Рішення № 27943702, 04.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5023/5101/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Валківського міжрайонного прокурора, м. Валки в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків до Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради, м. Валки про стягнення 58 369,89 грн. за участю представників:

прокурора - Косіченко М.М. (посв. № 001182 від 22.08.2012 р.)

позивача - Сосіної І.О. (дов. № 108/01-21/0816 від 16.01.2012 р.)

відповідача - Губського В.П. (дов. № 400 від 30.10.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Валківський міжрайонний прокурор (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради (надалі - Відповідач) на користь державного та місцевого бюджетів "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду, заподіяну водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС в розмірі 58 369,89 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві позовні вимоги визнає у повному обсязі та надає платіжне доручення № 1133 від 30.10.2012 р. про часткову сплату шкоди, заподіяної водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу у розмірі 1 000,00 грн. Також Відповідач у відзиви заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду щодо суми боргу до 2017 року.

Прокурор проти клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення заперечує.

Позивач проти клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення не заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі Держекоінспекція) у період з 28.05.2012 по 1.06.2012 рік на підставі ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища,, Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та згідно наказу від 28.05.2012 року № 459/01-03 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства „Вода" Валківського району. За результатами перевірки Держекоінспекцією було складено акт за № 501/09-18, який був підписаний директором підприємства - Павлій О.В. без зауважень.

Під час проведення планової перевірки КП „Вода,, Валківського району відділом інструментально - лабораторного контролю Держекоінспекції здійснено відбір проб скиду стічних вод з очисних споруд підприємства до р. Карамушкіна, про що складено акти відбору проб від 11.06.2012 № ЗЗ-бп/56-58 та від 13.06.2012 № 35-бп/61-63. У відповідності до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод № ЗЗ-бп/56-58 від 18.06.2012 та № 35-бп/61-63 від 21.06.2012 концентрація забруднюючих речовин у скиді зворотніх вод до р. Карамушкіна перевищує норми, визначені у дозволі на спеціальне водокористування по БСК5, азоту амонійному, ХСК, фосфатам, залізу загальному, сульфатам, нафтопродуктам, завислим речовинам, фенолам та цинку.

Згідно інформації КП „Вода,, Валківського району фактичні витрати зворотних вод за період з 11 червня по 13 червня 2012 року склали 579,45м.куб.

В зв'язку з виявленими порушенням посадовими особами Держекоінспекції було з урахуванням норм передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2012 року № 220), розраховано суму шкоди та складено претензію № 200 від 01.08.2012, щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 58 369,89 грн. Після отримання претензії та розрахунку шкоди Відповідачем шкода заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства добровільно сплачена не була.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Згідно п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратури у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатись до суду в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Спричинення збитків, завдані внаслідок порушень водного законодавства порушує інтереси держави, у зв'язку з чим в даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України (надалі - ВК України), водокористування - це використання води (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). А вода стічна - це вода, що утворюється в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадіння атмосферних опадів.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними вода із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається органами охорони навколишнього природного середовища. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміти скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 70 ВК України, скидання стічних вод у водні об'єкти допускається за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи , винні у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно ст. 111 ВК України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, - «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, Відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що разом з відзивом на позовну заяву, де Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, надав до суду платіжне доручення за № 1133 від 30 жовтня 2012 року у розмірі 1 000,00 грн. про часткову сплату збитків заподіяних державі, згідно претензії Державної екологічної інспекції у Харківській області за № 200 від 01.08.2012 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто суд припиняє провадження у справі, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом, але за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки Відповідачем подано докази часткового погашення збитків заподіяних державі - платіжне доручення за № 1133 від 30 жовтня 2012 року у розмірі 1 000,00 грн., то на підставі вищевикладеного суд вважає в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості у даному розмірі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Прокурора та Позивача по справі. Стосовно клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суд вважає за доцільне зазначити наступне.

У змісту заяви про розстрочку виконання рішення повинно бути викладено обставини та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення. До заяви мають бути подані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Оскільки Відповідачем не надано відповідних доказів, які підтверджують унеможливлення чи утруднення виконання рішення, для застосування з боку суду розстрочки виконання рішення, суд дійшов до висновку щодо відмови у даному клопотанні.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1, 44, 48, 49, 70, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 35, 36, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради (63002, м. Валки, Валківський район, Харківська область, вул. Жовтнева, 3, код ЄДРПОУ 34473807) на користь державного та місцевого бюджетів для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської України у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37447324, р/р 33110331700117, м. Валки УДКЦУ у Банківському районі шкоду заподіяну водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС в сумі 57 369,89 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради (63002, м. Валки, Валківський район, Харківська область, вул. Жовтнева, 3, код ЄДРПОУ 34473807) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 07.12.2012 р.

Суддя(підпис) Жигалкін І.П.