Ухвала суду № 27947203, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-26503/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Коростенська ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2-а-33272/08

за позовом приватного підприємства "Промкомп 2007" (далі -Підприємство)

до Коростенської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.11.2008 № 0000852301/0 та № 0000862301/0.

На вказані судові акти Коростеньскою ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судами у розгляді цієї справи встановлено, що Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.03.2007 по 30.06.2008, оформлену актом від 14.11.2008 № 294/23-01/34855366. За наслідками цієї перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 № 0000862301/0, за яким позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 520 062 грн. (у тому числі 346 708 грн. за основним платежем та 173 354 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 № 0000852301/0, згідно з яким Підприємству було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 999 318 грн. (у тому числі 741 888 грн. за основним платежем та 257 430 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для донарахування оспорюваної суми ПДВ із застосуванням штрафних санкцій став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати постачальниками у складі вартості послуг по механічній обробці запчастин до кар'єрного обладнання, з посиланням на відсутність зв'язку цих послуг з господарською діяльністю позивача та на невідповідність вимогам чинного законодавства первинних документів (актів виконаних робіт), складенням яких опосередковувалася поставка цих послуг.

Однак зазначені доводи було об'єктивно відхилені судами як неспроможні.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Власне факт поставки спірних послуг податковим органом не заперечується та підтверджується наявними у справі первинними документами (актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, договорами), що, як встановлено судами, містять необхідні для цілей оподаткування відомості відносно змісту, обсягу та вартості цих послуг. При цьому суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів встановили, що у процесі здійснення господарської діяльності позивачем придбавалися запчастини для кар'єрного обладнання (плити дробарні, броні конуса та ін.), які піддавалися позивачем механічній обробці шляхом замовлення відповідних послуг у інших суб'єктів, та після цього реалізовувалися іншим підприємствам. Наведене підтверджує факт придбання позивачем спірних послуг саме з господарською метою.

Доводи Коростенської ОДПІ щодо невідповідності актів виконаних робіт законодавчим вимогам також не є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Підприємства. Адже, по-перше, такі доводи були спростовані судами посиланням на відповідність цих первинних документів частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а по-друге, у будь-якому разі самі по собі окремі недоліки у документальному оформленні господарської операції за відсутності інших обставин не можуть позбавляти платника права на відображення цієї операції у податковому обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів і щодо відсутності підстав для визначення Підприємству оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Коростенська ОДПІ як на один з мотивів такого донарахування послалася на порушення Підприємством підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невключення до валового доходу у ІІІ кварталі 2007 року кредиторської заборгованості перед приватним підприємством «Лері»у сумі 397 000 грн. після спливу 90 днів від дня граничного строку її погашення, передбаченого договором. Однак судами було встановлено, що учасниками цього договору було продовжено строк оплати позивачем поставки товарів до 31.12.2008, у зв'язку з чим у перевіреному періоді у Підприємства був відсутній обов'язок збільшити оподатковуваний доход на вказану суму.

Судами було об'єктивно відхилено і доводи податкового органу щодо виявленої розбіжності між сумою доходу від продажу товарів, задекларованої платником та обчисленої Коростенською ОДПІ на підставі первинних документів з огляду на те, що суму оподатковуваного доходу було зменшено Підприємством одночасно із заниженням валових витрат (шляхом невіднесення до їх складу витрат на оплату послуг з обробки запчастин до кар'єрного обладнання), внаслідок чого заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток не відбулося.

Інші висновки судів у поданій касаційній скарзі не заперечуються.

Враховуючи, що висновки судів, на яких ґрунтуються оскаржувані судові акти, відповідають наведеним нормам матеріального права та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказі, та не спростовані доводами касаційної скарги, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 у справі № 2-а-33272/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко