Ухвала суду № 27946451, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-18533/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010

у справі № 6/670

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Південзахідтрансбуд"

до Державної податкової адміністрації у м. Києві,

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Південзахідтрансбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000062312/0 від 08.01.2008, №0000062312/1 від 12.02.2008 та скасувати рішення №994/10/25-007 від 05.02.2008, яким результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №1522/10/25-114 від 15.04.2008 про результати розгляду повторної скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 23.02.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000062312/0 від 8.01.2008, №0000062312/1 від 12.02.2008, визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №994/10/25-007 від 05.02.2008 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №1522/10/25-114 від 15.04.2008.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку. В скаргах просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем при взаємовідносинах з ТОВ „Сервісбуд" за період з 01.10.2004 по 31.10.2005 та складено акт №4927/2312/01380677 від 28.12.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000062312/0 від 08.01.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість у розмірі 32332, 50 грн.: 21555 грн. за основним платежем, 10777, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийняте аналогічне за змістом податкове повідомлення-рішення №0000062312/1 від 12.02.2008.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №1522/10/25-114 від 15.04.2008 повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних ТОВ „Сервісбуд" та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 28332 грн., чим завищено податковий кредит, податкові накладні, виписані ТОВ „Сервісбуд", оскільки установчі документи останнього визнані недійсними, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі укладених договорів підряду №31 від 22.09.2004, №32 від 22.09.2004 на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з ремонту ІТП, та договору №15/05 від 25.04.2005 на виконання робіт з електропостачання.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ „Сервісбуд" були виписані податкові накладні №377 від 07.10.2004, №383 від 11.10.2004, №161 від 30.03.2005, від 11.05.2005 №248, від 16.05.2005 №259, від 22.07.2005 №417, від 06.10.2005 №702, на суму 169994 грн., у тому числі податок на додану вартість 28332, 33 грн.

Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрі отримання податкових накладних.

ТОВ „Сервісбуд" грошові кошти в сумі 169994 грн., в тому числі податок на додану вартість, що підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою АБ „Таврика" від 23.02.2009.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідачами не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Станом на час укладання спірного правочину та здійснення фінансово-господарської діяльності контрагент позивача -ТОВ „Сервісбуд" мав статус платника податку на додану вартість та вів господарську діяльність на законних підставах.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 у справі № 6/670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 у справі № 6/670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко