Рішення № 27943790, 03.12.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р. Справа № 15/5025/1120/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

За позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Донецьк в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" м. Київ, Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

до Підприємства Шепетівської виправної колонії №98 с. Климентовичі, Хмельницької області, Шепетівського району

про стягнення 129 883,69 грн.

Представники сторін:

позивача 1: не з'явився

позивача 2: не з'явився

відповідача: Дзюба І.Ю. - за довіреністю від 8404 від 15.10.2012р.

за участю: Козирського Ю.В. прокурора Хмельницької прокуратури

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся із позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 125 232грн. заборгованості за отриманий відповідно до договору №3 від 12.01.2012р. товар, 3 381,26грн. пені, 1 244,80грн. інфляційних нарахувань та 25,63грн. 3% річних.

Представник прокуратури в судовому засіданні подав заяву про конкретизацію позовної заяви, оскільки в останній помилково зазначено про стягнення суми заборгованості на користь Державного концерну "Укроборонпром" замість Донецького казенного заводу хімічних виробів. Просить зазначене врахувати при винесенні рішення. Позовні вимоги підтримує.

Подана заява судом приймається.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві на позов повідомив, що на даний час підприємство Шепетівської виправної колонії №98 провело повний розрахунок з Донецьким казенним заводом хімічних виробів в сумі 125232,00 гривень, а тому позов у частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 4651,69грн. не визнає.

Прокурор звертаючись з позовною заявою до суду просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно і грошові суми, що належать відповідачу в сумі 129883,69 грн.

Розглянувши подану заяву судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.11р.).

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи положення зазначеної вище постанови, при вирішенні питання про забезпечення позову судом здійснено оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, прокурором та позивачами не надано суду доказів яким чином невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити, або зробити неможливим в подальшому виконання судового рішення в даній судовій справі.

За таких обставин у задоволенні заяви суд відмовляє.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

12.01.12р. було укладено договір №3 від 12.01.12р. між Донецьким казенним заводом хімічних виробів та Підприємством Шепетівської виправної колонії №98 в якому позивач зобов'язувався виготовити та відпустив відповідачу заряди патроновані марки ТГФА- 3,2 діам. 90мм.

Відповідно до умов договору №3 від 12.01.12р. позивач виготовляє і відпускає а відповідач оплачує - заряди патроновані марки ТГФА - 3,2 діам. 90мм. ТУУ 24.6-14311844-004: 2006 ціною 8052,00грн. (з рахунком ПДВ) за тонну в кількості 100 тонн; всього на суму 805 200,00грн. в том числі ПДВ в сумі 134200, 00грн. (п1.1)

Пунктом 3.1 договору передбачено що поставка здійснюється автотранспортом позивача на умовах FCA- склад відповідача Инкотермс - 2000.

Пункт 3.2 договору, датою поставки є дата вказана в накладній.

Згідно п.4.1 за поставлену продукцію здійснюється розрахунок шляхом перерахування коштів відповідача на рахунок позивача.

Відповідно до п. 7.2 у разі невчасної сплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту підписання та дії до 31.12.12р. (п. 9.1)

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Відповідно до накладної №26 від 16.01.12р. позивач відпустив товар, а відповідач отримав матеріальні цінності згідно довіреності №5 від 16.01.12р. на загальну суму 155232,00грн.

29.02.12р. відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості в сумі 155232,00грн.

Згідно банківської виписки, відповідачем, 13.09.2012р. частково сплачено заборгованість в сумі 30000грн.

Оскільки решту заборгованості відповідач не сплатив, прокурором в інтересах держави в особі позивача подано позов до суду про стягнення заборгованості в сумі 129883,69грн., з якої: матеріальних збитків 125232,00грн., штрафні санкції у вигляді пені, індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 4651,69грн., за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Разом із тим, як вбачається із наданого представником відповідача в судовому засіданні платіжного доручення №371 від 22.11.12р., останнім основний борг в сумі 125232,00 грн. погашено.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено що відповідно до накладної №26 від 16.01.12р. позивач відпустив товар, а відповідач отримав матеріальні цінності згідно довіреності №5 від 16.01.12р. на загальну суму 155232,00грн.

Згідно банківської виписки, відповідачем, 13.09.2012р. частково сплачено заборгованість в сумі 30000грн.

При цьому відповідно до платіжного доручення №371 від 22.11.12р., після порушення провадження у справі відповідачем погашено решту суми основної заборгованість в сумі 125232,00 грн., а тому в цій частині провадження підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивачами також нараховано 3381,26 грн. пені.

Судом враховується, що п.п. 7.2. договору №3 від 12.01.12р. передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що правильним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача пеня в заявленому розмірі.

Позивачем нарахована також 1244,80грн. інфляційних та 25,63грн. 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних витрат в сумі 1244,80 грн. то судом до уваги приймається таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки Індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). Аналогічна позиція щодо правової природи інфляційних витрат викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011р. №16/1812-10.

Враховуючи те, що простроченням платежу є періоди, що становлять від 1 до 24 днів, нарахування інфляційних витрат за період, менший за базовий місяць, не є підставою для обрахування сум інфляційних втрат.

За таких обставин, у стягненні 1244,80грн. інфляційних належить відмовити.

У відповідності із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в зв'язку з тим, що спір виник з неправомірних дій останнього пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, ст. 80 (п.1-1), ст.ст.82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Донецьк в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" м. Київ, Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк до Підприємства Шепетівської виправної колонії №98 с. Климентовичі, Хмельницької області, Шепетівського району про стягнення 129 883,69 грн. задовольнити частково.

Сягнути з Підприємства Шепетівської виправної колонії №98 (03400, с. Климентовичі, Шепетівського району, Хмельницької області, Код. 08681040) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів (830770 м. Донецьк, вул. Софійська, б. 1, Код. 14311844) - 3381,26грн. (три тисячі триста вісімдесят одну гривну 26 коп.) пені, 25,63грн. (двадцять п'ять гривен 63 коп.) трьох процентів річних.

Видати наказ.

Стягнути з Підприємства Шепетівської виправної колонії №98 (03400, с. Климентовичі, Шепетівського району, Хмельницької області, Код. 08681040) для зарахування до Державного бюджету України на рахунок №31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, м. Хмельницький, Код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача -ГУДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в сумі 2572,78грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 78коп.).

Видати наказ.

В частині стягнення основного боргу в сумі 125232,00 грн. провадження у справі відповідно до п.1.1. ст.80 ГПК України припинити.

У позові в частині стягнення 1244,80 відмовити.

Повний текст рішення складено 07.12.12р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2, 3- позивачам (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; 830770, м. Донецьк, вул. Софійська, Б1).