Ухвала суду № 27946781, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/54425/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача -Філімонов М.В.,

від відповідача -Артюхова Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р.

у справі № 2а/1270/3268/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»(далі - позивач, ТОВ «Ремавтоматика») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722310 та № 0000712310 від 18.04.2012 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2012р. позов ТОВ «Ремавтоматика»до ДПІ задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення №0000722310 та № 0000712310 від 18.04.2012 р., в задоволенні інших вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі № 2а/1270/3268/2012 та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р. і залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р.

ДПІ у судовому засіданні 28.11.2012 р. проти доводів касаційної скарги заперечувала, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ на підставі наказу № 193 від 07.03.2012 р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ремавтоматика»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діомат ЛТД»та ПП «Квалітет Компані»за період з 01.12.10 р. по 31.10.11 р., за результатами якої складено акт за № 162/22-2/32066020 від 29.03.2012 р. (т.1 а.с. 40-62).

На підставі зазначеного акту відповідач 18.04.2012 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 393 217 грн. та № 0000722310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 891 511 грн. (т. 1 а.с. 68, 69).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень-липень 2011 р. на суму 2 365 894 грн.; п. п. 138.1, 138.2, 138.4, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2011 р. на загальну суму 2 891 510 грн.

При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про те, що договори між позивачем, ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані»відповідно до статей 219, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Скасовуючи постанову Луганського окружного адміністративного суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з висновку, що фактично господарські операції не проводились між позивачем та ПП «Квалітет Компані»та ТОВ «Діомат».

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок, копій векселів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а також товарно-транспортних накладних, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит і відсутність підстав для висновку про нікчемність такого договору (т.1 а.с.79-250, т. 2 а.с.1-134, 242-256).

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть прийматись лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги досліджує наявність господарської мети при виконання оспорюваних договорів укладених платником податку з контрагентами, на що не було звернуто увагу судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, позивач уклав договір оренди цілісного майнового комплексу шахтодільниці «Південна»структурного підрозділу Державного підприємства «Луганськвуглебудреструктуризація»(а.с. 13-31 том 1).

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 291919 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є оптова торгівля паливом (51.51.0), добування та збагачення кам'яного вугілля (10.10.1).

Таким чином, угоди що були укладені ТОВ «Ремавтоматика»з ТОВ «Діомат ЛТД»та ПП «Квалітет Компані» щодо поставки вугілля обумовлені та направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Вищезазначене спростовує твердження податкового органу про фіктивність оспорюваних правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для усіх сторін угод.

При цьому колегія суддів зазначає, що 6 векселів ТОВ «Діамант ЛТД» на загальну суму 1 200 000 грн. є простими векселями та мають всі передбачені законодавством реквізити (ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 75 Уніфікованого закону, запровадженого Женевською конвенцією 1930 р. (далі -Уніфікований закон), в тому числі і строк платежу - по пред'явленню, але не раніше вересня 2015 р. (том 1 а.с.252-256). Індосаментний ряд на зворотньому боці у вказаних векселях не порушений, а твердження суду апеляційної інстанції про необхідність надання платником податків оригіналів векселів не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки такі оригінали у нього відсутні.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0000722310 та № 0000712310 від 18.04.2012 р.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»-задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 р.- скасувати, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис І. О. БухтіяроваПомічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська підпис