Рішення № 27942741, 04.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 5/5007/967/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат (договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011 р., довіреність від 24.07.2012 р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 58751,34 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 58751,34грн. заборгованості, з яких 38011,37грн. заборгованості за переданий товар, 593,94 грн. пені, 5701,71 грн. штрафу, 14444,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.07.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/967/12 та призначено її розгляд на 27.09.2012р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в т.ч. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду (ухвали суду від 27.09.2012 р. та від 22.10.2012 р.). Ухвалою суду від 22.10.2012 р., з урахуванням клопотання позивача, продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 05.11.2012р.

Проте, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді по справі, розгляд справи №5/5007/967/12, призначеної на 05 листопада 2012 р. не відбувся (довідка, а.с.107). За таких обставин, ухвалою суду від 20.11.2012р. слухання справи призначено на 04.12.2012 р.

22.10.2012р. позивачем подано до суду заяву (названу позивачем заявою про зменшення позовних вимог, а.с.69-71), в якій позивач повідомив, що відповідач станом на 22.10.2012 р. оплатив всю суму боргу за поставлений йому товар, на підставі видаткових накладних, що вказані позивачем в позовній заяві, сплативши 38011,37 грн. Також, в заяві від 22.10.2012 р. позивач вказав, що при зверненні з позовом ним не враховано факт оплати відповідачем 20.08.2012 р. 5000,00 грн. в рахунок погашення боргу, що у свою чергу, призвело до невірного визначення суми основного боргу та нарахованих пені і відсотків за користування чужими грошовими коштами. Навівши у заяві відповідні розрахунки, позивач відмовився від позову в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу, 15,63 грн. пені та 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та просить припинити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відмовою позивача від даної частини позовних вимог.

Вказана заява прийнята до розгляду господарським судом, розгляд справи здійснюється з врахуванням зазначених у заяві обставин та відмови позивача від частини позовних вимог.

В судовому засіданні 04.12.2012р. представник позивача підтвердив здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в частині суми основного боргу, водночас, підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви від 22.10.2012 р.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, свого повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області за 21.11.2012 р.

Слід зазначити, що на адресу суду поверталась неврученою кореспонденція суду - ухвали по справі №5/5007/967/12, надіслана відповідачу підприємцю ОСОБА_2 за адресою: 10031, АДРЕСА_1, з довідками відділення зв'язку "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, суд враховує, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.112-114) за запитом господарського суду, станом на 20.11.2012 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, а також, що ухвалу суд про призначення слухання справи на 04.12.2012р. було надіслано відповідачу судом за зареєстрованим місцепроживанням підприємця (реєстр, а.с.116), господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні остання не скористалась.

Судом також враховується, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи за даних обставин призведе до необгрунтованого затягування розгляду справи, а тому, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки товару №154 (а.с.55-56), за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари (зокрема, кондитерські вироби ТМ "Roshen" та спеції ТМ "Мрія" та ін.), а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору; накладна формується на підставі заявки покупця; заявку покупець може надавати як в письмовій, так і в усній формі (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, ціни на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему парітю товару і вказуються в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних.

Враховуючи той факт, що покупець оплачує товар отриманий відповідно до даного договору на умовах відстрочки платежу сторони погоджуються, що до правовідносин, які виникають на підставі даного договору застосовуються положення ст.694 Цивільного кодексу України (п.1.5 договору).

Згідно п.2.7. договору, датою поставки товару покупцю є дата прийому-передачі товару, що має вказуватися представником покупця на видатковій накладній постачальника, а у випадку не зазначення повноважним представником покупця дати прийому-передачі товару датою поставки товару вважається дата видаткової накладної, згідно якої передавався товар.

В пункті 9.5. договору обумовлено, що у зв'язку з тим, що поставка товару покупцю здійснюється постачальником під час централізовано-кільцевих перевезень покупець, керуючись абз.3 п.13 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностейна одержання цінностей" засвідчує зразки печаток (штампів), якою матеріально відповідальна особа покупця, що буде отримувати товар завіряє свій підпис про одержання цінностей на видатковій накладній постачальника. Наявність вказаних в даному пункті договору печаток та/або штампів на видаткових накладних постачальника є підтвердженням передачі товару покупцю згідно відповідної видаткової накладної по кількості та якості, а також приналежностей товару і інших документів, передбачених законодавством.

У розділі 3 договору сторонами визначено порядок розрахунків. Зокрема, згідно п.3.1. договору, розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку, погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1. договору).

За змістом п.3.2, п.3.3. договору, покупець оплачує товар, отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу; термін відстрочки платежу за товар, поставлений покупцю на підставі даного договору, становить 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

У виняткових випадках, що передбачено пунктом 3.4. договору, при здійсненні розрахунків в готівковій формі, кошти вносяться в касу постачальника з обов'язковою видачею чека РРО, який є підвердженням внесення коштів в касу постачальника.

Згідно пункту 3.5. договору, у разі недостатності суми проведеного платежу покупцем для виконання грошового зобов'язання перед постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у черговості, визначеній в ст.534 ЦК України.

В пункті 6.2. договору зазначено, що в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в пункті 3.3. даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу, а також, в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми боргу.

Пунктом 6.8. договору сторони також обумовили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п.3.3. даного договору покупець зобов'язаний крім пені та штрафу сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж на тридцять днів.

Згідно п.7.1., п.7.2. договору, даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., в тому разі якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір він ввапжається переукладеним на невизначений термін. В випадку автоматичного переукладання договору таою початку дії договору вважається дата наступна за датою останнього дня дії договору; в частині виконання грошових зобов'язань сторін за даним договором - договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору поставки товару №154 від 01.02.2011 р. позивач виконав взяті на себе зобов"язання повністю, зокрема, поставивши віповідачу в червні 2012 року продовольчі товари за видатковими накладними (а.с.26-54) на загальну суму 38011,37 грн.

Згідно вищенаведених умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити отриманий товар з відстроченням платежу 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

Проте, відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманих товарів належним чином відповідно до умов договору не виконав, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В заяві від 22.10.2012р. позивачем повідомлено суд, що відповідач станом на 22.10.2012р. оплатив всю суму боргу за поставлений йому товар, на підставі видаткових накладних, що вказані позивачем в позовній заяві, сплативши 38011,37 грн.

01.11.2012 р. до суду надійшла заява позивача з доданими документами - товарними чеками згідно переліку, на підтвердження факту оплати відповідачем заборгованості за товар, отриманий на підставі зазначених у позові видаткових накладних (а.с.75-77, товарні чеки - а.с.78-106). Подані позивачем до справи товарні чеки (засвідчені позивачем копії) свідчать про погашення відповідачем всієї заявленої до стягнення у позові по даній справі суми основного боргу - 38011,37 грн., з яких 5000,00 грн. були сплачені відповідачем в погашення суми боргу за товар до звернення позивача з даним позовом до суду - 20.08.2012 р. (позов пред'явлено 21.08.2012 р.). Сам позивач в заяві від 22.10.2012р. підтвердив, що ним не було враховано платіж відповідача на суму 5000,00 грн., внаслідок чого помилково включено суму 5000,00 грн. до заявленої до стягнення суми основного боргу, а також, невірно нараховано суми пені і відсотків за користування чужими грошовими коштами. У зв'язку з чим позивач відмовився від позову в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 15,63грн. пені та 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та просить припинити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відмовою позивача від даної частини позовних вимог.

В судовому засіданні 04.12.2012р. представник позивача підтвердив здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в частині суми основного боргу та часткову відмову від позову згідно заяви від 22.10.2012 р. Згідно довідки за вих.№459 від 04.12.2012 р. про стан заборгованості, наданої позивачем (а.с.117), станом на 04.12.2012 р. сума боргу за товар, поставлений по накладним, що зазначені в позовній заяві 0,00 грн.; суми пені у розмірі 578,31 грн., штрафу у розмірі 5701,71 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 14064,21 грн. відповідачем не сплачені.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на встановлений судом факт відсутності у справі, що розглядається, предмету спору в частині стягнення 33011,37 грн. основного боргу, провадження у даній справі в частині стягнення вказаної суми боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки подана позивачем заява про відмову від позову в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 15,63 грн. пені та 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, господарський суд, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позову, вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 15,63 грн. пені та 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки товару №154 від 01.02.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось, договором (п.6.2) встановлено, що в разі прострочення покупцем строку оплати за товар (14 календарних днів від дати поставки товару), покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. Крім того, п.6.2 договору передбачає, що в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми боргу.

У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 593,94 грн. пені та 5701,71 грн. штрафу у розмірі 15% від суми боргу; враховуючи відмову позивача від позову в частині стягнення 15,63 грн. пені та припинення судом провадження у цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, предметом розгляду є стягнення пені у розмірі 578,31 грн.

Розглядаючи питання про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу відповідно до умов п.6.2. договору, суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, судом враховується, що як встановлено частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та зазначено вище, в пункті 6.2. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також, у випадку прострочення оплати понад 20 календарних днів, - штраф у розмірі 15% від суми боргу.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі №5019/976/11.

Суд зауважує також, що в підписаному сторонами чинному договорі сторони чітко встановили два випадки порушення та обумовили відповідальність у разі їх допущення, а саме: - у випадку прострочення строку оплати, вказаного у п.3.3. договору - у вигляді пені та - у випадку, якщо термін прострочення покупцем оплати товару перевищує 20 календарних днів - у вигляді штрафу в розмірі 15% від суми заборгованості.

Судом враховується також, що 01.02.2011р. сторони підписали договір №154 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, а також, перевіривши здійснені позивачем розрахунки (а.с.70), господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 578,31 грн. пені, нарахованої за період з 14.07.2012 р. по 19.08.2012 р. на існуючу в цей період суму боргу 38011,37 грн., а також 5701,71 грн. штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості, яка прострочена більше ніж на 20 календарних днів (38011,37 х 15% = 5701,71). Позов в частині стягнення 578,31 грн. пені та 5701,71 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14444,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. З врахуванням відмови позивача від позову в частині 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та припиненням провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, предметом розгляду є обгрунтованість вимог про стягнення 14064,21 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як уже зазначалось вище, у відповідності до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України, сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов"язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати товару.

Так, частина 3 статті 692 Цивільного кодексу прямо встановлює, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як уже зазначалось, в договорі поставки товару №154 (п.6.8. договору) сторонами встановлено, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п.3.3. даного договору, покупець зобов'язаний крім пені та штрафу сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж на тридцять днів.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару - 1 відсоток за кожен день прострочення, що нараховуються на суму простроченого платежу.

Згідно розрахунку позивача (а.с.71), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 14064,21грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не скористався своїми правами учасника процесу та не подав суду доказів у спростування позовних вимог, підтверджених матеріалами справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Рошен-Полісся" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з підприємця ОСОБА_2 на користь позивача підлягає 578,31 грн. пені, 5701,71 грн. штрафу, 14064,21 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; провадження у справі в частині стягнення 33011,37 грн. основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, а провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 15,63 грн. пені та 380,11грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу господарських витрат відповідно до ст.49 ГПК України суд також зазначає наступне. У позовній заяві, заяві від 22.10.2012 р., а також довідці від 04.12.2012 р. позивач просив стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

З даного приводу судом враховуються, що згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач надав до матеріалів справи :

- договір №4/2011 від 28.04.2011 р. про надання адвокатських послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний правовий консалтинг" (як виконавцем) (а.с.11-13);

- додаткову угоду №8 від 08.08.2012р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р., за якою виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по підготовці документів до суду, подачі таких документів до суду та супроводженню справи в суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості за товари, поставлені ОСОБА_2 на підставі договору поставки товару №154 від 01.02.2011 р., а амовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою (а.с.24-25);

- довідку АБ №372869 з ЄДРПОУ, згідно якої одним із видів діяльності за КВЕД Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний правовий консалтинг" є адвокатська діяльність (а.с.18);

- довіреність від 24.07.2012р., якою ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" уповноважує адвоката ОСОБА_1 (а.с.17) представляти та захищати інтереси, зокрема, в судах усіх інстанцій та зокрема, за договорами про надання адвокатських послуг, укладеними ТОВ "МПК" з фізичними та юридичними особами щодо надання таким особам адвокатських послуг, з обсягом прав, делегованих такими юридичними та фізичними особами ТОВ "МПК" за даними договорами (а.с.17);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, видане 10.03.2011 р. на ім'я ОСОБА_1 (а.с.16) та

- платіжне доручення №3304 від 15.08.2012р. про сплату позивачем ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" 3000,00 грн., згідно призначення платежу "передпалата за додатковою угодою №8 від 08.08.2012 р. до договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011 р. (а.с.20).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. Розмір оплати адвокатських послуг є розумним та обгрунтованим, оскільки є співрозмірним з обсягом та складністю матеріалів, підготовлених адвокатом, що містяться в матеріалах справи; тривалістю розгляду та складністю судового спору у даній справі, по якій адвокатом здійснювалось юридичне супроводження, підготовка матеріалів і представництво в суді; а також часом фактичної зайнятості адвоката в судових засіданнях з метою представництва інтересів позивача при розгляді даного господарського спору. Претензій до якості роботи адвоката, яким надавались юридичні послуги позивач не має.

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, витрати на оплату послуг адвоката також покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (10001, м.Житомир, вул.Ватутіна,188, ідентифікаційний код 37390603):

- 578,31 грн. пені,

- 5701,71 грн. штрафу,

- 14064,21 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,

- 1461,75 грн. витрат по сплаті судового збору,

- 2724,60 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Провадження у справі в частині стягнення 33011,37 грн. основного боргу припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 15,63 грн. пені та 380,11 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу