Постанова № 27944251, 10.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 13/121-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Сушков Р.О., Будик А.О., Крамнистий О.О.;

третьої особи-1: Ситченко-Гайович О.М.;

третьої особи-2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих

на ухвали Господарського суду Київської області

від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р.

у справі №13/121-12 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест"

до Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1) Козинська селищна рада

2) КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації"

про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод в її користуванні

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. у справі №13/121-12 з метою забезпечення позову до вирішення судового спору по суті:

1) заборонено Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих, КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" та іншим особам вчиняти дії щодо виконання рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 "Про оформлення права власності" від 19.07.2012р.;

2) заборонено Козинській селищній раді Обухівського району Київської області на час розгляду даного спору приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, номер 6 та стосовно нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці;

3) заборонено КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" заповнювати та реєструвати свідоцтва про право власності на будинок відпочинку літера "ГЗ", будинок відпочинку літера "Г4", будинок відпочинку літера "Г5", будинок відпочинку літера "Г6", будинок відпочинку літера "Г7", будинок відпочинку літера "Г8", будинок відпочинку літера "Г9", будинок відпочинку літера "Г10", будинок відпочинку літера "Г11", будинок відпочинку літера "Г12", будинок відпочинку літера "Г13", будинок відпочинку літера "Г14", будинок відпочинку літера "Г15", будинок відпочинку літера "Г16", що знаходяться на відокремленій земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, номер 6.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2012р. у справі №13/121-12 з метою забезпечення позову до вирішення судового спору по суті було заборонено КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" заповнювати та реєструвати свідоцтва про право власності на лодочну станцію літ. "Д" 17,2 кв. м., більярдна літ "Е" 53,0 кв. м., майстерня - літ. Ж - 31,6 кв. м., КПП літ. З - 12,4 кв. м., вбиральня літ. Л - 9,3 кв. м., вбиральня літ. Т - 12,0 кв. м., гараж літ. Н - 58,8 кв. м., клуб літ. К - 68,0 кв. м., літній павільйон для вмивання літ. М - 20,7 кв. м., які розташовані за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин. вул. Лугова, 6 (колишня Лугова, 7).

Не погоджуючись з винесеними ухвалами суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р. у справі №13/121-12.

Вимоги та доводи апеляційних скарг обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваних ухвал судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 66 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач наголошував на відсутності обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2012р.

26.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 26.11.2012р.

В судове засідання 26.11.2012р. представники сторін та третіх осіб не з'явилися. Позивач та треті особи про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2012р.

В судовому засіданні 10.12.2012р. представники відповідача та третьої особи-1 підтримали доводи апеляційних скарг, просили суд скарги задовольнити, скасувати ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р. у справі №13/121-12.

Представники позивача та третьої особи-2 у судове засідання 10.12.2012р. не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача та третьої особи-2 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (далі - відповідач) про визнання права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6, та усунення перешкод в користуванні нею.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. було порушено провадження у справі №13/131-12 за вищевказаним позовом, а також залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Козинську селищну раду (далі - третя особа-1) та КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" (далі - третя особа-2).

Ухвалами Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р. у справі №13/131-12 було задоволено заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, до вирішення спору по суті заборонено відповідачу, третім особам та іншим особам: вчиняти дії щодо виконання рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 "Про оформлення права власності" від 19.07.2012р.; приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, номер 6 та стосовно нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці; заповнювати та реєструвати свідоцтва про право власності на будинки відпочинку літери "ГЗ" - "Г16", лодочну станцію літ. "Д" 17,2 кв. м., більярдну літ "Е" 53,0 кв. м., майстерню - літ. Ж - 31,6 кв. м., КПП літ. З - 12,4 кв. м., вбиральню літ. Л - 9,3 кв. м., вбиральню літ. Т - 12,0 кв. м., гараж літ. Н - 58,8 кв. м., клуб літ. К - 68,0 кв. м., літній павільйон для вмивання літ. М - 20,7 кв. м., які знаходяться на відокремленій земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6 (колишня Лугова, 7).

Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких, посилаюсь на порушення місцевим господарським судом як норм процесуального права, так прав і інтересів відповідача, просив скасувати ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р. у справі №13/131-12 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційних скаргах, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Як уже зазначалось вище, позивач у позовній заяві просив суд визнати право користування земельною ділянкою, розташованою у Київській області в Обухівському районі по вул. Луговій, 6, а також усунути перешкоди в користуванні нею, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір простого товариства про спільну діяльність (далі - Договір про спільну діяльність), за умовами якого позивач та відповідач домовились здійснювати спільну діяльність без створення юридичної особи на основі об'єднання їх вкладів з метою відновлення житлового комплексу.

В п.6.3 Договору про спільну діяльність сторони передбачили обов'язок відповідача здійснити внесок у спільну діяльність та передати позивачу у власність протягом 5 банківських днів з дня отримання відповідачем першого платежу, зазначеного в п.6.2.1.1 договору, об'єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7.

Відповідно до п.7.2.4 Договору про спільну діяльність відповідач зобов'язався передати позивачу земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту, згідно п.6.3 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2010р. у справі №9/371 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії (том справи - 1, аркуші справи - 26-32) було затверджено мирову угоду між сторонами, в п.5 якої зазначено: "Сторони дійшли згоди, що Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) передає у власність ТОВ "Союз-Інвест" наступні об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7: будівля в літері "А", площею 94,5 кв. м.; приміщення складу в літері "Б", площею 46,8 кв. м.; гараж в літері "В", площею 153,9 кв. м.; будинок відпочинку в літері "Г- 16", площею 70 кв. м.".

На думку позивача, його право на земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6 підтверджується договором про спільну діяльність та мировою угодою сторін.

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову (заява б/н та без зазначення дати її складання була додана до позову), посилаючись на те, що рішенням виконкому Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 19.07.2012р. вирішено оформити право власності відповідача на будинки відпочинку літери "ГЗ" - "Г16". Окрім того, рішенням Козинської селищної ради №12 від 27.09.2012р. відповідачу було оформлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3124 Га для обслуговування бази відпочинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6. Цим рішенням також було змінено поштову адресу розташування земельної ділянки, а саме: з вул. Лугова, 7 на вул. Лугова, 6. Позивач вважає, що на даний час відповідачем вчинено ряд дій щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці, та права користування на саму земельну ділянку, з метою одночасно позбавити всіх користувачів земельної ділянки права користування нею. Зокрема, будинки відпочинку літери "ГЗ" - "Г16" мали бути передані позивачу за договором про спільну діяльність. З урахуванням викладеного, позивач просив суд заборонити вчиняти дії щодо виконання вищевказаних рішень.

22.10.2012р. через Відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області позивачем була подана інша заява б/н та без зазначення дати її складання, в якій він зазначав, що рішенням виконкому Козинської селищної ради №10 від 12.10.2012р. відповідачем було оформлено право власності на базу відпочинку, що складається з: лодочної станції літ. "Д" 17,2 кв. м., більярдної літ "Е"53,0 кв. м., майстерні - літ. "Ж" 31,6 кв. м., КПП літ. "З" 12,4 кв. м., вбиральні літ. "Л"9,3 кв. м., вбиральні літ. "Т" 12,0 кв. м., гаражу літ. "Н" 58,8 кв. м., клубу літ. "К" 68,0 кв. м., літнього павільйону для вмивання літ. "М" 20,7 кв. м., будинків відпочинку літ. "Г2" - "Г15", що розташовані по вул. Луговій, 6 (колишня Лугова, 7). На думку позивача, рішення №10 від 12.10.2012р. порушує його права, оскільки все перераховане вище нерухоме майно разом із земельною ділянкою має бути передане позивачу згідно п.п.6.3, 7.2.4 Договору про спільну діяльність, який є дійсним на цей день. При чому, у разі отримання відповідачем свідоцтв про право власності на вищеперераховані об'єкти нерухомого майна, виконання рішення суду може бути утрудненим або навіть унеможливленим, оскільки ці об'єкти нерухомого майна знаходяться саме на земельній ділянці, право користування якою є предметом спору між сторонами. З огляду на наведене, позивач просив суд заборонити заповнювати та реєструвати свідоцтва про право власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Місцевий господарський суд вжив заходів до забезпечення позову, визнавши доцільним виключення до вирішення по суті спору можливості вчинення дій щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомості, які розміщені на спірній земельній ділянці, та права користування цією земельною ділянкою, оскільки вказані дії утруднять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзаців 2, 3 частини 1 якої позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві вказано, що земельна ділянка, на яку позивач просить суд визнати за ним право користування, має площу 1,7811 га та кадастровий номер 3223155400:05:086:0032.

Відповідач стверджує, що площа земельної ділянки, яка підлягала передачі позивачу, становить лише 0,4687 га.

В матеріалах справи наявний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №140170 та план меж земельної ділянки до цього акту, з якого вбачається, що площа земельної ділянки за кадастровим номером 3223155400:05:086:0032 становить 1,3121 га (том справи - 1, аркуші справи - 44-45).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на додаткову угоду б/н від 19.02.2010р. до договору про спільну діяльність, згідно з якою позивачу підлягала передачі земельна ділянка площею 0,4687 га, оскільки вказана угода згідно з постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. та Вищого господарського суду України від 08.10.2012р. у справі №5011-1/5657-2012 є неукладеною в силу прямого протиріччя ст. 639 Цивільного кодексу України (том справи - 1, аркуші справи - 46-50, 111-114).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду у даній справі (на момент винесення оскаржуваних відповідачем ухвал) є вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3223155400:05:086:0032, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6. Питання щодо остаточного визначення площі цієї ділянки безпосередньо пов'язано з вирішенням спору по суті і підлягає з'ясуванню місцевим господарським судом при прийнятті відповідного рішення у даній справі за результатами її розгляду. Натомість суд апеляційної інстанції в даному конкретному випадку перевіряє наявність порушень місцевим господарським судом норм процесуального права при вжитті заходів до забезпечення позову, а не з'ясовує обставини по суті спору, оскільки на даній стадії судового розгляду спір не вирішується по суті заявлених вимог.

Як уже зазначалось вище, судом першої інстанції вжито заходи до забезпечення позову, зокрема, заборонено приймати рішення стосовно усієї земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (колишня вул. Лугова, 6), заборонено виконувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 19.07.2012р., яким надано дозвіл на оформлення за відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а також заборонено заповнювати та реєструвати право власності на вищезгадане нерухоме майно (будинки відпочинку літери "ГЗ" - "Г16", лодочну станцію літ. "Д" 17,2 кв. м., більярдну літ "Е" 53,0 кв. м., майстерню - літ. Ж - 31,6 кв. м., КПП літ. З - 12,4 кв. м., вбиральню літ. Л - 9,3 кв. м., вбиральню літ. Т - 12,0 кв. м., гараж літ. Н - 58,8 кв. м., клуб літ. К - 68,0 кв. м., літній павільйон для вмивання літ. М - 20,7 кв. м.).

Колегія суддів вважає, що отримання відповідачем свідоцтв про право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, оскільки нормами чинного законодавства, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України, передбачено перехід права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду. Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (колишня вул. Лугова, 6), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги є співмірними із застосованими заходами забезпечення.

Посилання відповідача в апеляційних скаргах на те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення впливають на права та інтереси інших осіб, які не є учасниками судового процесу у справі №13/121-12, не приймається судом до уваги, оскільки нормами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України надано суду право забезпечувати позов, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Заборона вчиняти дії відносно земельної ділянки, право власності на яку оспорюється позивачем, та об'єктів нерухомого майна, розташованих на ній, безпосередньо стосуються предмета спору.

До того, сторони та інші учасники судового процесу не позбавлені можливості заявляти клопотання про залучення до участі у справі інших осіб, у разі якщо рішення суду впливатиме на їх права, інтереси або обов'язки.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування заходів до забезпечення позову.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувані ухвали суду першої інстанції прийняті з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за їх подання покладаються на відповідача (апелянта).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011р. №4282-VI. Станом на 01.01.2012р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 073,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 536,50 грн. за подання кожної апеляційної скарги, що у загальній сумі становить 1 073,00 грн. Натомість з доданих до апеляційних скарг квитанцій №96649 від 26.10.2012р. та №96649 від 26.10.2012р. вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме: по 559,00 грн. за кожну апеляційну скаргу. Тобто, в даному випадку загальний розмір надмірно сплаченого судового збору становить 45,00 грн. (по 22,50 грн. за кожну апеляційну скаргу).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 45,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 66, 67, 75, 77, 81, 86, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих залишити без задоволення, ухвали Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. та від 23.10.2012р. у справі №13/121-12 - без змін.

2. Повернути Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 03967702) з Державного бюджету України 45,00 грн. (сорок п'ять гривень 00 копійок) надмірно сплаченого судового збору, перерахованого згідно з квитанціями №96649 від 26.10.2012р. та №96649 від 26.10.2012р.

3. Матеріали справи №13/121-12 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.