Постанова № 27947786, 29.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року справа №2а/0570/8651/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання Варчук О.М.,

за участю сторін: представник позивача Мілінтеєвої О.Г., представників відповідача Полякової О.Г., Полупан І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

11.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» (далі - ТОВ «Донспецметстрой») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2012 №0001832340 відповідно до якого позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 11 334,00 грн. та штрафні фінансові санкції на суму 2 833,50 грн. та № 0001822340, відповідно до якого підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств у сумі 9 068,00 грн. та штрафні санкції на суму 2267,00 грн., які прийнято за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податного законодавства по взаємовідносинам та розрахунком з ТОВ «Лаксі» за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 07.06.2012р. №166/22-2/36102816, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б могли підтвердити обґрунтованість та правомірність позовних вимог та які б спростовували висновки акту перевірки від 07.06.2012р. №166/22-2/36102816. Вказано, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували факт отримання позивачем товару, товарно-транспортні накладні, дорожні лист, договори оренди транспортних засобів або інші документи, що підтверджують спосіб, засіб перевезення та містять реквізити перевізника, сертифікати якості, технічні паспорта товарів, зворотно-сальдові відомості, прибуткові касові ордера, векселя, тощо. Крім того, не сплата до бюджету податкових зобов'язань підприємством-контрагентом позивача, на думку суду першої інстанції, свідчить проте, що фактично «автомобіль» у ТОВ «Лакіс» не орендувався. Судом зазначено, що в матеріалах справи наявна копія вироку Дружківського міського суду Донецької області від 19.02.1010р., у відповідності до описової частини якого, було встановлено, що ТОВ «Лакіс» було створено з порушенням діючого законодавства. Тому приймаючи до уваги вимоги ч.1, 4 ст.72 КАС України суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Лакіс».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на постанові Дружківського міського суду від 19.02.2012 р. у кримінальній справі щодо притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.205 ч.2 КК України, але ОСОБА_5, наголошує апелянт, ніяким чином не відноситься до позивача чи контрагента позивача, не є засновником або посадовою особою підприємства ТОВ «Лакіс», або будь-якою особою пов'язаною з позивачем у розумінні вимог Податкового кодексу України. Апелянт звертає увагу, що в судовому засіданні по кримінальній справі не було доведено ті обставини, на які посилався податковий орган під час проведення перевірки та визначення відповідальності підприємства щодо фіктивності ТОВ «Лаксі».

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга обґрунтована, підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Донспецметстрой» є юридичною особою (а.с.6)

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Донспецметстрой» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та розрахункам з ТОВ «Лакіс» за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р., за наслідками якої складено акт перевірки від 07.06.2012р. №166/22-2/36102816 (а.с.9).

Відповідно до висновку вказаного акту перевіркою встановлені порушення: пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 9 068,00 грн., а саме у листопаді 2010 року у сумі 4 895,00 грн., у грудні 2010р. у сумі 4 173,00 грн. та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме підприємством ТОВ «Донспецметстрой» завищено суму валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у розмірі 11 334,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2010 року у сумі 11 334,00 грн.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Донспецметстрой» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Лакіс», а саме між позивачем та ТОВ «Лакіс» було укладено договір №11101 від 01.11.2010р., про надання в оренду крану НОМЕР_1 на базі ЗИЛ ГЯ на період виконання робіт до 31.12.2011р. (автомобіль надавався на будівельний майданчик терміналу аеропорту м.Донецька). Вказаний договір є фіктивним на підставі постанови Дружківського міського суду Донецької області від 19.02.2010 року, відповідно до якої встановлено факт скоєння громадянином ОСОБА_5 злочину, передбаченого п.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358, ч.3 ст.364 Кримінального кодексу України.

В акті перевірки процитовано описову частину зазначеної постанови, а саме, що під час досудового розгляду було встановлено, що ОСОБА_5 діючи умисно на території Донецької області за попередньою змовою з групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, а саме незаконних фінансових операцій, по переведенню безготівкових грошових коштів в готівкові, у різний час створив суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) - ПП «Дофін» та ПП «Ростек», і фактично розпоряджаючись вищезазначеними підприємствами, проводив фіктивні угоди з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 21.06.2012р. №0001822340, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 11 335,00 грн., у тому числі за основним платежем 9 068,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 267,00 грн. та №0001832340, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 14 167,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 833,00 грн. (а.с.7,8).

Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи.

З 01.01.2011 року основним нормативним актом, яким врегульовані відносини, що виникають у сфері оподаткування, зокрема, визначає порядок адміністрування податків т зборів, що справляються в Україні, компетенцію контролюючих органів, зокрема, органів державної податкової служби, повноваження та обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, є Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно пункту 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Підпунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, що передбачено ст.86 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували факт отримання позивачем товару, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договори оренди транспортних засобів або інші документи, що підтверджують спосіб, засіб перевезення та містять реквізити перевізника, сертифікати якості, технічні паспорти товарів, зворотно-сальдові відомості, прибуткові касові ордера, векселя, тощо, Крім того, суд першої інстанції зазначив, що не сплата до бюджету податкових зобов'язань підприємством-контрагентом підтверджує висновку податкового органу, що договір між позивачем та контрагентом є фіктивним.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає, що висновку податкового органу про фіктивність угоди спростовуються матеріалами справи, зокрема первинними документами, які були надані позивачем.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Застосуванню підлягають норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діючого на час прийняття оскаржуваного рішення) валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Відповідно до п. 5.11 статті 5 Закону № 334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Підпунктом 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону визначається перелік обставин, коли не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Без дослідження (або врахування досліджень) первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника та неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Донспецметстрой» та ТОВ «Лакіс» уклали договір №11101 від 01.11.2010р., про надання в оренду крану НОМЕР_1 на базі ЗИЛ ГЯ на період виконання робіт до 31.12.2011р., автомобіль надавався на будівельний майданчик терміналу аеропорту м. Донецька. ( а.с.50-55). На виконання зазначеної угоди були виписані податкові накладні: №301110 від 30.11.2010р., №101206 від 10.12.2010р. та №311204 від 31.12.2010р., у відповідності до платіжних доручень від 24.11.2010р. та 10.12.2010р. ТОВ «Донспецметстрой» було перераховано грошові кошти. (а.с.45-49). Між сторонами угоди складалися акти до договору оренди щодо роботи крана почасово (а.с.50-51).

З огляду на вказане, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджено вищевказаними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами у повному обсязі. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ.

Колегія суддів вважає, що виходячи зі змісту угоди, а саме те, що укладався договір оренди транспортного засобу - кран НОМЕР_1 на базі ЗИЛ ГЯ, то документи, на які послався суд першої інстанції: товарно-транспортні накладні, дорожні листи, договори оренди транспортних засобів чи інші документи, що підтверджують спосіб, засіб перевезення, а також сертифікати якості, технічні паспорти товарів, зворотно-сальдові відомості, прибуткові касові ордера, векселя не повинні були оформлюватися, оскільки кран НОМЕР_1 на базі ЗИЛ ГЯ не потребує транспортування, є транспортним засобом який пересувається самостійно. Щодо решти документів сертифікатів якості, технічні паспорти товарів, зворотно-сальдові відомості, прибуткові касові ордера, векселя, тощо, то колегія суддів зазначає, що між сторонами угоди укладався договір оренди транспортного засобу, а не договір купівлі-продажу товару.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимогах послався на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 19.02.2010р., проте в матеріалах справи знаходиться постанова Дружківського міського суду Донецької області від 19.02.2010р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.205 КК України на підставі Закону України «Про амністію» (а.с.88).

Аналізуючи зміст вказаної постанови суду у кримінальній справі колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова суду підтверджує фіктивність угоди, оскільки ОСОБА_5 не був посадовою особою ні ТОВ «Донспецметстрой», ні ТОВ «Лакіс», отже не мав відношення до сторін угоди.

Доводи апеляційної скарги заслуговують уваги, дають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права. Отже, податкові повідомлення-рішення прийнято безпідставно, що є підставою для їх скасування.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 30.11.2012 року.

Відповідно до ст.94 КАС України відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 21.06.2012р. №0001822340, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 11 335,00 грн., у тому числі за основним платежем 9 068,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 267,00 грн. та №0001832340, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 14 167,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 833,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецметстрой» судові витрати у розмірі 510,06 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон