Ухвала суду № 27947062, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Київ К-54094/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р.

у справі № 6/486

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа -Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех»(далі -позивач, ТОВ «Укргазтех») звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002034120/0від 04.12.2007 р. на загальну суму 200 776,65 грн.

За заявами позивача від 16.09.2008 р. було змінено предмет та підстав позову, а саме позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 р. №0002034120/0, а також змінено процесуальний статус Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009р., позов задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення рішення від 04.12.2007р. № 0002034120/0 на загальну суму 200 776,65 грн., з яких 133 851,10 грн. основний платіж та 66 925,55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилається на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, саме: п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон).

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав. Третя особа письмових пояснень по суті касаційної карги не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Укргазтех»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт № 957/41-20/30265715 від 21.11.2007 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону.

На підставі зазначеного акта відповідач 04.12.2007 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0002034120/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання, в тому числі основний платіж 133 851,10 грн. та штрафні санкції 66 925,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП «Сіруф»укладено договір підряду №15 від 16.09.2004 р., на виконання якого останнім було здійснено будівельні, про що свідчать акти приймання передачі підрядних робіт та виписані позивачу податкові накладні (а.с. 44-59, 60-62).

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину та за наявності доказів: договору, податкових накладних, актів приймання-передачі, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Щодо посилань відповідача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2392/06 від 31.05.2006 р., яким визнано недійсним статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Сіруф»з моменту реєстрації, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені доводи не можуть бути прийнятий судом до уваги з огляду на те, що операції позивача з контрагентом ПП «Сіруф»здійснювалися протягом 2004 та 2005 років, тобто до ухвалення зазначеного рішення суду.

Отже податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0002034120/0від 04.12.2007 р., позовні вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скарг Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 р. у справі № 6/486 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська