Постанова № 27944854, 04.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року 09:40 Справа № 0870/9721/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача - Горбачова Ю.В. (довіреність від 09 жовтня 2012 року), представника відповідача - Панцакова С.Ю. (довіреність від 13 серпня 2012 року №2526/10-014), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

10 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 №0000332214/4476.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Ваел Плюс», оскільки за даною операцією послуги були надані, оплату здійснено в повному обсязі, господарська операція відображена в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулась реально і спричинила зміни у стані та структурі активів учасників правовідносин.

Ухвалою судді від 05.11.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.11.2012.

20.11.2012 на підставі ст. 150 КАС України з метою надання сторонами додаткових доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.12.2012

04.12.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 04.12.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 10-20).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СК-Запоріжбудсервіс» (код ЄДРПОУ 37129252), з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Ваел Плюс» (ЄДРПОУ 33352187) за період серпня 2011 року» від 05.06.2012 №106 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 64).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкових кредит за серпень 2011 року на загальну суму в розмірі 8667 грн. 00 коп., який сформований від контрагента ТОВ «Ваел Плюс», що призвело до: завищення податкового кредиту (рядок 17 податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 8667 грн. 00 коп.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року №0000332214/4476, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10833 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 2166 грн. 75 коп. (а.с. 9).

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року №0000332214/4476, Державною податковою службою України прийнято рішення від 10.09.2012 про залишення скарги позивача без задоволення, в рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - без змін (а.с. 53).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 05.06.2012 №106, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Україна» був укладений договір поставки від 08.07.2011 №11\07-192 (а.с. 89), предметом якого являлась поставка товару, кількість, асортимент та ціна якого визначалась специфікаціями - невід'ємними частинами договору (пункт 2.1. Договору).

За даним договором поставки позивач придбав товар - балони стальні для аргону, для азоту, вуглекислотні та кисневі, що підтверджується видатковою накладною від 09.08.2011 №12281 на суму в розмірі 489108 грн. 00 коп. (а.с. 94); податковою накладною №1209 на суму в розмірі 488934 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 81489 грн. 00 коп. (а.с. 96); податковою накладною №690 на суму в розмірі 174 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 29 грн. 00 коп. (а.с. 95). Позивач в повному обсязі оплатив поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку платника податків (а.с. 97, 98).

З метою перевезення постановленого товару між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 08.08.2011 №182, згідно якого експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА Транс» зобов'язався від свого імені та за рахунок замовника - позивача, виконати та організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом у міському, приміському і міжміському сполученні (а.с. 99).

На виконання договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 08.08.2011 №182 позивачем надані: податкова накладна на суму в розмірі 3700 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 616 грн. 67 коп. (а.с. 102); підписаний акт здачі-приймання робіт від 08.08.2011 №ОУ-0000765 (а.с. 104); здійснено оплату в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою з рахунку платника податків (а.с. 103).

Судом встановлено, що даний товар був придбаний позивачем для подальшої його поставки Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на підставі договору поставки продукції від 17.06.2011 №436(6)11УК, предметом якого являлась поставка покупцю балонів кисневих 40-150У (а.с. 59); та на підставі договору поставки продукції від 17.06.2011 №435(6)11УК, предметом якого являлась поставка покупцю балонів аргонових 40-150У, вуглекислотних 40-150У та азотних 40-150У (а.с. 61). Основні технічні параметри та вимоги до комплектації товару були визначені сторонами в Додатку до договору від 17.06.2011 №435(6)11УК (а.с. 105) та в Додатку до договору від 17.06.2011 №436(6)11УК (а.с. 110).

Товар був поставлений на склад замовника - Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на підставі видаткової накладної від 09.08.2011 №РН-0000236 на суму в розмірі 403416 грн. 00 коп. (а.с. 106); податкової накладної №12 на суму в розмірі 403416 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 67236 грн. 00 коп. (а.с. 108); видаткової накладної від 09.08.2011 №0000235 на суму в розмірі 441344 грн. 00 коп. (а.с. 111), податкової накладної №11 на суму в розмірі 441344 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 73557 грн. 33 коп. (а.с. 114). Поставлений товар отриманий уповноваженою особою замовника - Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», Смоляною Ольгою Василівною згідно довіреностей від 09.08.2011 №3\3429 та №3\3428 (а.с. 107, 112). Здійснена також оплата товару, що підтверджується банківськими виписками з рахунку платника податків (а.с. 109, 113).

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про те, що контролюючим органом не заперечується реальність здійснення операції з поставки товару - балонів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» та від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС». Проте, на думку перевіряючих, не мала ознак реальності операція по супроводженню та охороні товару, що постачався.

З даного приводу судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел Груп» був укладений Договір на супроводження та охорону майна замовника, що перевозиться автомобільним транспортом від 03.08.2011 №01-08\11 (далі іменується - Договір №01-08\11) (а.с. 31), та надана виконавцю заявка на виконання робіт (а.с. 37).

Відповідно до п. 1.1 Договору №01-08\11 виконавець - ТОВ «Ваел Плюс» зобов'язався забезпечити охорону майна (балонів сталевих малого та середнього об'єму для кисню, аргону, вуглекислотних балонів, для азоту), що перевозиться автомобільним транспортом на території України.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №01-08\11, за роботу виконавця, відповідно до п. 3.3 та 6.1 Договору, замовник - позивач зобов'язався сплатити 52000 грн. 00 коп. за супроводження та охорону майна по маршруту: Україна, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченко, будинок №1 (склад ММК ім. Ілліча, ПАТ) - Україна, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок №61 (ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК Енергоатом) (а.с. 32).

Факт виконання ТОВ «Ваел Плюс» умов Договору №01-08\11 підтверджується актом приймання-передачі майна від 09.08.2011, який підписаний між сторонами Договору №01-08\11 (а.с. 34) безпосередньо після надання послуг з охорони та супроводження майна, що перевозилось автомобільним транспортом.

Позивачем на виконання умов Договору №01-08\11 здійснено оплату наданих послуг (а.с. 35, 36) та отримано від ТОВ «Ваел Плюс» податкову накладну на суму в розмірі 52000 грн. 00 коп.,в тому числі ПДВ - 8666 грн. 67 коп. (а.с. 30).

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з визначених способів, зокрема, у паперовому вигляді.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарської операції, ТОВ «Ваел Плюс» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, а сторони правочину мали правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В Акті перевірки зазначено, що згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність на суму в розмірі 8666 грн. 67 коп.; за перевіряємий період дебіторська\кредиторська заборгованість по рахунках ТОВ «Ваел Плюс» відсутня.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) не впливає та не може впливати на право позивача (покупця, замовника) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при виконанні робіт (придбанні товару) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, чинне законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - замовника (покупця товару) (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні робіт, послуг чи товарів.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податквого кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На переконання суду, наявність розбіжностей податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може свідчити про обов'язкову наявність порушень податкового законодавства всіма платниками податків по ланцюгу постачання.

В Акті перевірки також зазначено, що в результаті отриманої інформації від ВМП Ленінської МДПІ у м. Луганську від 04.11.2011 №12066\26-34, встановлено, що згідно отриманих відомостей від МКП БТІ у м. Луганську та УДАІ УМВС України в Луганській області рухомого або нерухомого майна у власності ТОВ «Ваел Плюс» немає.

Також відповідач зазначив, що в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій з надання послуг, встановлено, що у ТОВ «Ваел Плюс» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить виконання умов угоди неможливим.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідач вказує на наявність з боку позивача порушень податкового законодавства, посилаючись на доводи, викладені в акті перевірки ТОВ «Ваел Плюс» від 11.11.2011 №804/23-33352187, що є неприпустимим, оскільки контролюючий орган зобов'язаний при проведенні перевірки самостійно досліджувати всі обставини правових відносин між платниками податків та перевіряти їх реальність.

Суд зазначає, що наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень, з огляду на наступне.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інші акти перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач при фіксації правопорушень за Актом перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням необґрунтовано використав неузгоджені висновки акту перевірки ТОВ «Ваел Плюс» від 11.11.2011 №804/23-33352187.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень надав до суду листи Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області та МКП БТІ, в яких зазначено, що за ТОВ «Ваел Плюс» будь-якого рухомого або нерухомого майна не зареєстровано (а.с. 199-120).

Саме на підставі висновків акта перевірки ТОВ «Ваел Плюс» від 11.11.2011 №804/23-33352187 та вказаних вище листів, відповідачем зроблені висновки про наявність ознак нереальності господарської операції.

Суд не бере до уваги дані посилання відповідача, оскільки як вбачається зі змісту Акта перевірки відповідачем взагалі не досліджувалось питання наявності рухомого та нерухомого майна у користуванні ТОВ «Ваел Плюс» на підставі договорів оренди (найму). Також відповідачем під час проведення перевірки не перевірявся факт укладення між ТОВ «Ваел Плюс» та фізичними особами цивільно-правових договорів без включення до штату підприємства на виконання певних робіт чи надання послуг.

Разом з тим, під час здійснення спірної господарської операції позивачу на його вимогу надано ліцензію Міністерства внутрішніх справ України з надання послуг з охорони власності та громадян, видану ТОВ «Ваел Плюс» 10.05.2011 (а.с. 56); Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 14.02.2005 (а.с. 57); Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100310757 (а.с. 58).

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 18 червня 2012 року №0000332214/4476.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» суму сплаченого судового збору в розмірі 108 (сто вісім) грн. 33 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) К.М.Недашківська

Суддя К.М.Недашківська