Постанова № 27944706, 19.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року 2а-4961/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Алюпол»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 №0000372300/0, №0000382300/0 і №000018171010/0 та від 06.08.2012 № 000043171010.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, а податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать положенням чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог на визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Алюпол»як юридична особа зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 28.12.2004, юридична адреса: 07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Леніна, 28в, ідентифікаційний код 33283810, як платник податків знаходиться на обліку у ДПІ Бородянського району Київської області ДПС з 12.01.2005 за № 7.

Посадовими особами ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС з 14.03.2012 по 25.04.2012 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 04.05.2012 № 170/23-33283810 (далі -Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства та винесено відповідні податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

- податкове повідомлення-рішення № 0000372300/0 від 24 травня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 13 551 781 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000362300/0 від 24 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 756 862 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 24 травня 2012 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 548 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 000018171010/0 від 24 травня 2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 9593,59 грн., в тому числі 7674,87 грн. за основним платежем та 1918,72 за штрафними санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПС у Київській області:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372300/0 в частині визначеного завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6706324 грн.;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000362300/0 (стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств);

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000382300/0 (стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість);

- збільшено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні № 000018171010/0 на 19,46 грн.

ТОВ «Алюпол»20.08.2012 отримано від ДПІ у Бородянському районі Київської області податкове повідомлення-рішення № 000043171010 від 6 серпня 2012 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19,46 грн.

За результатами розгляду скарги ДПС України податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012 №0000372300/0, №000018171010/0 та №0000382300/0 року залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо висновків податкового органу про завищення ТОВ «Алюпол»від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, за результатами адміністративного оскарження залишено в силі податкове повідомлення рішення № 0000372300/0 в частині визначеного завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6845457, з них 6677197 грн. -від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх податкових періодів та 168260 грн. -сума завищення валових витрат.

У п. 3.1.2 Акту перевірки (стор. 11) податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" за 1 кв. 2011 року на суму 6 677 197 грн., а саме зазначено, що на порушення п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем в 1 кв.2011 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток в сумі 6 677 197 грн. по зменшенню від'ємного значення за результатами попередньої перевірки (Акт від 22.10.2010 № 645/23-33283810, надалі -"Акт попередньої перевірки").

Однак такі висновки податкового органу суперечать положенням чинного законодавства та спростовуються наступним.

Згідно п. 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22 грудня 2010 року (чинного на час виникнення спірних відносин) під актом перевірки розуміється службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Податковим кодексом України не передбачено норми, яка б зобов'язувала платника податків враховувати у наступних звітних періодах при складанні податкової звітності висновки актів перевірок за попередній період.

Також за результатами попередньої планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010 (сторінки 11-12, 15 Акту попередньої перевірки) відповідачем зроблено висновок про завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6 677 197 грн., з яких:

- 4 445 415 грн. -сума завищення валових витрат (збитки у результаті реалізації готової продукції нижче собівартості) та

- 2 231 782 -від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке було зменшене відповідачем за результатами попередньої перевірки (за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, Акт № 705/23-33283810 від 02.09.2008).

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення №00007122300/0 та №0000722300/0 від 09.11.2010, винесені на підставі Акту попередньої перевірки, було оскаржено позивачем до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-10006/10/1070 від 27.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено і вказані податкові повідомлення-рішення скасовано.

Судами першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях було встановлено, що висновок податкового органу про неправомірність включення підприємством до складу валових витрат сум у розмірі 4 445 415 грн. у зв'язку із реалізацією позивачем власної продукції за цінами нижче собівартості суперечить чинному законодавству. Водночас, підприємство мало законне право на продаж продукції власного виробництва за договірними цінами, а матеріали, які були використані при виробництві даної продукції, цілком відносяться до складу валових витрат, тобто вимога податкового органу щодо коригування позивачем приросту матеріалів у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток є неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено правомірність включення позивачем суми у розмірі 4 445 415 грн. до складу валових витрат, висновки податкового органу у цій частині є неправомірними.

За результатами планової податкової перевірки позивача за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 року відповідачем у Акті перевірки № 705/23-33283810 від 02.09.2008 встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2 231 782 грн. У зв'язку із цим встановлено заниження податку на прибуток та визначено податкове зобов'язання у розмірі 91 575 грн. На підставі зазначеного відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0007832300/0 та №0007832300/1, якими позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 91 574,75грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 36 629,90 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень їх було скасовано в частині нарахування податку на прибуток, а в частині застосування штрафних санкцій залишено без змін, у зв'язку із чим винесено податкові повідомлення-рішення №0008482300/2 та №0008482300/3. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено Позивачем до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-548/10/1070 від 22.11.2010 вказані повідомлення-рішення скасовані.

Судом вказано, що висновки відповідача за результатами перевірки, які стали підставою для винесення спірних повідомлень-рішень, не ґрунтуються на законі.

У частині скасування зазначених податкових повідомлень-рішень постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011.

Таким чином, неправомірність висновку податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2 231 782 грн. встановлена рішеннями суду, які набрали законної сили.

Оскільки відсутність факту завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановлено рішеннями судів, що набрали законної сили, ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді даної справи судом.

Враховуючи вказане, прийняте на підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000372300/0 від 24.05.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат по послугах з перевезення вантажів, суд зазначає наступне.

У Акті перевірки (стор. 13-14) податковим органом зроблено висновок, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 168 260 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема, до складу витрат віднесено транспортні послуги на суму 168 250 грн. без отримання товарно-транспортних накладних, які підтверджують ці послуги.

Реальність господарських операцій по виконанню послуг з перевезення підтверджують підписані та завірені печаткою акти приймання-передачі наданих послуг, підписані договори та надані податкові накладні на виконання цих послуг, а сам факт надання транспортних послуг відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вказані вище документи, які були надані податковому органу під час проведення перевірки, повністю відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розділом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24 травня 1995 року.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на порушення позивачем наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року №493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Згідно п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Податковим кодексом не встановлено обмежень щодо документального підтвердження витрат з послуг перевезення, тому твердження відповідача про необхідність наявності товарно-транспортних накладних встановленої форми є створенням додаткових обмежень щодо складу витрат позивача, що є порушенням чинного законодавства.

Отже, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 168 260 грн. є неправомірним.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

У розділі 3.2.2. Акту перевірки (стор. 23-27) податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у зв'язку із порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ). А саме, відповідач вказав на те, що на порушення пп. 7.2.1 та 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ позивач незаконно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 50 548,36 грн. згідно податкових накладних, які були виписані постачальниками у періоді з 01.04.2008 по 30.06.2010, який перевірений згідно Акту попередньої перевірки, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та підтвердження не включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по зазначеним податковим накладним у періоді, який був перевірений, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 50 548 грн. 36 коп., в тому числі за серпень 2010 року на суму 498 грн. 36 коп., за травень 2011 року на суму 50 050 грн.

У Акті перевірки відповідач, посилаючись на підпункт 7.2.3 статті 7 Закону про ПДВ, вказує, що оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, то при її надсиланні необхідно керуватися Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 799 зі змінами та доповненнями (надалі -"Порядок № 799"), і відповідно, податкові накладні мають надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, такий висновок податкового органу є неправомірним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 Порядку № 799 цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Слід зазначити, що ст. 4 вказаного закону не містить жодної згадки про такий документ як податкова накладна, а отже, вимоги даного порядку не поширюються на оформлення поштових відправлень з вкладенням податкових накладних.

Поштове відправлення -не єдиний спосіб отримання податкових накладних, оскільки їх може бути надіслано кур'єрською поштою, передано особисто уповноваженій особі тощо. Закон не містить будь-яких обмежень щодо способів передачі податкових накладних від продавця до покупця. Тобто, твердження відповідача про те, що податкові накладні виключно повинні надсилатися листом з рекомендованим повідомленням про вручення не відповідає чинному законодавству.

Натомість, відповідачем у Акті планової перевірки підтверджено, що вказані податкові накладні відображено у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, позивачем було надане відповідачу достатнє документальне підтвердження отримання спірних податкових накладних із запізненням.

Крім того, в Акті перевірки Відповідач послався на пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, який передбачав, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. В той же час, як вказав Відповідач, жодних заяв від Позивача з цього приводу до нього не надходило, а отже, він не мав права визначати податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням.

Однак, даний висновок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки подання згаданої вище заяви є правом платника податку, закріплене в законі, з метою гарантування можливості реалізації його права на податковий кредит, а не обов'язком такого платника податку. Окрім цього, Законом про ПДВ або будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено, що у випадку, коли платник податку не подав заяву у порядку, передбаченому пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, він автоматично позбавляється права на податковий кредит за податковими деклараціями, отриманими несвоєчасно.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону про ПДВ, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених Позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення Відповідача, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 ст. 7 зазначеного закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, у зв'язку із оплатою товарів (робіт, послуг) у позивача виникло право на включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, однак до отримання податкових накладних позивач не міг включити до податкового кредиту витрати, підтверджені даними податковими накладними, оскільки це було прямо заборонено законом.

В той же час Закон про ПДВ не містив заборони щодо включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ за минулі періоди у випадку отримання податкових накладних із запізненням.

Щодо посилання відповідача у Акті перевірки на Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 97 року № 799 зі змінами та доповненнями (далі -Порядок № 799), відповідно до п. 1 Порядку № 799, цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, законодавство не встановлює будь-яких вимог стосовно документального підтвердження запізнення отриманих податкових накладних та підтвердження не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по зазначеним податковим накладним у періоді, який був перевірений. Таким чином, Позивач мав право на визначення податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх періодах.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування не ґрунтується на вимогах закону, не відповідає обставинам справи і є протиправним.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 № 0000372300/0 та № 0000382300/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем порядку утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У розділі 3 Акту перевірки (стор. 43) податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, та донараховано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 674,87 грн.

Як встановлено судом, ТОВ «Алюпол»і громадянин ОСОБА_1 (громадянин Польщі) уклали трудовий контракт № 04/10-11/1 від 04.10.2011р. про трудові відносини між працівником і підприємством, згідно якого останній прийнятий на посаду комерційного директора з 04.10.2011 року зі строком випробування три місяці та окладом згідно штатного розпису (наказ № 207к від 03.10.2011), звільнений з даної посади ТОВ «Алюпол»18.11.2011.

У відповідності до п.2.4 трудового контракту роботодавець (ТОВ «Алюпол») зобов'язується у зв'язку з переїздом Працівника (ОСОБА_1) з Польщі до України для проживання надати житло в безоплатне користування.

У колективному договорі ТОВ «Алюпол»на 2010-2012 роки не передбачено, що житло надається його власником у користування (для проживання) працівника, а на підприємство покладається виключно функція оплати вартості житла.

Перевіркою первинних бухгалтерських документів встановлено, що громадянин ОСОБА_1 особисто наймав житло для проживання в м. Києві, договір оренди житла від 07.10.2011, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

У договорі оренди житла не зазначено про те, що ТОВ «Алюпол»орендує жиле приміщення -двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, для проживання працівників підприємства.

Перевіркою касових документів встановлено, що працівнику ОСОБА_1 видавалися гроші на оплату орендованого житла на підставі:

- заяви ОСОБА_1 про виділення готівки в сумі 11158 грн. для оплати житла, розрахункова квитанція № 216404 на суму 1258 грн., № 216403 на суму 9900грн., звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт №А -00000157 від 10.10.2011 на суму 11158 грн.,

- заява ОСОБА_1 про виділення суми в гривнях рівну 700 доларів США по курсу Національного Банку України, квитанція № 216405 на суму -5587,61грн., звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №А -00000179 від 15.11.2011 на суму 5587,61 грн.

Відповідно до п. 142.1 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Структура заробітної плати визначається ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Складовою частиною заробітної плати є заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Сутність виплат, що відповідають визначенню «інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства», міститься в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (далі -Інструкція № 5).

Відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції № 5 до складу фонду оплати праці в якості інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться, зокрема, виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла).

Тобто, оплата вартості найманого для працівника житла відноситься до фонду оплати праці.

Згідно з пп.170.10.1 ПК України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів.

На підставі пп. 170.10.3 ПК України підприємство вважається податковим агентом та зобов'язане утримувати податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Також, у ході перевірки встановлено, що ТОВ «Алюпол»не утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9 129,84 грн. згідно авансових звітів працівникам підприємства, а саме:

- 12.01.2011 року ОСОБА_4 подано авансовий звіт № 8 від 12.01.2011 на суму 2 072,03 грн., призначення авансу -представницькі витрати, також надано податкову накладну від 12.01.2011 Центр «Метро Кеш Енд Кері»на суму 2 072,00 грн.; - 16.06.2011 року ОСОБА_7 подано авансовий звіт № 94 від 16.06.2011 на суму 427,51 грн., призначення авансу - представницькі витрати, витратні документи: чек на суму 427,51 грн., обід в Авто гриль «Мисливець»смт. Буча.;

- 18.11.2011 року ОСОБА_7 подано авансовий звіт № 185 на суму 4424,30грн., призначення авансу -представницькі витрати, витратні документи: чек №100570 від 15.11.2011 на суму 1576,30 грн., чек № 2160 від 16.11.2011 на суму 1148 грн., чек №017120007 від 17.11.2011 на суму 1672 грн. -обід в Авто гриль «Мисливець»смт.Буча.;

- 29.12.2011 року ОСОБА_7 подано авансовий звіт № 239 від 29.12.2011 на суму 2 206 грн., призначення авансу -представницькі витрати, витратні документи: чек №322904013 від 29.12.2011на суму 2206 грн. - обід в ресторані.

Відповідно до пп. 170.9.1 ПК України до суми перевищення «підзвітної»суми не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих працівнику під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96 р. № 270/96-ВР реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Документи, які б свідчили про проведення працівниками позивача заходів, які б підпадали під визначення рекламних заходів, позивачем не надано.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент -для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 «а»ст. 171 Податкового кодексу України).

З урахуванням зазначеного, базою оподатковування є дохід у сумі 10 956 грн. = 9129,84 х1.2, ПДФО із зазначеного доходу становить 1862 грн.( 10956 х 17%).

Також 22.07.2011 начальником охорони ОСОБА_8 подано авансовий звіт №119 від 22.07.2011 на суму 605 грн., призначення авансу - штраф з безпеки дорожнього руху за ОСОБА_4 (менеджер відділу збуту), також надані витратні документи: квитанція №36 від 21.07.2011, квитанція № 35 від 21.07.2011 штраф з безпеки дорожнього руху та квитанції комісійна винагорода банку № 35 на суму 5 грн., № 36 на суму 5 грн.

ОСОБА_4 звільнена з ТОВ «Алюпол» 28.04.2011року., податок з вищезазаначеної суми не утриманий, у зв'язку з чим підприємством порушено пп. «є»14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 ст. 164 ПК України.

З урахуванням вищезазначеного та відповідно п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподатковування є дохід в сумі 726грн = 605 х1.2, ПДФО із зазначеного доходу становить = 108.90 грн. (726 х 17%).

Також позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб, утворених при сплаті коштів на оплату рахунків № 154 від 29.09.2011 на суму 3586,68 грн., № 411 від 09.11.2011 на суму 3787,68грн., № 653 від 20.12.2011 на суму 3985,68 грн., з розрахункового рахунку ТОВ «Алюпол»на рахунок ТОВ «УкрХотелінвест Компані» за проживання в готелі, фізичних осіб -нерезидентів, громадян Польщі:

- ОСОБА_9, ОСОБА_10 (два дні) на суму -3586 грн.

- ОСОБА_11, ОСОБА_12 (з 16.11.2011 по 19.11.2011) на суму 3787,68грн.

- ОСОБА_9, ОСОБА_10 (з 28.12.2011 по 30.12.2011) на суму 3985,68грн.

ТОВ «Алюпол»не утримано податок з доходів фізичних осіб з цих виплат, податок з даних виплат утримується із застосуванням коефіцієнту 1,2% та зі ставкою податку 15 %, чим порушено пп. 170.10.1 ст.170 ПК України, яким визначено, що доходи з джерелом його походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

З урахуванням зазначеного та відповідно п. 164.5 ст. 164 ПК України базою оподатковування є дохід в сумі 13632 грн. = 11360 х1.2, ПДФО із зазначеного доходу становить = 2317 грн. (13632 х 15%).

Таким чином, перевіркою встановлено заниження ТОВ «Алюпол» суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 674,87 грн., підлягають утриманню -14 097,14 грн., а утримана сума становить 6 422,27 грн.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 № 000018171010/0 та від 06.08.2012 № 000043171010 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно частин 2 і 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2 146,00грн. (квитанція від 08.10.2012 № 42).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, то відшкодуванню позивачу підлягають судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог у сумі 1 995,78грн.

У зв'язку з відсутністю клопотання відповідача про відшкодування судових витрат та будь-яких доказів їх наявності, витрати здійснені відповідачем у зв'язку з розглядом даної адміністративної справи стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС від 24.05.2012 № 0000372300/0 та № 0000382300/0.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» (07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Леніна, 28в, ідентифікаційний код 33283810) судові витрати у сумі 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 листопада 2012 р.