Рішення № 27952509, 05.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5159/12 05.12.2012 05.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 1490/3391/ 2012 р. Головуюча першої інстанції : Літвіненко Т.Я.

Категорія-34 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2012 р., грудня місяця, 05 дня, м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем - Левківською Н.М.

з участю:

представників- ОСОБА_7, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.10.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язання та за

зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання зобов'язання недійсним,

встановила:

27.04.2012 р. ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_5 з позовом про стягнення збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язання.

Позивачка зазначала, що вона являється власником екскаватора гусеничного RICHIER H 48CL

При перевезенні екскаватора сідловим тягачем автомобілем «ЛіАЗ» сталася ДТП з вини відповідача внаслідок чого екскаватор було пошкоджено, а останній взяв на себе зобов'язання відшкодувати їй збитки, завдані пошкодженням екскаватора у розмірі 40.000 євро, що за курсом НБУ складає 278124 грн.

Оскільки відповідач відмовився від виконання зобов'язання позивачка просила про стягнення зазначеної суми.

12.06.2012 р. відповідач звернувся до ОСОБА_6 із зустрічним позовом про визнання зобов'язання недійсним, посилаючись на невідповідність зобов'язання вимогам закону та його дійсній волі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.10.2012 р. постановлено про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5.

Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивачки 278124 грн. в рахунок відшкодування збитків, а також 2800 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що зобов'язання, яке виникло з делікту може бути замінене іншим договірним зобов'язанням.

Але з такими висновками суду погодитись не можливо, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального права та всупереч дійсним обставинам справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання, що виникають з юридичних фактів, передбачених ст. 11 ЦК, припиняються на підставах встановлених договором або законом.

Зобов'язання поділяються на договірні та недоговірні.

До останніх належать зобов'язання, які виникають із завдання шкоди внаслідок неправомірних дій.

Договірні зобов'язання можуть бути припинені, відповідно до положень ч. 2 ст. 604 та ст. 1053 ЦК України, за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим договірним зобов'язанням (новація боргу) між тими ж сторонами.

Такої підстави припинення недоговірного зобов'язання, зокрема такого, яке виникло з делікту, норми глави 62 підрозділу 2 Цивільного кодексу України, не містять.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 передала у користування ОСОБА_5, належний їй екскаватор, уклавши з останнім письмову угоду майнового найму ( а. с.- 94).

Зазначений договір не було посвідчено нотаріально, як того вимагають положення ч. 2 ст. 799 ЦК України, внаcлідок чого така угода, згідно з приписами ст. 220 ЦК України є нікчемною, тобто, такою що не породжує прав та обов'язків у сторін цієї угоди.

Встановлене свідчить про те, що ОСОБА_5 користувався цим механічним транспортним засобом без належних підстав і мав повернути його у тому ж стані, в якому він був на час фактичної передачі.

З письмової розписки, нотаріально посвідченої заяви відповідача та його заяви на адресу ОСОБА_6 ( а. с. -89, 91, 97) вбачається, що відповідач не заперечує факту пошкодження належного позивачці екскаватора з його вини.

Зі змісту цих заяв та розписки вбачається, що відповідач зобов'язався відшкодувати шкоду, завдану пошкодженням майна позивачки.

В той же час, ці документи не містять угоди сторін про заміну одного зобов'язання іншим та припинення первісного.

Цих обставин та наведених вимог закону суд не врахував, ухваливши висновки, які не відповідають дійсним обставинам та вимогам норм матеріального права.

Встановлене є підставою для скасування рішення в частині вирішення позову ОСОБА_6 та ухвалення в цій частині нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог.

Позивачка звернулась з позовом про стягнення збитків, завданих невиконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання, в той час, як встановлено, що зобов'язання виникло із завдання шкоди, відшкодування якої відбувається з підстав передбачених главою 62 ЦК України, а у відповідних випадках з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

З відповідними вимогами про відшкодування такої шкоди позивачка не зверталася.

Встановлене свідчить про безпідставність вимог про відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов'язання, що є підставою для відмови у задоволенні цього позову.

Що стосується вирішення вимог про недійсність зобов'зання ОСОБА_5, то в цій частині слід виходити з того, що нотаріально посвідчена заява та розписка ОСОБА_5 є не правочином, щодо якого цивільне законодавство передбачає такі способи захисту права як визнання його недійсним, а доказом наявності обставин, які підлягають доведенню в порядку передбаченому ст. 60 ЦПК.

І хоча суд, відмовляючи в задоволенні цих вимог виходив з інших обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині, оскільки при цьому ним правильно визначено правові наслідки вирішення зустрічного позову, а положення ч. 2 ст. 308 ЦПК, не дозволяють скасування рішення з формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.10.2012 р. в частині вирішення позову ОСОБА_6 скасувати і постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення збитків.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді В.В. Коломієць

Т.С. Довжук