Ухвала суду № 27957293, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10705/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2012 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2012 року №114/17-20, №116/17-20 повністю, №115/17-20 в частині. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 02 липня 2012 року №115/17-20 в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6330,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ТОВ «Астана К», ТОВ «Пелопс», ТОВ «ВПТК Аверс»вчинені без цілі створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому позивачем неправомірно сформований податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 травня 2012 року по 30 травня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011, за результатами якої складено акт від 14 червня 2012 року №1035/17-20/НОМЕР_1.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов до висновків, що позивачем порушено вимоги абз.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.«а»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем завищено витрати за 2010 рік на загальну суму 379140,00 грн., пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат у 2011 році на загальну суму 329243,00 грн. та заниженню оподаткованого доходу на загальну суму 112842,31 грн; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не надано до перевірки податкові накладні, попередньо включені до податкового кредиту в травні 2010 року на суму 966 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки не надано до перевірки податкові накладні, попередньо включені до податкового кредиту в січні 2011 року на суму 2994,00 грн., у лютому 2011 року в сумі 2098,00 грн., всього не підтверджено податковими накладними суми податку на додану вартість, попередньо включені до податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6058,00 грн.; пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 308665,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14 червня 2012 року №1035/17-20/НОМЕР_1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийняла податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2012 року №1114/17-20, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 27208,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 524,50 грн., №1115/17-20, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 328620,50 грн., у тому числі за основним платежем 287515,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41105,50 грн., №1116/17-20, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 115999,23 грн., у тому числі за основним платежем 112842,31 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3157,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №1114/17-20, №1116/17-20 повністю, №1115/17-20 в частині є неправомірними та підлягають скасуванню, всі наданні первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, подано докази стосовно використання товарів отриманих за договорами, а тому позивач на законних підставах сформував витрати та податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентом) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВПТК Аверс»,ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К» були укладені, відповідно, договори поставки №03/10 від 17 серпня 2010 року, №01/11 від 25 січня 2011 року, № 05/11 від 01 березня 2011 року, відповідно до яких постачальник зобов'язується постачати покупцю (позивачу) товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснювати оплату на умовах договору.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищезгаданими договорами про поставку товарів було надано видаткові та податкові накладні, та на підтвердження оплати товарів було надано копії банківських виписок по особовому рахунку. На підтвердження використання товару у власній господарській діяльності позивачем надано договір поставки №П2316 від 19 вересня 2009 року з додатками, договір поставки товарів та надання послуг №21334 від 01 січня 2010 року, акт перевірки розрахунків за вказаним договором, товарні накладні.

Посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К»грунтуються на тому, що в ході перевірки було використано акти ДПІ У Шевченківському районі м.Києва від 02 серпня 2011 року №1762/23-04/37270449, від 21 червня 2011 року №1515/6308/37270449, від 08 червня 2011 року №1404/6308/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К», від 06 квітня 2011 року №748/23-04/0428 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пелопс»за лютий 2011 року, від 31 березня 2011 року №711/23-04/37199822 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВПТК Аверс», в яких, зокрема, зазначено, що кількість працюючих на зазначених товариствах згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі м.Києва склала 1 особу, а у ТОВ «Пелопс» - 0 осіб, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась та не було подано жодних документів щодо підтвердження придбання та продажу товарів та послуг.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо неприйняття доводів відповідача стосовно пояснень засновника та директора ТОВ «Астана К»ОСОБА_3 про те, що вона не має відношення до діяльності товариства, підготовкою та оформленням документів займалася невстановлена особа, до установчого фонду вона майно та гроші не вносила, наміру на ведення господарсько-фінансової діяльності не мала, оскільки зазначена особа перед наданням пояснень не попереджалась про кримінальну відповідальність, та не визначено процесуальний статус опитуваної особи під час надання вказаних пояснень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно актів перевірок ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К»первинні документи під час перевірок не досліджувалися, перевірки проводились виключно на підставі даних інформаційних систем податкового органу, а тому висновок відповідача щодо неможливості здійснення вищезазначеними контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності з огляду на те, що вони не знаходяться за місцезнаходженням та не надали до перевірки первинні бухгалтерські документи, не грунтуються на нормах чинного законодавства та є припущеннями.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К»виконувалися сторонами у повному обсязі, поставка здійснювалась на умовах DDP, що зобов'язує постачальника своїми засобами та за свій рахунок здійснювати поставку товару у вказаний строк до місця призначення, вказаного в замовленні. Транспортування та вантажні роботи виконувалися підприємствами-покупцями та постачальниками товарів відповідно до договору, що зазначено відповідачем в акті перевірки. Крім того, за результатами співставлення артикулу товару в накладних на придбання позивачем від ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К»та подальшого продажу товару іншим контрагентам-покупцям можливо ідентифікувати такий товар, що свідчить про реальність та товарність операцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, абз.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.«а»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВПТК Аверс», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Астана К», натомість, відповідачем всупереч ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2012 року №1114/17-20, №1116/17-20 повністю та №1115/17-20 в частині.

Суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №1115/17-20 від 02 липня 2012 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6330,28 грн., у тому числі за основним платежем 6087,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 242,50 грн., з огляду на неданання до перевірки податкових накладних, попередньо включених до податкового кредиту в травні 2010 року та січні-лютому 2011 року, та в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.