Ухвала суду № 27946361, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/54098/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Мороз Т.Л.,

представників відповідача Нагорнюк Н.В., Антонюка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року

у справі № 0670/9912/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»(далі -позивач, ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг») звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003102301 від 28.09.2011 року, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 394 605 грн., (в т.ч. 2 715 684 грн. за основним платежем та 678 921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0003092301 від 28.09.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 303 285 грн., (в т.ч. 3 442 628 грн. за основним платежем та 860 657 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року, позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 28.09.2011 року № 0003102301 та № 0003092301.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 3994/23-1/34687462/0110 від 07.09.2011 року.

Позивачем до вказаного акту перевірки подано заперечення, після розгляду яких та на підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003102301 від 28.09.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3 394 605 грн., (в т.ч. за основним платежем в сумі 2 715 684 грн. та 678 921 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0003092301 від 28.09.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4 303 285 грн., (в т.ч. 3 442 628 грн. за основним платежем та 860 657 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям.

З акту перевірки слідує, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним товарам у постачальників, придбання яких, згідно наданих для перевірки документів, не підтверджено в сумі 2 631 706 грн.

Як слідує з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договір поставки № 06/01-03 від 01.06.2007 року з ТОВ «КЕМПУС», за яким останнє зобов'язалося передати (поставити) у зумовлені строки ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»товар, а позивач зобов'язувався прийняти обумовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (п. 1.1., 1.3., 2.3, 3.1 договору). До договору укладено Додатки № № 1, 2, 3 від 01.06.2007 року, Додатки № № 4/1, 4/2 від 02.06.2008 року, Додатки № № 5/1, 5/2 від 01.06.2009 року, яким сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається, специфікації, строки поставки у графіку поставок та перелік стандартів, технічних умов або документації про якість товарів. Згідно Додатку № 4 від 02.06.2008 року сторонами продовжено дію вказаного договору до 31.05.2009 року, а Додатком № 5 від 01.06.2009 року - до 31.05.2010 року.

Факт поставки товарів підтверджується також податковими накладними, наявними в справі та дослідженими судом.

Крім того, за господарським договором поставки № 01/12/03 від 01.12.2008 року ТОВ «МЕДІС-ТОРГ»зобов'язувалось передати (поставити) в обумовлені строки ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»товар, а останнє зобов'язалося прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника, тобто товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІС-ТОРГ». Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (п. 1.1.,1.3., 3.1 даного Договору). До договору укладено Додатки № № 1, 2, 3 від 01.12.2008 року, Додатки № № 5, 6 від 01.12.2009 року, яким сторони погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається по договору, у специфікації, строки поставки у графіку поставок та перелік стандартів, технічних умов або документації про якість товарів. Згідно Додатку № 4 від 01.12.2009 року сторонами продовжено дію вказаного договору до 30.11.2010 року.

Факт поставки товарів підтверджується також податковими накладними, які надано позивачем, досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закону № 168), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 даного Закону).

Відповідно до підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі за основу взято викладені в акті перевірки висновки про те, що у накладних від постачальників ТОВ «КЕМПУС»та ТОВ «МЕДІС-ТОРГ»не вказано місце складання накладних, місце навантаження та розвантаження товарів та не вказано, хто відвантажував товари у постачальника, акти приймання-передачі товарів від постачальника покупцю для перевірки не надавались. Зазначено, що в накладних відсутні такі реквізити: код підприємства за ЄДРПОУ, адреса підприємства, місце складання документу, відсутні розшифровки підписів особи, яка була вантажовідправником.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позов, правильно виходили з приписів ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами і доповненнями), якими передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної та її форми, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (в редакції на момент виникнення спірних відносин), не передбачено зазначення у податковій накладній місця складання документу, місця навантаження та розвантаження товарів, отже вказаний висновок відповідача є помилковим.

Також вказаним порядком передбачено, що податкова накладна має містити «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну». Зі змісту наявних у справі та досліджених судом вказаних податкових накладних, виданих ТОВ «КЕМПУС»вбачається, що відвантажила товар директор ОСОБА_7, скріпила підписом та печаткою; згідно податкових накладних ТОВ «МЕДІС-ТОРГ»товар відвантажив директор ОСОБА_8 Крім того, у досліджених накладних контрагентів зазначені індивідуальні податкові номери продавця та покупця, місце знаходження продавця і покупця (а.с. 175-211 т. 1; а.с. 27-250 т. 2; а.с. 1-194 т. 3).

Крім того, допущені помилки при оформленні податкових накладних, не свідчать про відсутність господарських операцій.

Що стосується актів приймання-передачі товарів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили, що вказаними договорами такі документи не передбачені, отже висновок відповідача про те, що операції не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами є безпідставним.

В ході розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанції відповідач не довів факту ненадання позивачем в ході перевірки товарно-транспортних накладних за вказаними господарськими договорами.

Транспортування зазначених в договорах товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КЕМПУС»на адресу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до справи та дослідженими судами.

Посилання представників відповідача на відсутність складських приміщень ТОВ «КЕМПУС» за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 67, та підтвердження цього факту копією рапорту ст. оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у м. Житомирі, майора податкової міліції К.В.Сторожук, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів про внесення державним реєстратором відомостей до Єдиного державного реєстру про відсутність ТОВ «КЕМПУС»за місцезнаходженням, а в інший спосіб цього факту відповідач не довів.

Що стосується товарно-транспортних накладних, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правильно зазначили, що останні не є первинними документами в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіркою також встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року позивачем перераховано грошові кошти від ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»на розрахунковий рахунок ТОВ «КЕМПУС»на загальну суму 1 323 821,29 гривень. Розрахунки між постачальником і покупцем станом на 30.06.2011 року проведені в повному обсязі.

Стосовно висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і контрагентами ТОВ «КЕМПУС»та ТОВ «МЕДІС-ТОРГ», то суди попередніх інстанцій правильно виходили з приписів ст. ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України та правильно зазначив що податковим органом не дотримано вимог ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку; відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Укладені між ТОВ «Фокстрот-Житомир-Трейдінг»та ТОВ «КЕМПУС»і ТОВ «МЕДІС-ТОРГ» договори не віднесено законом до нікчемних, відповідачем не представлено рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «КЕМПУС»і ТОВ «МЕДІС-ТОРГ»підтверджено належним чином оформленими видатковими і податковими накладними.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, висновок відповідача про завищення валових витрат по постачальниках є безпідставним.

Згідно п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 168 валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки від ТОВ «КЕМПУС»та ТОВ «МЕДІС-ТОРГ».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 3 442 628 грн. та до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 2 631 706 грн. по постачальниках ТОВ «КЕМПУС»та ТОВ «МЕДІС-ТОРГ», оскільки ці витрати були здійснені у зв'язку з фактичним, реальним, виконанням вищевказаних господарських операцій, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведень бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0003102301 та № 0003092301.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 року у справі № 0670/9912/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько