Ухвала суду № 27948002, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.

Справа № 2а/1570/4750/2011

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (надалі - ТОВ "Бруклін-Київ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011р. №0001272350.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2012р. позов задоволений; скасовано податкове-повідомлення рішення №0001272350 від 22.06.2011р.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси №1728 від 01.06.2011р., відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, податковою проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бруклін-Київ»з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Автотехцентр»за січень 2011 року, за результатами зазначеної перевірки складено акт №3599/23-513/31795619 від 09.06.2011р. /т.1 а.с.8-19/

При перевірці відповідач використав акт перевірки ДПІ у м.Іллічівську №854/23-0304/30851352 від 08.04.2011р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Автотехцентр»з питань правомірності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.»про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Автотехцентр»господарських операцій; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Автотехцентр»з постачальниками та покупцями; відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ДПІ у м.Іллічівську зроблений висновок, що усі операції з ТОВ «Автотехцентр» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, з врахуванням зазначеного акту відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6, п.198.7 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 178164,23грн. /т.1 а.с.152-161/

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272350 від 22.06.2011р., яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 178164,23грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1грн./т.1 а.с.7/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Бруклін-Київ»та ТОВ «Автотехцентр»був укладений договір №17 від 01.01.2005р. про виконання навантажувальних - розвантажувальних та транспортних операцій з використанням підіймально-транспортної техніки, в технічно налаштованому до роботи стані згідно з вимогами Держнаглядохоронпраці з укомплектованим екіпажем./т.1 а.с.38-40/

На виконання умов договору ТОВ «Автотехцентр»було надано за оплату позивачу послуги підіймально-транспортної техніки, та видано податкові накладні №1 від 15.01.2011р. на суму ПДВ 70896,79грн. /а.с.47/ та податкова накладна №13 від 31.01.2011р. на суму ПДВ 107267,44грн. /а.с.65/, сума за якими включена до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість ТОВ «Автотехцентр»та податкового кредиту позивачем за січень 2011 року.

Про виконання умов договору про надання позивачу послуг свідчать рахунок-фактура №1 від 15.01.2011р., №13 від 01.02.2011р., акти виконаних робіт, подорожні наряди, балансова довідка про наявність транспортних засобів, договори оренди підіймально-перевантажувальної техники. /т.1 а.с.48-106, т.2 а.с.1-169/

Крім того, відповідно до довідки ДПІ у м.Іллічівську №1552/23-0304/30851352 від 08.07.2011р. «Про результати зустрічної перевірки ТОВ «Автотехцентр», предметом дослідження був договір №17 від 01.01.2005р. та правомірність відображення відомостей податкового обліку за січень 2011 року. Згідно висновку якої звіркою ТОВ «Автотехцентр»не встановлено розбіжностей з відомостями, що отримані від ТОВ «Бруклін-Київ»та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин до відомостей, отриманих від ТОВ «Бруклін-Київ». /а.с.131-134/ Було також досліджено видані ТОВ «Автотехцентр»на адресу ТОВ «Бруклін-Київ»податкові накладні №1 від 15.01.2011р., №13 від 31.01.2011р. з зазначенням, що ТОВ «Автотехцентр»є виконавцем наданих послуг, а техніка є його власністю.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що ТОВ «Бруклін-Київ»обґрунтовано відповідно до п.п.198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену необхідними відповідними документами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року залишити - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: