Ухвала суду № 27949523, 06.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р. Справа № 156070/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Шаблій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на ухвалу від 12 червня 2012 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-4624/12/1370 за позовом ТзОВ "ЮНАМ" до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАМ" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року

Позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, складено акт від 27.10.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що ТзОВ "ЮНАМ" перебувало у взаємовідносинах ТзОВ "ВТ-Техбуд" та ТзОВ "Галицькі інвестиції", посилання відповідача щодо нікчемністю договорів вважав безпідставними, оскільки послуги та роботи придбані у контрагента підтверджені первинними документами. Таким чином, позивач вважав, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено та визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 0001772350 від 17.11.2011 року.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби в користь ТзОВ "ЮНАМ" - 2146.00 грн. судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 28 серпня 2012 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. З тих же підстав апелянт також вважає незаконною ухвалу суду від 12 червня 2012 року якою вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію податкового повідомлення рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року прийнятого Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області , зіславшись на вимоги які викладені в апеляційній скарзі. А тому просить скасувати постанову суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу суду від 12.06.2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "ЮНАМ"з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ "ВТ-Техбуд"за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 р. та ТзОВ "Галицькі інвестиції ". за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 1053/230/25239357 від 27.10.2011р. яким встановлено порушення:

- п.п. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", завищено податковий кредит 194 124,23 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001772350 від 17.11.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 194124 грн. та штрафні санкції у розмірі 48531 грн.

Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи та підтверджується матеріалами справи, що між ТзОВ "ЮНАМ" та ТзОВ "ВТ-Техбуд" 01.11.2010 року було укладено договір підряду. Об'єктом будівництва є транспортабельна котельня для опалення дитячого садка і селищної ради смт. Дослідницьке Васильківського району.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано договір генерального підряду, податкові накладні, накладні, довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат, акти приймання виконаних підрядних робіт, розрахунок вартості механізмів, кошториси, акти здачі-прийняття виконаних робіт, договір про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування.

Між ТзОВ "ЮНАМ" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" 25.11.2010 року було укладено договір поставки газового обладнання.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, договір про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування, довіреності.

Апелянт Орган державної податкової служби в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на обставини, що позивачем надано не повністю документи для перевірки та на обставини, викладені в актах ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, яким встановлено, що ТзОВ "ВТ-Техбуд" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" не мали виробничих потужностей, офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що немає підстав вважати, що товари та послуги, які були задекларовані в грудні 2010 р. постачальниками яких були ТзОВ "ВТ-Техбуд" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" були фактично надані та використані в господарській діяльності. Крім того, позивачем не було належним чином надані документальні підтвердження щодо взаєморозрахунків з ТзОВ "ВТ-Техбуд".

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (видаткові та податкові накладні, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт, договори про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування).

Також з витягу з ЄДР вбачається,що позивач здійснює господарську діяльність: монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів, будівництво будівель, інші види оптової торгівлі.

Як вбачається, ТзОВ "ВТ-Техбуд" видано ліцензію №558719 від 22.09.2010 року, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, а саме будівельні та монтажні роботи зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд.

Договорами про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування підтверджується ,що товар перевозився транспортним засобом засновника ТзОВ "ЮНАМ" Вегери Ю.Г., копія якого є в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не представлено жодних доказів в спростування вищенаведених обставин та доказів, які б підтверджували неможливість поставки товару та виконання робіт, а тому представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з Єдиного державного реєстру згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А тому наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується виконання робіт та поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності.

З ухвали господарського суду Київської області від 20.12.2011 року, яка набрала законної сили, вбачається, що затверджено мирову угоду між ТзОВ "ЮНАМ"( позивач) та Дослідницькою селищною радою Васильківського району Київської області (відповідач), про те? що відповідач визнає у повному обсязі заборгованість перед позивачем за договором генерального підряду №55/0808 та актом №78-0 приймання виконаних робіт за грудень 2010 року в сумі 150053 грн. Відповідач зобов'язується сплатити позивачу у повному обсязі заборгованість перед останнім до 1 квітня 2012 р.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку згідно якого відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість " платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст. 10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає ,що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також про це зазначає Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст. 228 ЦК України, наведені обставини вірно враховані судом при прийнятті рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що, як вбачається з акту перевірки, наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки були видані 26 жовтня 2011 року. В акті перевірки зазначено, що вищевказані наказ та повідомлення скеровані позивачу поштою. Перевірка проводилась з 27 по 27 жовтня 2011 року, тобто позивач не був повідомлений про проведення перевірки до її початку, що позбавило позивача права на надання відповідачу у повному обсязі всіх документів, що належать до предмету перевірки.

Відповідно до п.78.4 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про визнання дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року.

Також колегія суддів зазначає,що підстав для скасування ухвали суду від 12 червня 2012 року якою було вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію податкового повідомлення рішення № 0001772350 від 17.11.2011 року прийнятого Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області немає, оскільки позов було подано в межах встановленого КАС України строку звернення до суду, податкове зобов'язання було неузгодженим та не набуло статусу податкового боргу та відповідачу було відомо про розгляд справи судом,про ,те він всупереч вимогам п.56.18 ст. 56 ПК України вживав заходи погашення податкового боргу,а тому суд першої інстанції вірно застосував заходи забезпечення адміністративного позову,оскільки існувала очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення постанови в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення , а ухвалу від 12 червня 2012 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року у справі № 2а-4624/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко