Рішення № 27952079, 20.11.2012, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1110/1797/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2012м. смт. Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

при секретарі Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення. Вимоги обґрунтовує тим, що є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Фактично в будинку проживати не має можливості, оскільки в ньому, як колишній член сім»ї власника будинку, проживає відповідач з дружиною та її дітьми. Відповідач змінив замки і не допускає до домоволодіння. Вважає, що між ним та відповідачем існує договір найму житла. Письмово попередив відповідача про розірвання договору і вважає його припиненим. Крім того, іншою підставою для виселення вважає руйнацію будинку відповідачем та неможливість сумісного проживання, відповідно до ст. 116 ЖК України. Просить виселити ОСОБА_2 з будинку та стягнути понесені судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 вимоги підтримали. Суду пояснили, що ОСОБА_3 та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі до 17 березня 2010 року. З 2004 року у подарованому їм будинку,розташованому по АДРЕСА_1 проживали однією сім»єю ОСОБА_3, ОСОБА_2 (відповідач) та усиновлений ним ОСОБА_1 (позивач). У 2006 році ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подарували зазначений будинок позивачу. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 виїхали з будинку, домовившись з відповідачем про продаж будинку йому. Продаж не відбувся, відповідач продовжує проживати в будинку разом із дружиною та її дітьми, чинить перешкоди у користуванні будинком позивачеві, чим порушує його право на користування власністю. На виконання рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області про вселення, позивач примусово вселився в будинок, але фактично проживати там не може, оскільки відповідач не допускає до будинку та земельної ділянки, вчиняє сварки, що робить неможливим сумісне проживання. Крім того, відповідач вирізав систему опалення будинку, зняв огорожу, зробив смітник посеред двору, що призводить до руйнації домоволодіння. Вважають, що підставами для виселення відповідача є припинення договору найму житла та неможливість сумісного проживання.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_5 в судовому вимоги не визнала. Суду пояснила, що відповідач подарував належну йому частину будинку по АДРЕСА_1 позивачу з метою уникнення його конфіскації, тому вважає, що реальних наслідків договору дарування не настало, дар переданий не був. Позивач разом із матір'ю виїхали з будинку у 2010 році. Відповідач проживав у будинку з моменту придбання його у власність по теперішній час, оплачує комунальні послуги, доглядає за ним, проводить ремонтні роботи. Вважає має право проживати у будинку як колишній член сім»ї наймача (батько позивача). Вважає, що між ним та позивачем договору найму не існує. Крім того, відсутні докази систематичного псування, руйнування ним будинку та порушення правил співжиття. Тому вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі 23 травня 1989 року по 17 березня 2010 року.

У 2004 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був подарований будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1, в якій вони в'їхали як родина та проживали з двома синами ОСОБА_6 та ОСОБА_1, який усиновлений ОСОБА_2

19 травня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_1 будинок по АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу, у березні - квітні 2010 року ОСОБА_3, з сином ОСОБА_1, виїхали з зазначеного будинку, оскільки домовились з відповідачем про продаж будинку йому. Продаж не відбувся, до будинку ОСОБА_1 не вселявся, з того часу проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач залишився проживати у будинку, куди вселились ОСОБА_7, з якою проживає у незареєстрованому шлюбі та її двоє дітей.

Сторонами визнаний той факт, що відповідач на протязі всього часу проживання в будинку сплачує комунальні послуги, заборгованості немає, що підтверджується довідками.

Позивач посилається на те, що не має можливості вселитися в будинок та проживати в ньому, оскільки з відповідачем склались неприязні відносини, він чинить перешкоди, не допускає до будинку та земельної ділянки, чим порушує його право на користування власністю.

На виконання рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вселились у будинок.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що фактично проживати в ньому не мають змоги, оскільки сумісне проживання з відповідачем та його сімє'ю неможливе, крім того, відповідач при їх появі влаштовує сварки та не допускає до будинку. Крім того, відповідач вирізав систему опалення, руйнує будинок та прилеглу територію.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 доглядає за будинком, проводить ремонтні роботи, замінив стару систему опалення на більш економну в тих приміщеннях, якими користується.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім»ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім»ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім»ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме дружина наймача, їх діти і батьки. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 405 ЦК України.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім»ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.

Підстави та порядок позбавлення членів сім»ї власника права користування жилим приміщенням визначені ст.157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім»ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За змістом ст.116 ЖК України, виселення члена сім»ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

На зазначену норму, як на підставу виселення посилається позивач.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Крім того, як на підставу виселення позивач посилається на існування між ним та відповідачем договору найму житла, який припинений.

Проте з цим погодитися не можна, оскільки, відповідно до ст. 158 ЖК України договір найму укладається у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконкомі місцевої ради народних депутатів.

Такий договір не укладався, крім того, відповідач вселився в будинок як член сім»ї, до того ж власник Ѕ будинку, тому має право там проживати як колишній член сім»ї.

Тому зазначену норму при вирішенні даних правовідносин застосовувати неможна.

В судових дебатах представник позивача просила постановити рішення про виселення дружини відповідача та її дітей, але зазначені вимоги заявлені не були, а на стадії судових дебатів доповнення позовних вимог законодавством не передбачено. На підставі ст. 64, 116, 156, 157, ЖК України, , керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області Н.Б. Варакіна