Рішення № 27942876, 04.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/48/94/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Міністерства юстиції України

до Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна казначейська служба України

про стягнення 15 105,62 грн.

за участю представників:

від позивача Попов О.О. - представник за довіреністю

від відповідача Пікіна С.В. - представник за довіреністю

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Міністерства юстиції України до Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 15 105,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішень Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006, від 22.11.2006, а також рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006 (зі змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.05.2006) стягувачі за цими рішеннями звернулись із заявами до Європейського суду з прав людини. На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 10.05.2012 у справі за заявою Коноша В.П. № 24466/07 та Кукіса С.А. № 11063/09 і взятих Урядом України на себе зобов'язань з Державного бюджету України було відшкодовано моральну шкоду Коношу Валерію Павловичу у розмірі 7 700,90 грн. та Кукісу С.А. у розмірі 7 404,72 грн. Позивач вважає, що на підставі ст.1191 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", він отримав право зворотної вимоги безпосередньо до порушника - Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що заборгованість зі сплати заробітної плати виникла через відсутність попиту на продукцію підприємства та скрутне фінансове становище. У зв'язку зі значним боргом Олександрійської філії відповідача по заробітній платі, постановою відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області ВП № 17981275 від 13.04.2010 проведено арешт усіх банківських рахунків відповідача. Також відповідач вказує на те, що на даний час ЗАТ "Енерговугілля" та його філія не веде виробничої діяльності, а 28.03.2011 порушено справу про банкрутство відповідача.

Третя особа у письмових поясненнях повідомила, що Державним казначейством України 16.08.2012 та 17.08.2012 на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 10.05.2012 забезпечено перерахування коштів відповідно на користь Кукіса С.А. у розмірі 7 404,72 грн. та на користь Коноша В.П. - у розмірі 7 700,90 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006 стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" на користь Кукіса Сергія Анатолійовича заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 091,50 грн., за затримку розрахунку у розмірі 1 079, 40 грн., моральну шкоду у розмірі 200 грн. та державне мито у розмірі 51,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.05.2006 вказане рішення змінено, ухвалено нове рішення, яким стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" на користь Кукіса Сергія Анатолійовича за затримку розрахунку при звільненні 3 238,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішеннями Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006 та від 22.11.2006 стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" на користь Коноша Валерія Павловича заборгованість по заробітній платі моральну шкоду та інші компенсаційні виплати.

У зв'язку із тривалим невиконанням боржником вищевказаних рішень громадяни Кукіс С.А. та Конош В.П. звернулись за захистом своїх порушених прав до Європейського суду з прав людини.

При розгляді в Європейському суді справи за заявами Коноша В.П. № 24466/07 та Кукіса С.А. № 11063/09 проти України щодо тривалого невиконання рішень Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006, 22.11.2006, Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.05.2006, Урядом України подано односторонню декларацію щодо врегулювання питань, викладених у заявах.

Відповідно до вказаної декларації Уряд України зобов'язався добровільно відшкодувати на користь заявників моральну шкоду, завдану тривалим невиконанням вищезазначених рішень національних судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.05.2012 за заявами Коноша В.П. № 24466/07 та Кукіса С.А. № 11063/09 проти України вказано, що Суд задоволений, що уряд однозначно визнає надмірну тривалість виконання рішень, винесених на користь заявників.

Додатком до односторонньої декларації щодо врегулювання питань, викладених у заявах Коноша В.П. № 24466/07 та Кукіса С.А. № 11063/09, визначено, що держава бере на себе зобов'язання виплатити на користь Коноша В.П. компенсацію у розмірі 780 євро, на користь Кукіса С.А. - 750 євро.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 09.11.1995 та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Законом України від 09.02.2006 до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з п. 3 ст. 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11.09.1997 визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно зі ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява № 60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

На виконання взятих Урядом України зобов'язань з Державного бюджету України на рахунки заявників сплачено такі суми відшкодування моральної шкоди: Коношу В.П. 7 700,90 грн., що на день здійснення платежу еквівалентно 780 євро, та Кукісу С.А. 7 404,72 грн., що на день здійснення платежу еквівалентно 750 євро.

Перерахування вказаних сум підтверджується платіжними дорученнями № 1617 та № 1618 від 15.08.2012.

Міністерство юстиції України на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання державою взятих на себе зобов'язань сплатити на користь громадян Коноша В.П. та Кукіса С.А. моральну шкоду, у зв'язку з тривалим невиконанням рішень Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006, 22.11.2006 та Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.05.2006, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу).

Частиною 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено обов'язок Органу представництва звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування.

Органом представництва відповідно до ст. 1 вказаного Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 784 від 31.05.2006 таким органом є Міністерство юстиції України.

Згідно зі ст. 2 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Таким чином, Міністерство юстиції України наділене повноваженнями щодо звернення з позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання державою зобов'язань, які виникли на підставі угоди дружнього врегулювання, досягнутої під час розгляду заяв Коноша В.П. № 24466/07 та Кукіса С.А. № 11063/09 проти України Європейським судом з прав людини.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем заробітної плати Конош В.П. був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішеннями Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006 та від 22.11.2006 стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" на користь Коноша Валерія Павловича заборгованість по заробітній платі моральну шкоду та інші компенсаційні виплати.

У зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем заробітної плати Кукіс С.А. був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2006, яке було змінене рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.05.2006 стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" на користь Кукіса Сергія Анатолійовича заборгованість по сплаті заробітної плати та інші компенсаційні виплати.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" (чинного на час спірних правовідносин) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Постановлення вищевказаних рішень призвело до виникнення у відповідача, як боржника, за вищевказаними рішеннями обов'язку з їх виконання.

Обов'язок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості по сплаті коштів за вищевказаними рішеннями судів.

Однак, відповідачем не було вжито необхідних та достатніх заходів для своєчасної виплати стягнутих рішеннями судів сум, допущено значне затягування виконання вказаних судових рішень, що є протиправною поведінкою в цивільно-правовому розумінні.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у ст. 43 та ст. 46 Конституції України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Щодо твердження відповідача про тривале невиконання рішень судів у зв'язку з відсутністю попиту на продукцію підприємства та скрутне фінансове становище відповідача суд відзначає, що вказані обставини не можуть вважатись перешкодою при виплаті заробітної плати та інших компенсаційних виплат.

Посилання відповідача на те, що постановою державного виконавця від 14.12.2009 накладено арешт на кошти у сумі 4 055 293,96 грн., які містяться на рахунках відповідача та належать ЗАТ "Енерговугілля", та постановою державного виконавця від 13.04.2010 накладено арешт на кошти в сумі 17 350 000,00 грн., які містяться на рахунках та належать Олександрійській філії ЗАТ "Енерговугілля", суд відхиляє, оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для невиконання рішень судів про стягнення коштів з відповідача прийнятих ще у 2006 році.

Наявність виконавчих проваджень не була перешкодою для відповідача у виплаті заборгованості по заробітній платі та іншим компенсаційним виплатам його працівникам.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішень судів громадяни Конош В.П. та Кукіс С.А. звернулись до Європейського суду з прав людини, у зв'язку з чим Держава Україна зобов'язана була виконати рішення Європейського суду з прав людини та сплатити на користь заявників суму відшкодування у загальному розмірі 15 105,62 грн.

За загальним правилом ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.

Відсутність своє вини відповідачем не доведено, матеріалами справи цей факт не підтверджений.

У вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом, відповідач (Держава Україна), зазнав витрат за наслідками порушених ЗАТ "Енерговугілля" прав Коноша В.П. та Кукіса С.А.

У зв'язку із наведеним, Держава Україна зазнала ще й порушень норм Конвенції.

Відтак, сплачена Державою Україна загальна сума відшкодування у розмірі 15 105,62 грн. за рішенням Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.

Таким чином, відповідач в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України має відшкодувати Державі виплачені нею кошти.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів на спростування доводів позивача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 15 105,62 грн. і результатом саме неправомірних дій відповідача є заподіяння державі вказаних матеріальних збитків, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову судовій збір відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" (83055, м.Донецьк, бульвар Пушкіна, 30, ідентифікаційний код 32515954, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Міністерства юстиції України в інтересах Держави Україна (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на рахунок Державної казначейської служби України №31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України суму збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 15 105 (п'ятнадцять тисяч сто п'ять) грн. 62 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля" (83055, м.Донецьк, бульвар Пушкіна, 30, ідентифікаційний код 32515954, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 07.12.2012.

Суддя Сажнева М.В.