Постанова № 27945889, 21.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 листопада 2012 року 16 год. 56 хв. № 2а-12579/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Мартинюк Н.М.. Алексєєнка Т.Д., Федоренка В.О., представника відповідача Перепелюка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Дачмен Україна" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 21 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 вересня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Дачмен Україна" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 липня 2012 року № 0002702220 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 2475703,00 грн.

Ухвалою суду від 17 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю. Подали до суду 24 жовтня 2012 року та надали у судовому засіданні 11 листопада 2012 року письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті судового рішення.

Крім того, у судовому засіданні 09 жовтня 2012 року представником позивача надано письмову заяву про зміну предмету позову у зв'язку з реорганізацією відповідача, яку судом задоволено.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволені повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 09 жовтня 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 09 жовтня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 по 19 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 20 липня 2012 року № 259/22-205/35132847 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати ПДВ при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс" (також далі за текстом - ТОВ "Мінераліс"), товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс ЛТД" (також далі за текстом - ТОВ "Мінераліс ЛТД"), товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича фірма "Вентелектрообладнання" (також далі за текстом - ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання") за період із 01 травня по 30 червня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 2475702,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 2475702,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), а також порушено п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) у частині недодержання викладених положень у момент вчинення правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Перевірку проведено відповідно до підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, на підставі наказу від 17 липня 2012 року № 635, копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку 17 липня 2012 року, а також на виконання постанови т.в.о. начальника СВ ПМ відповідача від 16 липня 2012 року про призначення податкової перевірки (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки).

На підставі акту перевірки, 31 липня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2475702,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом).

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПС у місті Києві) скарги від 08 серпня 2012 року № 07/08/12, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 20 серпня 2012 року № 5113/10/12-114 про залишення скарги без розгляду.

Суд погоджується з доводами позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, 79 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З аналізу викладених положень вбачається, що обов'язковою умовою проведення перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про її призначення до початку проведення перевірки.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, копію вказаного наказу позивачу направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку у день початку її проведення, тобто з порушенням викладених положень.

Крім того, підставою проведення перевірки в наказі від 17 липня 2012 року № 635 та в акті перевірки зазначено підпункт 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у той час, як проведення перевірки на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної вказаними особами відповідно до закону у кримінальних справах, передбачено підпунктом 78.1.11 ст. 78.1 ст. 78 ПК України.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, перевірку позивача проведено на підставі постанови про призначення перевірки, у якій зазначено, що в провадженні СВ ПМ відповідача знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (також далі за текстом - КК України) (також далі за текстом - кримінальна справа).

У ході розслідування кримінальної справи виявлено, що, зокрема, ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання" створено з метою прикриття незаконної діяльності, а також, що одним із вигодонабувачів вказаних товариств є позивач, у зв'язку з чим призначено перевірку позивача з питань правильності формування податкового кредиту його службовими особами.

Перевіркою виявлено, що 30 березня 2011 року між позивачем та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання" укладено договір № 1-30/03/11, 01 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Мінераліс" укладено договір № 186/010411 та 04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Мінераліс ЛТД" укладено договір № 04042011, за умовами яких вказані товариства зобов'язались протягом дії договорів поставляти у власність позивача комплекти обладнання, згідно з додатками № 1 до договорів, у кількості, асортименті та за цінами, що погоджуються сторонами у додатках № 1 до договорів, а позивач - прийняти поставлені товари та оплатити їх вартість у порядку та на умовах, визначених договорами. Договори вступають у дію з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та діють до 31 грудня 2011 року.

Згідно з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, вказані договори не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними, оскільки контрагенти позивача, з якими укладено договори, є фіктивними суб'єктами господарювання. На думку відповідача, викладені обставини також свідчать про те, що акти приймання-передачі майна, виписані на підставі таких договорів, не можуть бути належним підтвердженням виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року № К-1470/09 викладено правову позицію стосовно того, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2012 року № К/9991/69002/11 зазначено, що для висновку про нікчемність правочину, вчиненого відповідними підприємствами, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, а саме: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо зниження, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державним податковим інспекціям, у свою чергу, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, відповідач, у разі необхідності, може звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійним, а не самостійно давати правову оцінку таким правочинам, однак будь-яких доказів звернення до суду з таким позовом представником відповідача у ході судового розгляду справи не надано.

Як зазначено у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, роблячи висновок про недодержання позивачем вимог ЦК України у момент укладання договорів із ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання", тобто про їх нікчемність, за переконанням суду, вийшов за межі своїх повноважень.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання" суд зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання", а також здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, відповідач, за переконанням суду, неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання".

Стосовно доводів відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як зазначено в акті перевірки, у ході перевірки виявлено протиправне завищення позивачем, за результатами господарської діяльності із ТОВ "Мінераліс", ТОВ "Мінераліс ЛТД" та ТОВ "ПВФ "Вентелектрообладнання", суми податкового кредиту по ПДВ за червень 2011 року у розмірі 2475702,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.4, 201.6, ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недійсність чи неподання звітності з ПДВ контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податків ПК України не передбачено.

Стосовно протиправності складання відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 п. 58.4 ст. 58, п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З викладених положень вбачається, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що проведена на виконання постанови про призначення перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи та не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платнику податків грошового зобов'язання, розрахованого за результатами такої перевірки.

Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2012 року у справі № К/9991/42373/12, від 15 жовтня 2012 року у справі № К/9991/49494/12 та від 22 жовтня 2012 року у справі № К/9991/52018/12.

Як уже зазначалось вище, перевірку позивача призначено 16 липня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 липня 2012 року, по якому, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії листа старшого слідчого СВ ПМ відповідача від 14 серпня 2012 року № 314, 31 липня 2012 року порушено кримінальну справу відносно директора та головного бухгалтера ТОВ "Біг Дачмен Україна" за ст. 212 ч. 3 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, а також відносно особи, яка вчинила пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах директору та головному бухгалтеру ТОВ "Біг Дачмен Україна", за ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Крім того, 31 липня 2012 року, на підставі акту перевірки, відповідачем складено оскаржуване рішення.

З викладених обставин вбачається, що оскаржуване рішення відповідачем складено у день порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Біг Дачмен Україна" за ч. 3 ст. 212 КК України, тобто до набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо кримінального правопорушення, предметом якого є податки.

Поряд з цим, у матеріалах справи містяться копія постанови про притягнення як обвинуваченого від 14 вересня 2012 року, а саме директора ТОВ "Біг Дачмен Україна" як обвинуваченого за ст. 212 ч. 3 КК України, а також копія постанови Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2012 року у справі № 2607/11723/12 про звільнення директора ТОВ "Біг Дачмен Україна" від кримінальної відповідальності за ст. 212 ч. 3 КК України на підставі ст. 212 ч. 4 КК України, а саме у зв'язку із сплатою податків, та закриття кримінальної справи.

При цьому, що у ході судового розгляду кримінальної справи з'ясовано, що згідно із службовою запискою відповідача від 13 вересня 2012 року № 1061/22-218, заборгованість на суму основного платежу у розмірі 2475702,00 грн., штрафна санкція у розмірі 01,00 грн., погашена. Викладена обставина також підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа відповідача від 05 жовтня 2012 року.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, є підтвердженням протиправності складання оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідності його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Дачмен Україна" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Дачмен Україна" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0002702220, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Біг Дачмен Україна" (ідентифікаційний код 35132847) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 2475703,00 грн. (Два мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч сімсот три гривні 00 копійок).

3. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 листопада 2012 року