних) зобов'язань, які існують між сторонами -страховиками законом не передбачено застосування забезпечення виконання зобов'язань шляхом встановлення неустойки та сплата річних.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання 15.11.2012 року представники сторін по справі з'явились, на підставі положень ч. 3 ст. 77 ГПК України господарським судом оголошено перерву до 19.11.2012 року.

19.11.2012 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»надійшли письмові пояснення № 4406 від 15.11.2012 року (вх. № 18580) та клопотання № 4495 від 19.11.2012 року (вх. № 19654).

У судовому засідання 19.11.2012 року представник відповідача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2012 року строк вирішення спору у справі № 5011-39/9988-2012-7/078-12 продовжено на п'ятнадцять днів з 21.11.2012 року по 06.12.2012 року та призначено розгляд справи на 06.12.2012 року, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Бровій Миколу Гавриловича.

05.12.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»надійшли доповнення до відзиву на ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»б/н від 04.12.2012 року (вх. № 19782).

У судовому засіданні 06.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього.

Третя особа та її представник у судове засідання 06.12.2012 року з'явилися, проти задоволення позову не заперечували, однак, письмових пояснень по суті спору, в тому числі щодо здійснення оплати страхової премії, відповідних доказів на підтвердження оплати страхової премії, оригіналу для огляду полісу № АА/4602779 від 30.04.2011 року суду не надали.

У судовому засіданні 06.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України господарський суд Київської області оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

09.06.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (страховик за договором, позивач у справі) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві (страхувальник за договором) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №АТ.ДМт06-01.05490 (далі - договір страхування).

Відповідно до п. 4. договору предметом договору страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить закону, пов'язаний з володінням та(або) користуванням транспортними засобами (далі - ТЗ), причепами, додатковим обладнанням (далі - ДО), які вказуються у додатках до цього договору. За цим договором страховик зобов'язується при настанні передбаченого договором страхового випадку з застрахованим за відповідними додатком ТЗ, здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та (або) ДО, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові премії у встановлені додатками строки та виконувати інші умови цього договору.

Згідно п. 5.1.1. до страхових ризиків віднесено ДТП (дорожньо-транспортна пригода).

Строк дії договору встановлений сторонами з 10.06.2010 року по 09.06.2015 року (п. 10. договору).

Як вбачається з додатку №АТ.ДМт06-01.07671 від 17.06.2011 року до договору страхування (підпункт 76 пункту 1 додатку), страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування на умовах договору, серед іншого, автотранспортний засіб марки «Шкода»моделі «Октавія», державний номер 1771.

17.08.2011 року о 20-21 год. в м. Києві на перехресті вул. Сабурова-Бальзака сталася ДТП за участю транспортного засобу «Шкода Октавія», державний номер 1771 під керуванням водія Філонова Є.В. та транспортного засобу «ВАЗ 21063», державний номер 604-45 КЕ під керуванням водія Бровій М.Г., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки ВДАІ Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві №10/28.019 від 15.08.2011 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року в справі № 3-6410 водія Бровій Миколу Гавриловича, який керував автомобілем «ВАЗ 21063», державний номер 604-45 КЕ, було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

У відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту на підставі заяви страхувальника -Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві, вх. №4855 від 31.10.2011 року про виплату страхового відшкодування (копія наявна в матеріалах справи) було здійснено оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту № 156 від 13.09.2011 року про оцінку автомобілю «Skoda Octavia Elegance 1.8»держномер 11 1771, оцінка була проведена СПД-фізичною особою Ханжиною О.В., який є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат № 11794/11, виданий Фонду державного майна України 11.05.2011 року). Проведення оцінки доручено Курило О.Г., який діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача Фонду державного майна України № 7433 від 20.02.2010 року (копії сертифікату та свідоцтва наявні в матеріалах справи).

Так, за результатами проведеної оцінки матеріальний збиток, завданий власникові «Skoda Octavia Elegance 1.8»держномер 11 1771, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 84 665,83 грн.

На підставі Звіту № 156 від 13.09.2011 року відповідно до п. 10.1 та п. 16.10 договору страхування (за вирахуванням франшизи та вартості придатних залишків) позивачем складено страховий акт № КА139-11 (8048) від 09.11.2011 року, згідно якого сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 52 842,84 грн. (копія страхового акту наявна в матеріалах справи).

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві як вигодонабувачу за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №АТ.ДМт06-01.05490 від 09.06.2010 року, суму страхового відшкодування у розмірі 52 842,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Позовною вимогою у даній справі є, зокрема, стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»49 500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність Бровій М.Г., власника транспортного засобу «ВАЗ 21063», державний номерний знак 604-45 КЕ на час скоєння ДТП (17.08.2011 року) була застрахована відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4602779 від 30.04.2011 року (копія наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

З наявної в матеріалах справи копії полісу № АА/4602779 вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи -500,00 грн.(п. 2).

Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП Бровія М.Г., була застрахована відповідачем, позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»з листом (претензією) вих. №859 від 20.03.2012 року, в якому просив у встановлені законодавством строки відповідно до ст.. 27 Закону України «Про страхування»перерахувати за регресною вимогою суму страхового відшкодування у розмірі 61 518,04 грн. на користь позивача. Копія зазначеного листа та докази його отримання відповідачем наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»вказану у листі суму на користь позивача не сплатило, відповіді на претензію не надало, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що у зв'язку з невнесенням страхового платежу поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/4602779 станом на час скоєння ДТП не набрав чинності.

Однак, як встановлено господарським судом, заперечення відповідача не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 року № 85/96-ВР Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 4 ст. 18 вказаного закону).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до п. 1.8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Зразок типового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 558 від 29.08.2011 року.

Розділ 3 страхового полісу має назву «Строк дії», у ньому вказується час, дата початку дії договору, дата закінчення строку його дії.

На час укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/4602779 чинним було Розпорядження Держфінпослуг від 01.07.2010 N 530 «Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого також було зазначено, що Розділ 3 страхового полісу має назву «Строк дії», у ньому вказується час, дата початку дії договору, дата закінчення строку його дії.

Таким чином, момент набрання чинності договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено саме договором.

Аналогічна позиція викладена Моторним (транспортним) страховим бюро України у листі №25651/4.4-10 від 11.10.2012 року (копія наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/4602779, строк його дії становить один рік з 30.04.2011 року по 29.04.2012 року (п. 3).

Крім того, у п. 7 вказаного полісу зазначено, що страхова премія у розмірі 576,00 грн. сплачена 30.04.2011 року.

На підтвердження сплати страхової премії за полісом № АА/4602779 від 30.04.2012 року на суму 576,00 грн. позивачем надано суду копію витягу з реєстру нарахованих страхових премій щодо здійснення перерахування страхової премії по укладеним договорам обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за підписами відповідача та його повіреного, в якому зазначено, що страхова премія за полісом № 4602779 від 30.04.2011 року сплачена 30.04.2011 року у розмірі 576,00 грн.

Також відповідачем надана суду роздруківка з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з якої вбачається, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АА/4602779 від 30.04.2011 року станом на 05.05.2011 року діючий.

Поліс № АА/4602779 від 30.04.2011 року засвідчений печаткою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», доказів звернення до правоохоронних органів щодо викрадення печатки відповідачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність визнаного винним у скоєнні ДТП Бровія М.Г., водія транспортного засобу «ВАЗ 21063», державний номерний знак 604-45 КЕ, була застрахована відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4602779 від 30.04.2011 року.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Із Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4602779 вбачається, що франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) становить 500 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що особою, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані Приватному акціонерному товариству «Українська охоронно-страхова компанія»збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта».

Відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», враховуючи сплату позивачем страхового відшкодування в розмірі 52 000,00 грн., відповідач повинен відшкодувати позивачу за регресною вимогою в межах, лімітів передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4602779 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. -500,00 грн., де 50 000,00 грн. ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а 500, 00 грн. розмір франшизи).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»в порядку регресу, виплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 500,00 грн. є обґрунтованою, законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача нарахованих пені в розмірі 487,08 грн. та 3% річних в розмірі 97,64 грн., що нараховані за період з 27.06.2012 року по 20.07.2012 року.

Зазначені вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частини 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вказані норми регулюють зобов'язальні відносини страховика та страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не розповсюджуються на відносини відшкодування шкоди в порядку регресу, які існують у справі між відповідачем та позивачем, який не є суб'єктом зазначеного договору обов'язкового страхування.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Вказана норма встановлює спосіб захисту майнового права та інтересу у зобов'язальних відносинах боржника та кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, відповідно таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, спірна сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, за правовою природою є відшкодуванням реальних збитків в порядку регресу, а не сплатою страхового відшкодування страховиком страхувальнику за договором страхування. Відповідно вказана норма ст. 625 ЦК України також не розповсюджується на відносини відшкодування шкоди в порядку регресу, які існують у справі між відповідачем та позивачем, і які не є зобов'язальними в розумінні ст.ст. 509-512 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 року № 4/17-3520-2011.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 49 500,00 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», судовий збір відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, код ЄДРПОУ 23734213) 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 12.12.2012 року