Постанова № 27945184, 29.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. № 2а-8588/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представників позивача -Паски А.Б., Сироїда В.П.

представника відповідача -Юрченка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»(далі - ДП «Львівугілля») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000810802/4175 від 12.06.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 42 610,44 грн. (основний платіж - 30 257,96 грн., штрафна (фінансова) санкція -12 352,48 грн.).

Ухвалою суду від 22.10.2012 року об'єднано для спільного розгляду та вирішення адміністративні справи за №2а-8589/12/1370 та за №2а-8588/12/1370.

Державне підприємство «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000820802/4177 від 12.06.2012 року, яким завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 289,82 грн.

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ щодо недійсності договорів, безтоварності операцій. Господарські операції закупівлі товарно-матеріальних цінностей (послуг) у ТОВ «Ліга- Груп»(комплект студійного обладнання) та ТзОВ «Медео-Захід»(паливно-мастильні матеріали, гумово-технічні та металеві вироби) підтверджуються договорами купівлі - продажу товару, специфікаціями до них, податковими і видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі ТМЦ (наданих послуг), довідок про відпуск матеріалів, товаро транспортних накладних, сертифікатів якості на товар, та протоколів узгодження ціни, карток складського обліку матеріалів, відомостей 3.3.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, з мотивів, вказаних в запереченні, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТОВ «Ліга Груп». Та неправомірно завищено суму витрат, що враховуються пр. визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід», оскільки до перевірки не представлено підтверджуючих документів на транспортування ТМЦ, сертифікати якості та відповідності, акти приймання товару по кількості та якості, належним чином складені документи по оприбуткуванню ТМЦ на склад.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Львіввугілля»з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Ліга-Груп»(ЄДРПОУ 36449011) за період жовтень 2011 року та з ТзОВ «Медео-Захід»(ЄДРПОУ 35594018) за період травень, червень, вересень та жовтень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт №173/08-20/32323256 від 23.05.2012 року (надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищена сума податкового кредиту: в травні 2011 року на суму 2485,00 грн., в червні 2011 року на суму 3072,00 грн., у вересні 2011 року на суму 2655,00 грн., у жовтні 2011 року на суму 22 045,96 грн.;

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 27 785,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року -на суму 13 275,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - на суму 27 229,82 грн. та згідно з п.140.2 ст. 140 підлягають коригуванню у відповідному звітному періоді (зменшенню від'ємного значення відповідного податкового періоду).

На підставі висновків акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

ДП «Львіввугілля»оскаржило податкові повідомлення- рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 12.06.2012 року № 0000810802/4175 і № 0000820802/4177 до Голови ДПІ у Львівській області Пекарчука В.С.

16 липня 2012 року ДП «Львіввугілля»отримано рішення Державної податкової служби у Львівській області про результати розгляду первинної скарги, яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 12.06.2012р. №0000810802/4175 в частині 1,0грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 12.06.2012р. №0000810802/4175 залишено без змін;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 12.06.2012р. №0000820802/4177.

ДП «Львіввугілля»оскаржило податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 12.06.2012 року № 0000810802/4175 і № 0000820802/4177 до Голови Державної податкової служби України Клименко О.В.

Рішенням від 15.08.2012 р № 372/0/61-12 Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0000810802/4175 і № 0000820802/4177 СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові, а скаргу без розгляду.

ДП «Львіввугілля»вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, КАС України.

Судом встановлено, що ДП «Львіввугілля»в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року проводило взаєморозрахунки з ТОВ «Ліга-Груп»щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, згідно з укладеним договором купівлі-продажу від 09.09.2011 року (надалі - Договір). Згідно умов договору постачальник ТОВ «Ліга-Груп»зобов'язується поставити та встановити (проінсталювати) на території покупця ДП «Львіввугілля»( Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26) спеціалізований «Комплект студійного обладнання «CBT.VID»для організації нарад (конференцій) на базі «Polycom» та «СВТ». Договір та Специфікацію підписано зі сторони ДП «Львівугілля»- в.о. Генерального директора Клюкою М.І., зі сторони ТОВ «Ліга-Груп»- директором Мельниченком К.О.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкову накладну від 05.10.2011 року №1 на суму 99 600,00 грн. в тому числі 16 600,00 грн. ПДВ, акт прийому-передачі обладнання від 19.10.2011 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 19.10.11 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.10.2011 року, інвентарну картку обліку основних засобів, наказ від 30.10.2011 року №7/105-1 «Про введення в експлуатацію основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів».

Твердження відповідача про відсутність документів які посвідчували б якість товару (сертифікати якості та відповідності) спростовуються пунктом 7.1. Договору від 09.09.2011р. № 9/15 у якому вказано, що якість інсталяційних робіт та функціональна наповненість Комплексу повинна відповідати вимогам технічного завдання. А технічне завдання (додаток 2 договору) було встановлено і виконано. Зауважень до якості товару і виконаних робіт немає. Сама відсутність сертифікату якості на товар не можу слугувати підставою для визнання договору безтоварними або нікчемним.

Твердження відповідача про те, що підписи на усіх документах (договір, специфікації, акти виконаних робіт, податкові накладні, статут, податкова звітність тощо) виконані не особисто керівником ТзОВ «Ліга-Груп»Мельниченком К.О., а тому податкова накладна від 05.10.2011р. № 1є недійсною спростовуються тим, що відповідач не звертався в суд ні про скасування державної реєстрації ТзОВ «Ліга-Груп», ні про визнання недійсним договору від 09.09.2011р. № 9/15 між ТзОВ «Ліга-Груп»і ДП «Львіввугілля».

Судом встановлено, що господарські операції з купівлі-продажу товару у ТзОВ «Медео - Захід» здійснювалися відповідно до укладених ДП «Львіввугілля»договорів (в особі відокремлених підрозділів):

- від 19.05.2011р. № 78-10 в особі ВП «Шахта «Межирічанська»(нігрол, олива);

- від 14.06.2011р. № 140 в особі ВП «Шахта «Великомостівська»(нігрол, олива, металеві вироби, інше);

- від 23.08.2011р. № 30-143 в особі ВП «Шахта «Степова»(запчастини, металеві вироби, рукава високого тиску, канат).

На виконання умов договору від 19.05.2011р. № 78-10 31 травня 2011 р. було поставлено нігрол 200л. в кількості однієї шт. (бочки), оливу 1-40 в кількості 200 літрів, оливу Т-1500 в кількості 600 літрів, що підтверджується видатковою накладною № РН-0310502 від 31.05.2011р. і податковою накладною № 58 від 31.05.2011р.

Даний товар було прийнято та оприбутковано на склад відокремленого підрозділу, підтвердженням цього є картка складського обліку матеріалів (типова міжвідомча форма №17).

Товар було передано на дільниці шахти «Межирічанська»для виробничих потреб згідно поданих заявок, що підтверджується Лімітними картами №27, 43, 30, 26, за червень 2011р.

На виконання умов договору від 14.06.2011р. № 140 було здійснено поставки: 14.06.2011р. болт 20*80 в кількості 5кг, костиль залізничний 16x16x165 в кількості 300кг, гайка М20 в кількості 30кг, що підтверджується видатковою накладною № РН 0140601 від 14.06.2011р. і податковою накладною № 25 від 14.06.2011р.; 15.06.2011 р. нігрол 180л одна шт. (бочка), олива 1-40 А в кількості 400л, що підтверджується видатковою накладною № РН 0150606 від 15.06.2011р. і податковою накладною № 31 від 15.06.2011р.; 29.09.2011р. костиль залізничний 16x16x165, болт в асортименті, гайка в асортименті в кількості 332кг, електроди в кількості 5 упаковок, кнопка управління КУ 92 в кількості 1шт., що підтверджується видатковою накладною № РН 0290906 від 29.09.2011р. і податковою накладною № 129 від 29.09.2011р.; олива 1-40 А в кількості 360кг, що підтверджується видатковою накладною № РН 0290905 від 29.09.2011р. і податковою накладною № 130 від 29.09.2011р.

Вищевказаний товар був оприбуткований згідно прибуткових ордерів від 15.06.2011р. № 51, від 20.06.2011р. № 64, від 30.09.2011р. №№ 98,99. Згодом завідувач матеріального складу ОСОБА_8 рознесла весь товар до карток складського обліку №№ 1129,1180, 1181,1432,1489,1492, які долучені до матеріалів справи.

Паливо-мастильні матеріали і металіві вироби та інший товар були видані у виробництві на видобувну дільницю № 3, дільницю прохідницьких робіт (далі - ДПР), дільницю монтажу- демонтажу обладнання (далі -ДМДО), дільницю стаціонарних установок (далі - ДСУ), дільницю внутрішахтного транспорту (далі - ДШТ), дільницю вибійного устаткування (далі - ДВУ), дільницю технологічного комплексу далі - (ДТК), дільниця вентиляції і техніки безпеки (ВТБ).

Списання вищевказаних матеріалів шахта «Великомостівська»здійснювала згідно вищевказаних лімітно-забірних карток форми № 11.

На виконання умов договору від 23.08.2011р. № 30-143 05.10.2011поставлялись різці КСП -32 до прохідницького комбайну в кількості 200шт., пружини до грохота ГІД -51-1 в кількості 2шт., рукава високого тиску L=2,2м д.12 в кількості 4шт., д.20 в кількості 5 шт., д. 25 в кількості 1 шт., гайка М20 в кількості 15 кг, канат д.10 в кількості 50 погонних метрів, що підтверджується видатковою накладною № РН 0051000 від 05.10.2011р. і податковою накладною № 18 від 05.10.2011р.;

Вищевказаний товар був оприбуткований на шахті «Степова» і завідувачем матеріального складу рознесений до карток складського обліку №№ 1325, 2519, 2520, 2521 які долучені до матеріалів справи.

Запасні частини до гірничо-шахтного обладнання і металіві вироби були видані у виробництві на дільницю прохідницьких робіт і видобувну дільницю.

Списання вищевказаних матеріалів шахта «Степова»здійснювала згідно вищевказаних лімітно-забірних карток форми № 11.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В свою чергу факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватися первинними та розрахунковими документами.

Позивачем долучено всі належним чином первинні та розрахункові документи, якими підтверджується факт реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Ліга-Груп»та ТзОВ «Медео-Захід», зокрема договорами купівлі - продажу товару, специфікаціями до них, податковими і видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі ТМЦ (наданих послуг), довідок про відпуск матеріалів, протоколів узгодження ціни, карток складського обліку матеріалів. Податкові накладні відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд не вважає належними твердження відповідача про відсутність товаро-транспортних накладних ( далі -ТТН), викладених в акті перевірки, оскільки Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 р. № 488/346 (далі - Наказ № 488/346), яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (яка, на думку податкового органу, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ) не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992р. № 493/32 (далі - Указ № 493) з 1 січня 1993р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Оскільки даний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції, то відповідно до пункту 3. Указу Президента № 493 він не набув чинності в установленому порядку.

Форма ТТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 07.08.1996 р. № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідно до повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 р. та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Мін'юсту № 10/68 від 15.05.2006 р. Таким чином, форма ТТН не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Крім цього, пунктом 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»від 25.02.2009р. № 207 (далі - Постанова № 207) із змінами і доповненнями, встановлено перелік необхідних документів для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб. Серед них є такі документи:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; { Абзац другий пункту 2 в редакції Постанови КМ N 515 ( 515-2009-п ) від 21.05.2009 }

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; { Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 620 ( 620- 2011-п ) від 09.06.2011 }

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Отже, на сьогоднішній день немає нормативно-правового акту, яким була би визначена обов'язкова до застосування форма ТТН.

Згідно п.5.3. договору купівлі продажу № 9/15 між ДП «Львіввугілля»та ТОВ «Ліга - Груп»поставка (інсталяційні та пуско-налагоджувальні роботи) здійснюється за місцезнаходженням Покупця. Згідно пункту 2.1. договору між ДП «Львіввугілля»в особі шахта «Межирічанська»від 19.05.2011р. поставка товару здійснюється на шахту транспортом продавця. Згідно пункту 4.2. 4.3 договору між ДП «Львіввугілля» в особі шахта «Степова»від 23.08.2012р. і пункту 5.2. договору Згідно пункту 2.1. договору між ДП «Львіввугілля»в особі шахта «Степова»від 14.06.2011р. № 140 поставка товару здійснюється на шахту транспортом продавця, відшкодування покупцем витрат з послуг перевезення не відбувається, тому ТТН не бере участі у формуванні операцій з податковими наслідками.

Крім того, продавцем у податковій накладній товаротранспортні витрати не відображались, оскільки таких не було, як не оформлялись і самі ТТН на перевезення товару. Відтак, відсутність ТТН у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ, прибуток підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами. Транспортні витрати не включалися до складу валових витрат, не вплинули на визначення оподатковувано доходу, а тому ТТН не є підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, не можна вважати належними і доводи про нікчемність правочинів з огляду на те, що в силу приписів Цивільного кодексу України, нікчемність правочину встановлюється законом, а його недійсність -рішенням суду. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат:витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Для обґрунтування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат позивачем в якості таких первинних документів, були надані та досліджені в судовому засіданні.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС від 12.06.2012 року №0000810802/4175 та №0000820802/4177.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» 1109,01 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2012 р.