Рішення № 27960985, 03.12.2012, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 705/384/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" грудня 2012 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Завадяк О.І., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Іршавського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком та зобов»язання змінити місце реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовною заявою до відповідачів про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком та зобов»язання змінити місце реєстрації.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати ОСОБА_3, якій належав житловий будинок АДРЕСА_2. Після смерті матері вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом являється власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті брата ОСОБА_4 вона являється власником другої Ѕ частини даного житлового будинку. В цьому будинку зареєстрований ОСОБА_2, який фактично проживає у АДРЕСА_1. Ії мати за час життя 11 січня 2010 року зверталася до відповідача із заявою та проханням про зміну місця реєстрації, однак відповідач до цього часу не змінив місце реєстрації. Як власник будинку вона бажає розпорядитись ним та подарувати будинок своєму синові. Просить зобов»язати відповідача змінити місце реєстрації свого проживання шляхом зняття з реєстраційного обліку за будинком АДРЕСА_2 та зареєструватися за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_1. 18 жовтня 2012 року позивач подала суду заяву про збільшення позовних вимог та у зв»язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у будинку більше 6 місяців, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користуванням житловим будинком АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені вимоги позову підтримала в повному обсязі та, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини справи, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився повторно, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується його заявами від 19 листопада 2012 року та від 29 листопада 2012 року про відкладення розгляду справи по надуманим причинам, які відповідач не підтвердив жодними належними доказами, що суд розцінює як навмисне затягування розгляду справи, позаяк вимоги ч.1 ст. 157 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року покладають на суд обов»язок дотримання розумних строків розгляду справи, то суд вважає, що з урахуванням обставин справи та неповідомлення відповідачем поважних причин його повторної неявки в судове засідання, справу слід розглянути відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України у відсутності відповідача на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Представник відповідача Іршавського РС ГУДМС України в Закарпатській області в судове засідання не з"явився повторно, хоч належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, суду причин неявки не вказав, заяви про відкладення розгляду справи суду не надіслав, а тому, суд вважає, що на підставі ст. 169 ч.4 ЦПК України справу можливо розглянути у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та стверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 жовтня 2010 року позивач являється власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2, Закарпатської області як спадкоємець по заповіту після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7) та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 жовтня 2010 року позивач являється власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2, Закарпатської області як спадкоємець по заповіту після смерті брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.59).

Відповідно до витягу з реєстрації прав власності на нерухоме майно від 12 листопада 2010 року, реєстраційний номер № 9988040, Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_2, Закарпатської області зареєстрована за позивачем (а.с.8).

Відповідно до витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно від 12 листопада 2010 року, реєстраційний номер № 9988040, позивачу також належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_2, Закарпатської області (а.с.62).

Згідно відповіді на запит суду (а.с.37), наданої начальником Іршавського РСГУ ДМС України в Закарпатській області, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2.

Як стверджено довідкою про склад сім"ї, виданою Ільницькою сільською радою, ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, не проживає більше чотирьох років.( а.с.9).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 з 2008 року, тобто більше біля чотирьох років. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання поважним пропущеного строку, визнання права користування житловим будинком, зобов»язання усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та вселення до житлового будинку відмовлено, також встановлено ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 з вересня 2008 року. Дане рішення вступило в законну силу 26 вересня 2012 року. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 71 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо буде встановлено, що вона не проживає у житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України власник житла має право користуватися ним на власний розсуд. У розумінні цієї статті, реєстрація відповідача ОСОБА_2 у будинку позивача є перешкодою для користування і розпорядження своєю власністю на свій розсуд позивачем. Таке становище є порушенням конституційних прав позивача на право вільного розпоряджання своєю власністю.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача відносно визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком підлягають задоволенню, оскільки суд на підставі досліджених доказів, дійшов до переконання, що відповідач, не проживаючи у спірному будинку понад шість місяців без поважних причин, втратив право на користування житловим приміщенням.

Разом з тим, суд констатує, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі-орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі. Таким чином, питання зняття з реєстрації не відноситься до компетенції суду, а тому позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача щодо зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 61, 169 ч.4, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 150 ЖК України, ст.ст. 7, 11 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 391, 405 ЦК України,

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_2, Закарпатської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча суддя: Сойма М.М.