Рішення № 27958181, 11.12.2012, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 0807/2817/2012

Провадження № 2/807/810/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд

Запорізької області у складі:

головуючого -судді: Куценка М. О.;

при секретарі: Степаненко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс», про захист прав споживача, стягнення грошових коштів за нікчемним правочином,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача кошти, перераховані позивачем за договором №200500 від 11.01.2011 року в розмірі 22608 грн. 88 коп..

В позовній заяві зазначено, що 11.01.2011 року між сторонами був укладений вищезазначений договір, укладення якого було необхідним для отримання позивачем позики.

На виконання умов договору в день його підписання, позивач перерахував одноразовий комісійний внесок в сумі 7000 (сім тисяч) грн. відповідачу.

В подальшому позивачем ще вносились суми на рахунок відповідача (всього було перераховано коштів в загальному розмірі 22608 грн. 88 коп.), але позики позивач так і не отримала, тому змушена звернутися до суду.

В судове засідання сторони не з'явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшла заява та письмове заперечення на позов відповідно до яких представник відповідач просить проводити розгляд справи у його відсутності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В судові засідання, 10.10.2012 року та 11.12.2012 року відповідач, повідомлений своєчасно належним чином не з'явився, причину та обставини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю, або відкладення судового засідання не надіслав, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку заочного провадження.

Так, судом встановлено, що 11.01.2011 року між сторонами був укладений договір №200500, укладенням якого позивач сподівалась отримати позику (а.с. 7-12).

На виконання умов договору в день його підписання, позивач перерахувала одноразовий комісійний внесок в сумі 7000 (сім тисяч) грн. відповідачу (а.с.13).

В подальшому позивачем ще вносились суми на рахунок відповідача, всього було перераховано коштів в загальному розмірі 22608 грн. 88 коп. (а.с. 13-16). Але позики позивач так і не отримала по незрозумілим їй причинам.

Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, а відповідач та його представник як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст..4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, відповідач здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, але на момент укладання Договору даний вид послуг не зазначено в переліку фінансових послуг визначених ст..4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Проте це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними лише, якщо їх укладено з 08 січня 2012 року, оскільки перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою ст.. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і до внесення змін не був вичерпним, тому на думку суду в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті визначеному вищезазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст.34 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Ураховуючи вищевикладене, ПП «Грандфінресурс» здійснює діяльність з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, але здійснюється ним без відповідної ліцензії.

Крім того, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

Відповідно до ст.1003 ЦК України у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до п.1.1 договору відповідач зобов'язався вчинити від імені позивача та за його рахунок юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного в додатку №1 до даного договору на умовах діяльності Програми «Альянс України», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід перерозподілу грошового Фонду, здійснити оплату товару на користь позивача та надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку і в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Зазначений пункт договору не відповідає вимогам ст.1003 ЦК України, а саме не містить посилання на чітко визначені юридичні дії, які належить зчинити відповідачу.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб: мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)...

У відповідності до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно із п.7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

У відповідності до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору в обов'язки відповідача входить сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід перерозподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь позивача та надати йому відповідну суму у позику, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, що свідчить про залучення при виконанні договору доручення коштів інших споживачів, надання позики за рахунок інших споживачів, а не за рахунок продажу чи споживання продукції, а тому дана діяльність є такою, що вводить в оману.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

У відповідності до ст.216 ЦК України, у разі, недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищевикладене обставини та обґрунтування вимог, покладені в основу позову, знайшли своє підтвердження і не спростовані відповідачем, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1,4,34 Закону України «Про фінансові послуги та державне стулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.203,215,216,227,1000,1003 ЦК України та ст.ст.10,11,14,57-60,88,169,208-209,212-215,218,224-225,228,294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26004962483522 в ПАО «ПУМБ» м. Київ МФО 322755 ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_1 кошти, перераховані нею за договором № 200500 від 11.01.2011 року в розмірі 22608 (двадцять дві тисячі шістсот вісім) грн. 88 коп..

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26004962483522 в ПАО «ПУМБ» м. Київ МФО 322755 ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 226,08 грн..

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. О. Куценко