Рішення № 27943586, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/12513-2012 06.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Меблева фабрика "Лагода"

до 1. Київської міської ради

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Білашко Ю.В., довіреність б/н від 06.09.2012.

від відповідача-1 - не з'явилися.

від відповідача-2 - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Меблева фабрика "Лагода" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача-2 внести зміни до земельно-кадастрової документації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку зі зміною власника нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, правовідносини за договором оренди припинились.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що відповідач-2 не порушує права позивача, оскільки дія спірного договору оренди земельної ділянки не припинена, а відтак і відсутні підстави для внесення змін до земельно-кадастрової документації.

22.10.2012 позивач подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2005 року укладений на підставі рішення Київради від 27.01.2005 за № 43/2619 з Київською міською радою.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.10.2012 справу № 5011-75/12513-2012 про припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/12513-2012 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. справу № 5011-75/12513-2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/12513-2012 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

Отже, враховуючи зміну складу суду розгляд справи починається заново.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2012 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлені належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; про причини неявки представників суд не повідомили; відзив на позов, клопотань або заяв до суду не надіслали.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 вказаної постанови №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі не скористалися правом на участь в судовому засіданні, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 06.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2005 між ЗАТ «Лагода», правонаступником якого є позивач, як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.12.2005 за № 72-6-00333 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як визначено п.п. 1.1, 3.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 27.01.2005 № 43/2619, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 26145 кв.м, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:69:181:0001, строком на 15 (п'ятнадцять) років.

На виконання умов даного договору, 07.12.2005 відповідачем-1 передано позивачу у володіння і користування земельну ділянку, площею 26145 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:69:181:0001, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу, про що складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

17.04.2007 засіданням Наглядової ради ЗАТ «Лагода», правонаступником якого є позивач, прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 17/04/07, вступити до складу учасників (засновників) ТОВ «Торговий дім «Лагода»та внести до статутного капіталу (фонду) ТОВ «Торговий дім «Лагода»майно ЗАТ «Лагода», а саме: майновий комплекс площею 12231,10 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 в м. Києві та нежилий будинок -виробничий корпус площею 9243,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 (літера Б) в м. Києві.

05.08.2008 позачерговими Загальними зборами учасників ТОВ «Торговий дім «Лагода»прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 3, про прийняття внеску ЗАТ «Лагода»до Статутного (складеного) капіталу ТОВ «Торговий дім «Лагода», а саме: нерухомого майна - майнового комплексу площею 12231,10 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 в м. Києві та нежилого будинку -виробничого корпусу площею 9243,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 (літера Б) в м. Києві.

На виконання прийнятих рішень, 05.08.2008 ЗАТ «Лагода», як учасник ТОВ «Торговий дім «Лагода»передало, а ТОВ «Торговий дім «Лагода»прийняло до статутного (складеного) капіталу майновий комплекс площею 12231,10 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 в м. Києві та нежилий будинок -виробничий корпус площею 9243,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Польова, 21 (літера Б) в м. Києві, про що складено акт приймання-передачі майнових внесків до Статутного (складеного) капіталу ТОВ «Торговий дім «Лагода».

Право власності ТОВ «Торговий дім «Лагода» на вищевказане майно підтверджується свідоцтвами про право власності серії САС № 245950 та серії САС № 245949 від 20.10.2008, виданими ТОВ «Торговий дім «Лагода»Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

16.07.2012 позивач направив на адресу В.о. Голови Київської міської ради лист № 171, в якому повідомив про перехід права власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій позивачем земельній ділянці, до ТОВ «Торговий дім «Лагода», у зв'язку з чим просив підписати акт приймання-передачі земельної ділянки з оренди.

Разом з листом, позивач направив на адресу Київської міської ради нотаріально посвідчену заяву, в якій повідомив, що не заперечує проти належного переоформлення права користування земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Польова, 21 на ТОВ «Торговий дім «Лагода», як нового власника нерухомого майна, що знаходиться на цій ділянці.

Відповідач-1 залишив лист позивача без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Правила щодо дострокового розірвання договору оренди землі встановлені також приписами ст. 32 Закону України "Про оренду землі", згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, приписами даних правових норм встановлено, що договір оренди землі може бути достроково розірваний, зокрема, у випадках встановлених договором або законом.

Пунктом 11.4 договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду, в порядку встановленому законом.

Відповідно до п."а", "е" ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно п.7 ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч.3 ст. 31 цього Закону).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі", як зазначалось вище, передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з приписами ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відтак, з наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу -права власності або права користування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що перехід права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні попереднього власника є законною підставою для припинення земельних відносин сторін за договором оренди та зумовлює розірвання цього договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 №11/227.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач у позовній заяві вказує, що для вирішення питання про дострокове припинення правовідношень за договором оренди земельної ділянки надіслав відповідачу-1 лист № 171 від 16.07.2012, який залишений останнім без задоволення, втім дослідивши зміст цього листа, суд дійшов висновку, що його не можна розцінювати, як пропозицію дострокового розірвання оспорюваного договору, оскільки він є лише зверненням з вимогою підписати акт приймання-передачі земельної ділянки з оренди.

З належною пропозицією дострокового розірвання спірного договору оренди земельної ділянки позивач звернувся до відповідача-1 лише в процесі розгляду справи.

Однак, це не має правового значення у вирішенні даної справи, оскільки у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-пр/2002 визначено, що недотримання позивачем вимог ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 22/110.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач-1 під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів на спростування викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог обставин.

За таких обставин, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і наявним на ній нерухомим майном здійснює інша особа (новий власник об'єктів нерухомості), а не позивач, нормами чинного законодавства передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і сторонами в договорі оренди земельної ділянки передбачена можливість дострокового розірвання договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим позовні вимоги до першого відповідача підлягають задоволенню.

Разом з цим, звертаючись з позовною заявою до суду, позивач визначив в якості відповідача-2 -Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проте з огляду на подану в подальшому заяву про зміну позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, будь-яких вимог до другого відповідача позивачем не заявлено, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог до цієї особи.

При цьому, враховуючи те, що на момент звернення позивача до господарського суду з позовом він не звертався до першого відповідача з пропозицією дострокового розірвання договору, відповідно до положень ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Київської міської ради (відповідача-1) задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2005, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) та Закритим акціонерним товариством «Лагода» (03056, м. Київ, вул. Польова, 21, ідентифікаційний код 00275240).

3. В задоволенні позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідача-2) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2012.

Суддя Т.В.Васильченко