Ухвала суду № 27964114, 12.12.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження 22-ц/2090/6764/2012 р. Головуючий 1 інстанції Калайда І.С.

Справа № 2015/2-772/2011 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: стягнення шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Коваленко І.П

суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі -Рудь А.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у період з 01.07.1994 року по 01.09.1994 року він працював по трудовій книжці у відповідача за спеціальністю робочий по капітальному ремонту житлових та виробничих будівель, споруд, тепловодоканалізаційної системи та іншого обладнання.

01.09.1994 року він звільнився за власним бажанням, оскільи адміністрація відповідача повідомила, що надалі він може працювати тільки за трудовими угодами, без ведення трудової книжки, що його влаштовувало, оскільки всі необхідні страхові внески до пенсійного фонду України відповідач перераховував.

У період з 22.11.2004 року по 15.05.2006 р. він також працював у відповідача по трудовій книжці робітником із благоустрою, 15.05.2006 року був звільнений за власним бажанням.

У періоди з 02.09.1994 року по 31.12.1998 р. та з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р. він працював у відповідача за трудовими угодами (без трудової книжки), на нього були відсутні особові рахунки, але відповідач на його думку незаконно та передчасно знищив всі документи, які підтверджували нарахування та виплату йому коштів за трудовими угодами, сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за весь вказаний період, що підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

З 21.10.2009 року його поставили на облік в Управлінні ПФУ в Ленінському районі м. Харкова, який нараховував йому пенсію в розмірі 1607,16 гривень враховуючи загальний період його страхового (трудового) стажу - 25 років, 1 місяць, 19 днів.

Він вважав, що при первинному розрахунку його пенсії Пенсійний фонд не включив до його страхового стажу періоди роботи у відповідача з 02.09.1994 року по 31.12.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року, внаслідок чого йому було нараховано пенсію в значно меншому розмірі, ніж її належало нарахувати, внаслідок незаконного знищення відповідачем його трудових угод, розрахунково-платіжних відомостей на видачу йому заробітної плати та плати загальнообов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду України.

Він отримував щомісячну пенсію у розмірі 1607,16 гривень протягом 7-ми місяців за період з 01.11.2009 року по 31.05.2010 року, поки він не звернувся до ПФУ та інспекції праці для з'ясування питання малого розміру нарахованої пенсії.

Після звернень до ПФУ, пошуку свідків (які сумісно з ним працювали у спірний період), ПФУ включив до загального трудового (страхового) стажу першу частину періоду роботи у відповідача з 02.09.1994 р. по 31.12.1998 року, зробивши початковий перерахунок його пенсії. Після чого страховий (трудовий) стаж його став 29 років 11 місяців, 4 дні. Загальний розмір нарахованої пенсії став 1882,31 грн.

Далі на підставі звернень до ПФУ та з огляду на підтвердження свідків, які сумісно з ним працювали у відповідача, ПФУ здійснив остаточний перерахунок пенсії з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року, після чого додатково збільшився страховий (трудовий) стаж - 34 роки, 11 місяців, 4 дні та загальний остаточно перерахований розмір пенсії склав 2070,73 гривень.

Вважав, що за 9 місяців періоду з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року з вини відповідача ПФУ сплатив йому пенсію менше на суму 4 172,13 гривень, що на його думку є матеріальною шкодою. Неправомірні дії та вина відповідача полягають в тому, що він передчасно (раніш встановленого законодавством 75-ти річного року зберігання - при відсутності на нього особового рахунку) знищив трудові угоди, розрахунково - платіжні відомості на видачу останньому заробітної плати та загальнообов'язкових відрахувань до ПФУ.

В зв'язку з цим вважав, що відповідач вказаними вище діями спричинив йому моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яку повинен відшкодувати згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Моральна шкода виражається у перенесених ним душевних, моральних стражданнях від того, що по вині відповідача, внаслідок незаконного та передчасного знищення відповідачем трудових угод, розрахунково - платіжних відомостей на видавання йому заробітної плати та загальнообов'язкових відрахувань до ПФУ, йому прийшлося відстоювати черги, щоб потрапити на прийом до інспекторів та керівництва ПФУ, багаторазово звертатися до ПФУ та інспекції праці, до правозахисних організацій, вивчати відповіді та розрахунки ПФУ, займатися пошуком свідків, які сумісно з ним працювали у спірний період у відповідача та погодилися потратити час на підтвердження цього факту.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що в спірний проміжок часу, а саме з 02.09.1994 р. по 31.12.1998 р. та з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 року позивач працював у відповідача за цивільно - правовими угодами. Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується самими позивачем.

Документи, які підтверджують нарахування та виплату позивачу за роботу по трудовим угодам у відповідача згідно актів про виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню, було знищено відповідно Номенклатури справ № 1 на 2008 рік. Зазначене підтверджується відповідними Актами на виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню. Такі дії відповідають п. 317 Наказу Головного Архівного Управління при КМ України від 20.07.1998 року № 41 «Про затвердження Переліку типових документів»згідно якого термін зберігання розрахункових (розрахунково - платіжних відомостей (табуляграм) на видавання заробітної плати, гонорарів, матеріальної допомоги та інших виплат становить 3 роки.

Представник відповідача в якості заперечень проти позову також посилався на Постанову КМ України від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Згідно п.1-3 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, даних за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 зазначеного Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином позивача не було позбавлено права і можливості встановити трудовий стаж на підставі показань свідків, що ним і було здійснено в подальшому.

Представник відповідача також зазначав, що дії Комунальної установи „Малиженський психоневрологічний інтернат" не завдавали шкоди позивачу, а отже відсутні підстави для стягнення як матеріальної, так и моральної шкоди з підприємства на користь останнього.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом безпідставно не були взяті до уваги надані ним докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст..1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується собою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, документи, які підтверджували нарахування та виплату позивачу за роботу по трудовим угодам у відповідача, було знищено відповідачем відповідно Номенклатури справ № 1 на 2008 рік, та з огляду на п. 317 Наказу Головного Архівного Управління при КМ України від 20.07.1998 року № 41 «Про затвердження Переліку типових документів»згідно якого термін зберігання розрахункових (розрахунково - платіжних відомостей (табуляграм) на видавання заробітної плати, гонорарів, матеріальної допомоги та інших виплат становить З роки.

Зазначене підтверджується відповідними Актами на виділення до знищення документів, що не підлягають подальшому зберіганню (а.с. 20-27).

Із відповіді Територіальної державної інспекції праці у Харківській області від 08.04.2010 р. вбачається, що порушень в діях Комунальної установи «Малиженський психоневрологічний інтернат» з питання знищення документів не встановлено. (а.с.32).

Відповідно п.1-3 Постанови КМ України від 12 серпня 1993 р. N 637 „Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також відповідними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 18 зазначеного Порядку передбачає, що за відсутності документів про

трудовий стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, о зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час. стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Позивач скористався зазначеним правом, і його трудовий стаж у певний період було установлено на підставі пояснень свідків, що найшло своє відображення в матеріалах цивільної справи.

Будь-яких доказів того, що дії відповідача по знищенню певних документів є незаконними, позивачем не надано.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку про відмову у позові в частині відшкодування моральної шкоди ,оскільки ним також не надано доказів і в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

судді