УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
___________
_______________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "04" грудня 2012 р. Справа № 5/5007/1004/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковалевський Р.В., довіреність від 01.06.2012 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м.Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 293063,03 грн.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (м.Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир) про стягнення 293063,03 грн. відповідно до умов кредитного договору №К-2005220 зі змінами та доповненнями, з яких 201015,32 грн. заборгованості за кредитом, 25434,88 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, 57835,43 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 27,00грн. пені за несвоєчасне повернення комісії та 8750,40 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.09.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1004/12 та призначено її розгляд на 04.10.2012 р., зобов'язано сторони надати необхідні для розгляду справи докази.
Зважаючи неявку в засідання суду представника відповідача та заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р.
30.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні визнала основну суму боргу та заявила клопотання про відкладення розгляду справи для можливості врегулювання спору в добровільному порядку, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 30 жовтня 2012 р. за клопотанням сторін (а.с.103) продовжено строк розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено на 12.11.2012 р.
Проте, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді по справі, розгляд справи №5/5007/1004/12, призначений на 12.11.2012 р., не відбувся (довідка, а.с.106).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.11.2012 р. слухання справи призначено на 04.12.2012 р.
В судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2012 р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, заявлених у позовній заяві, та просить їх задовольнити.
Відповідач - підприємець ОСОБА_2 в засідання суду не з'явилась, свого повноважного представника не направила, про причини неявки в суд не повідомила. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 20.11.2012р. (а.с.111).
Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом приймати участь в судовому засіданні та що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а відкладення слухання справи на іншу дату призведе до невиправданого затягування розгляду даної справи, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
21.10.2010 р. між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №К-2005220 (а.с.27-30,89-92 додаток №1- а.с.31, а.с.94), за яким кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, оплатності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 185000,00 грн. зі сплатою 27% річних з кінцевим терміном повернення до 21.10.2012 р. включно (кредит) на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).
Згідно п.1.2. договору, кредит надається позичальнику на закупку товарів для розширення асортименту.
Відповідно до п.1.3. договору, погашення кредиту здійснюється рівними частинами щомісячно, до 10 числа кожного місяця включно, в сумі 7710,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 21.10.2012 р. (включно) на умовах, визначених цим договором.
У відповідності до п.3.1. договору, позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої п.1.1. або зміненої відповідно до п.п.3.5 - 3.7. цього договору.
Датою сплати позичальником процентів та комісій є день зарахування коштів на відповідні рахунки кредитора, вказані в п.3.3. цього договору.
В підпункті "б" пункту 2.4. кредитного договору передбачено, що кредитор має право призупинити видачу кредиту (траншів), відмовити позичальнику у продовженні строку дії цього договору, а також, вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку, якщо позичальник під час дії цього договору порушував будь-які умови цього договору, в т.ч. позичальник несвоєчасно або не у повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, процентах, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.5.6 кредитного договору, позичальник зобов'язується при настанні подій, зазначених у п.2.4 та п.8.2. цього договору, погасити заборгованість за кредитом і пслатити проценти у повному обсязі, а також, сплатити пені та штрафи, передбачені цим договором.
Згідно п.8.2. договору, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, зазначеного в п.1.4. цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.1.1., п.1.3. та п.3.3. цього договору. Кредитор має право вимагати дострового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.8.3, 8.4 цього договору.
У відповідності до п.8.3. договору, вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором.
05.07.2012 р. сторонами підписано додатковий договір №1 до кредитного договору №К-2005220 від 21.10.2010р. (а.с.93), відповідно до якого сторони домовились викласти у новій редакції пункти 1.1., 1.2., 1.3., 9.2. договору. Зокрема, згідно п.1.1. в редакції додаткового договору №1, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 230000,00 грн., який зменшується рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, за сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25% річних, з кінцевим терміном повернення до 21.10.2012р. включно, на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2. кредитного договору в редакції додаткового договору №1 від 05.07.2012 р. кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів. Змістом пункту 1.3 кредитного договору у вказаній редакції встановлено, що погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно у відповідності до графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п.2.1. цього договору.
При цьому, у відповідності до пункту 3 додаткового договору №1 до кредитного договору, сторони домовились, що за розгляд кредитної заявки позичальник сплачує кредитору разову комісію в розмірі 1 % від суми збільшення ліміту заборгованості за кредитом в день укладення цього додаткового договору". Відповідно до п.4, п.6, п.7 додаткового договору №1, інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання; цей додатковий договір є невід'ємною частиною договору та набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє протягом терміну дії договору.
01.03.2012 р. сторонами підписано додатковий договір №2 до кредитного договору №К-2005220 від 21.10.2010 р. (а.с.95-96), яким, зокрема, домовились викласти додаток №1 до договору у новій редакції (а.с.97); додаток №1 до договору та додатковий договір №2 є невід'ємними частинами кредитного договору (п.2, п.5 додаткового договору №2).
Як вбачається з матеріалів справи, за заявами позичальника від 22.10.2010 р., якою підприємець ОСОБА_2 просила перерахувати кредитні кошти в сумі 185000,00 грн. на її поточний рахунок згідно договору кредитної лінії №К-2005220 від 21.10.2010 р. та від 07.07.2011 р. №1, якою підприємець просила перерахувати кредитні кошти в сумі 106680,00 грн на її поточний рахунок згідно додаткового договору №1 до кредитного договору №К-2005220 від 21.10.2010р. (а.с.36,37), виконуючи свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ "Дельта Банк" перерахувало вказані суми коштів (виписка по особовим рахункам, а.с.8,а.с.9 на звороті).
Відповідно до п.5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених даним договором.
Проте, згідно зібраних у справі доказів, підприємець ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором №К-2005220 від 21.10.2010 р. належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, про стягнення якої, а саме, заборгованості за кредитом в розмірі 201015,32 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4130,45 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 19927,61 грн., банк звертався до відповідача з претензією за вих.№02.1.-3013 від 22.06.2012 р. (а.с.38,39). Вказану претензію залишено підприємцем без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Розглядаючи питання про обгрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі, господарський суд враховує наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 526, 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи, що до матеріалів справи не надано доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №К-2005220 від 20.10.2010 р., а саме, заборгованості за кредитом в розмірі 201015,32 грн., заборгованості за відсотками по кредиту в загальній сумі 25434,88 грн., а також заборгованості по комісії (остання передбачена пунктом 3 додаткового договору №1 від 05.07.2011 р. у розмірі 1% від суми збільшення ліміту, яка мала бути сплачена в день укладення додаткового договору №1 - 05.07.2011р.) в розмірі 450,00 грн., у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення зазначених сум підлягають задоволенню господарським судом.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, підставою для сплати неустойки відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України є порушення зобов"язання, яким згідно ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даному випадку, у розділі 9 договору сторонами обумовлено відповідальність позичальника. Зокрема, в пункті 9.1. договору зазначено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0% від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п.1.1., 1.3., 2.3., 3.3., 3.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Разом з тим, досліджуючи питання щодо правомірності нарахування до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом та за несвоєчасне повернення комісії за кредитом у розмірі 3% від простроченої суми, суд враховує, що відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Водночас, приписами цього ж Закону встановлено певне обмеження, а саме: розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за порушення грошових зобов'язань за кредитним договором до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді пені у розмірі 3% від простроченої суми відсотків та комісії, оскільки такий розмір перевищує визначений чинним законодавством максимальний розмір пені за порушення грошових зобов'язань.
Водночас, за встановленого факту порушення відповідачем, у даному випадку, своїх зобов"язань за кредитним договором та прострочення ним строків погашення відсотків за кредитом та комісії за кредитом (остання передбачена пунктом 3 додаткового договору №1 від 05.07.2011 р. у розмірі 1% від суми збільшення ліміту, яка мала бути сплачена в день укладення додаткового договору №1 - 05.07.2011р.), позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення вказаних грошових зобов'язань, розрахованої, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, що складає 794,16 грн. та 0,38 грн. відповідно, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову в частині стягнення нарахованих сум пені суд відмовляє.
Крім того, відповідно до п.9.2. кредитного договору (в редакції додаткового договору №1 від 05.07.2011 р.) за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в т.ч. документів за вимогою кредитора, а також, у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також, за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.5.1-5.11. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 3,0% від загальної суми отриманих кредитних коштів.
Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З вищевикладеного вбачається, що в пункті 9.2. кредитного договору (в редакції додаткового договору №1 від 05.07.2011 р.) сторони передбачили господарську санкцію у вигляді штрафу у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, в тому числі, обумовленого в п.5.1. договору.
Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як уже зазначалось, за умовою пункту 5.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених даним договором. Проте, згідно встановлених обставин по справі, свої зобов'язання щодо забезпечення своєчасної оплати платежів за договором, відповідач не виконав.
Судом враховується також, що кредитний договір №К-2005-220 від 21.10.2010 р., як і додаткові договори та додатки до нього, сторони підписали без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, та перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення суми штрафу, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8750,40 грн., що становить 3% від 291680,00 грн. - загальної суми отриманих відповідачем кредитних коштів за договором.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу або інших доказів у спростування позовних вимог.
За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 201015,32 грн. заборгованості за кредитом, 25434,88 грн. заборгованості за відсотками, 794,16 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 0,38 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії та 8750,40 грн. штрафу. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд.36-Б, ідентифікаційний код 34047020):
- 201015,32 грн. заборгованості за кредитом,
- 25434,88 грн. заборгованості за відсотками,
- 794,16 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків,
- 0,38 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії,
- 8750,40 грн. штрафу,
- 4719,90 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.12.12
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи, 2 - позивачу (прост.), 3 - відповідачу (реком.)
Судове рішення № 27943327, Господарський суд Житомирської області було прийнято 04.12.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5/5007/1004/12. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: