Ухвала суду № 27953509, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.

справа № 2а-0870/4290/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Чередниченко В.Є. Олефіренко Н.А.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників»02.06.2011 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000350808 від 12.05.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахування штрафної (фінансової) санкції на 4’448’378гр; та податкове повідомлення-рішення №0000360808 від 12.05.2011 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість з урахування штрафної (фінансової) санкції на 443’321гр (т1ас3,т6ас3).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 позов задоволений (т10ас146).

В апеляційній скарзі СДПІ просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначає, що Підприємство отримувало товари та послуги за нікчемними договорами, а тому не мало права сплачені по ним суми податку на додану вартість відносити до податкового кредиту (т10ас153).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Завод напівпровідників»№98/08-08/31792555 від 28.04.2011 з питань достовірності нарахування від’ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, задекларованого в грудні 2010 року, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі, завищено суму бюджетного відшкодування на 4’448’377гр та завищений залишок від’ємного значення податку на додану вартість на 443’320гр, чим порушені пункти 7.4.1, 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункт 198.3 статті 198, пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України. СДПІ посилається на неправомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по договорах, укладених з ТОВ «ЕнЕсАйБуд», ТОВ «Виробничо-технічне підприємство «Теплоенергопром», ПП «Мега-Буд», ТОВ «ТД «Аквілегія», ТОВ «Бакс», ТОВ «АВ Метал Груп», ТОВ «Бренд Строй». Податкова інспекція вважає ці договори нікчемними оскільки перелічені підприємства в свою чергу укладали угоди по ланцюгам з особами, які фактично не здійснювали підприємницьку діяльність, не мали людських ресурсів та виробничих потужностей (т6ас61).

Спеціалізованою ДПІ 12.05.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000350808, яким зменшену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 4’448’377гр і застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 1гр; та податкове повідомлення-рішення №0000360808, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 443’320гр і застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 1гр (т6ас59,60).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час подання декларацій з ПДВ, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції правильно вказав, що ТОВ «ЕнЕсАйБуд», ТОВ «Виробничо-технічне підприємство «Теплоенергопром», ПП «Мега-Буд», ТОВ «ТД «Аквілегія», ТОВ «Бакс», ТОВ «АВ Метал Груп», ТОВ «Бренд Строй»(далі Контрагенти) виконували будівельно-монтажні, пуско-налагоджувальні та інші роботи, поставляли обладнання, агрегати та інші товарно-матеріальні цінності, необхідні для господарської діяльності ПАТ «Завод напівпровідників». Це зокрема підтверджується генпідрядними і підрядними договорами; додатковими угодами; товарними специфікаціями; податковими накладними на виконані роботи, поставлені товари; видатковими накладними; довідками про вартість виконаних робіт; актами прийому виконаних робіт; дозволами на виконання будівельних робіт; сертифікатами відповідності виконаних робіт; актами готовності об’єктів до експлуатації (т1ас34-151,т2,т3,т4,т5,т6ас151-190,т7,т8,т9,т10ас50,66). В акті перевірки СДПІ даний факт не спростовується. В матеріалах справи є довідка банку, копії платіжних доручень про оплату позивачем всіх виконаних робіт та поставленої продукції переліченими юридичними особами (т6ас191-278), що потім знайшло відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість (т6ас117-150).

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що податкові накладні по всім операціям з Контрагентами, на які посилається Податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а тому сплачені по ним податки правильно віднесені до складу податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність договорів по так званому другому ланцюгу між Контрагентами з одного боку та окремими юридичними особами - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ПАТ «Завод напівпровідників»не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність доказів нікчемності правочинів у взаємовідносинах безпосередньо між ПАТ «Завод напівпровідників»та Контрагентами. Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим Кодексом України визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (т6ас12).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковою інспекцією не доказано відсутність господарських операцій між ПАТ «Завод напівпровідників»та Контрагентами.

Таким чином позивачем обгрунтовано розраховано від’ємне значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до пункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 200 Податкового Кодексу України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 28.02.2012

В повному обсязі ухвала складена 29.02.2012.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко