Ухвала суду № 27947228, 15.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2012 р. м. Київ К-16362/10

К-16362/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон.Телеком»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010

у справі № 2-а-41299/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон.Телеком»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 20.08.2009 № 0000250852/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Велтон.Телеком»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій з мотивів неправильного застосування матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті перевірки від 10.08.2009 № 2558/23-106/35074228, про порушення позивачем норм пунктів 13.2, 13.6 ст. 13, абзаців 1 та 2 пункту 16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 2 ст.11 Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі -Угода, ратифікована 12.07.1996, дата набрання чинності для України - 18.10.1996), пункту 2 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі -Конвенція, ратифікована 03.03.1998, дата набрання чинності для України - 01.11.1999), а саме: за господарськими операціями щодо користування товарним кредитом позивач не утримав та не сплатив до бюджету в період з 01.06.2008 по 31.03.2009 податок з доходів, виплачених нерезидентам у вигляді процентів за користування товарним кредитом, а саме: фірмі tel Shanghai Bell Co.,Ltd»(резидент Китайської Народної Республіки) за ставкою 10 % від суми та за рахунок такої виплати в розмірі 6204,00 грн., фірмі Lucent France»(резидент Французької Республіки) за ставкою 2 % від сумита за рахунок такої виплати в розмірі 4337,00 грн.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 № 0000250852/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31623,00 грн. (10541,00 грн. -основний платіж, 21082,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що 24.04.2007 між позивачем та нерезидентом ai Bell Co., Ltd»(Китайська Народна Республіка) було укладено рамкову угоду № 1701 на поставку позивачу обладнання на умовах товарного кредиту з оплатою процентів за користування товарним кредитом. (а.с. 186-216, т. 1) Також позивачем було укладено з нерезидентом -Lucent France»(Французька Республіка) угоди від 07.05.2003 №UKR 3565, від 07.05.2003 № UKR 3566, від 07.05.2003 № UKR 3567, від 10.02.2004 № UKR 3577, від 10.02.2004 № UKR 3578 , від 10.02.2004 № UKR 3579, від 28.12.2004 № UKR 3590, від 15.08.2005 № UKR 3608, від 28.12.2004 № UKR 3616, від 05.07.2007 № UKR 5502 на поставку обладнання з програмним забезпеченням та надання послуг з відстрочення платежу на умовах товарного кредиту з оплатою процентів. (а.с. 230-250, т. 1; а.с. 1-250, т. 2; а.с. 1-129, т. 3).

На виконання вказаних угод за період з 01.06.2008 по 31.03.2009 позивач перерахував нерезиденту Bell Co., Ltd»проценти за користування товарним кредитом у сумі 9621,02 дол. США (62040,00 грн.), нерезиденту Lucent France»- 29378,05 Євро (216862,83 грн.), що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями. (а.с. 151-185, т. 1).

Пунктом 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, згідно підпункту «а»пункту 13.1 ст. 13 цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 № 349-IV), слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. (пункт 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР)

Абзацом 1 пункту 16.13 ст. 16 Закону № 334/94-ВР встановлено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, згідно абзацу 2 пункту 16.12 ст. 16 вказаного Закону, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (пункт 18.1 ст.18 Закону № 334/94-ВР).

Між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки було укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі -Угода, ратифікована 12.07.1996, дата набрання чинності для України -18.10.1996), а між Урядом України і Урядом Французької Республіки - Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі -Конвенція, ратифікована 03.03.1998, дата набрання чинності для України - 01.11.1999).

Відповідно до пункту 1 ст. 11 Угоди проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Пунктом 2 цієї статті встановлено, що, однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Виняток із правила щодо можливості оподаткування доходів у вигляді процентів за місцем їх виникнення встановлений пунктом 3 Угоди стосовно процентів, які одержуються Урядом Договірної Держави, її політико-адміністративним підрозділом, місцевим органом влади, Центральним банком або будь-яким фінансовим закладом, що виконує функції Уряду і повністю належить цьому Уряду. Такі проценти звільняються від оподаткування в Договірній Державі, в якій вони виплачуються.

Що ж до оподаткування процентів при господарських операціях з резидентами Французької Республіки, то пунктом 1 ст.11 Конвенції встановлено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі.

Однак стосовно будь-якого контракту, що стосується процентів, згаданих у пункті 1, який укладається на або після дати, коли ця Конвенція набуває чинності, будь-які такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і у відповідності до законодавства цієї Держави, але, якщо фактичний одержувач є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 2 відсотки валової суми процентів, що сплачуються: (i) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання чи продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому, або (ii) за будь-якими позиками будь-якого виду, що надані банком або будь-якою іншою фінансовою установою;b) 10 відсотків валової суми процентів у всіх інших випадках (підпункт 2 ст.11 вказаної Конвенції).

Застосовуючи вищенаведені правові норми, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про те, що нормами Угоди та Конвенції чітко передбачений обов`язок резидента України, при виплаті доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидентів Китайської Народної Республіки та Французької Республіки у вигляді процентів, утримати та сплатити податок у розмірі 10% та 2% відповідно із загальної суми виплаченого доходу, а тому СДПІ було правомірно донараховано податкові зобов`язання позивачу згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до статті 224 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон.Телеком»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак