Постанова № 27942842, 07.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 5004/890/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р.та додаткове рішеннягосподарського суду Волинської області від 06.08.2012 р.у справі№ 5004/890/12 господарського суду Волинської областіза позовом ТОВ "Ястреб"доВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" (надалі -Комбінат)простягнення 178 661,26 грн. за участю представників: від позивача- Детюк А.М. від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року ТОВ "Ястреб" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" та просило суд стягнути з останнього 178 661,26 грн., в т.ч. 166 841,38 грн. основного боргу, 9 868,04 грн. -пені, 1 951,84 -3 % річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. (суддя Костюк С.В.) заявлені позовні вимоги задоволено повністю з підстав їхньої обґрунтованості.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. (головуючий суддя: Петухов М.Г., судді: Олексюк Г.С., Гулова А.Г.) дане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.12.2011 р. між ТОВ "Ястреб" (замовник) та ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" (виконавець) було укладено договір № 5 про надання охоронних послуг (надалі -Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати за плату послуги охорони об'єкту, вказаного у дислокації (Додаток 1 до Договору).

Згідно п. 1.4. Договору щомісячна вартість послуг постів охорони за даним Договором становить 57 600 грн. і встановлена з урахуванням 20 % ПДВ.

У відповідності до п. 7.2. Договору оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним, за безготівковим розрахунком. У разі дострокового розірвання договору оплата повинна здійснюватися на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-прийняття (надання послуг).

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписується Сторонами в останній день поточного місяця. У разі дострокового розірвання договору Акт про надання охоронних послуг підписується сторонами в останній день дії цього Договору (п. 7.3. Договору).

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми Договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен місяць до повного розрахунку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.02.2012 р. між сторонами було укладено Угоду про припинення дії договору № 5 від 01.12.2011 р. про надання охоронних послуг.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо припинення дії Договору з 27.02.2012 р.

Пунктом 3 даної угоди передбачено, що із укладенням даної угоди зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг не припиняються і повинні бути виконані у встановлений договором строк.

Згідно акту зняття постів від 27.02.2012 р. позивач зняв пости охорони з об'єкта відповідача о 10 годині 00 хвилин 27.02.2012 р., замовник до виконавця претензій не має.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначені Договором зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000009 від 31.12.2011 року, № ОУ-0000007 від 31.01.2012 року, № ОУ-0000079 від 27.02.2012 року, підписаними сторонами договору. Згідно з даними актами позивачем виконано послуги на загальну суму 166 841,38 грн.

В свою чергу, відповідач визначені Договором зобовязання в частині оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 166 841,38 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Водночас, частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Також, обґрунтованими та правомірними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно стягнення 3 % річних в розмірі 1 951, 84 грн. з огляду на наступне.

У відповідності з положеннями ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач не виконав вчасно покладених на нього за договором зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.4 Договору у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми договору, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач в порушення п. 7.2 Договору не сплатив вчасно вартість наданих послуг, в зв'язку з чим позивачем була нарахована пеня за період з 06.01.2012 року по 25.06.2012 року в сумі 9 868,04 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного вище Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 06.01.2012 року по 25.06.2012 року складає 9 868,04 грн., яку суди підставно стягнули з відповідача на користь позивача.

Вказані вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. та рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2012 р. у справі № 5004/890/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун