Рішення № 27942056, 25.10.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.10.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого- судді Фазикош Г.В.,

суддів - Мацунича М.В. , Дроботі В.В.,

при секретарі - Козаковій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» пред'явило позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між сторонами 14 січня 2008 року було укладено кредитний договір, за яким банк надав, а ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 36 831 доларів США строком до 13 січня 2015 року на придбання автомобіля марки VW Passat зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних.

Посилаючись на те, що зобов'язання відповідачем належним чином не виконувалося, позивач просив стягнути з останнього заборгованість за кредитом в розмірі 29 476 доларів США (234 040,71 грн.), заборгованість по відсотках в розмірі 393,32 доларів США (3122,96 грн.) та пеню в розмірі 563,24 доларів США (4472,96 грн.), а всього 30 432,72 доларів США, що еквівалентно 241 635,80 грн.

Крім того, позивач просив в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки - автомобіль марки VW Passat В6 2.0 FSI, чорного кольору, р/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 12 січня 2008 року, шляхом продажу вказаного автомобіля через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, місцевий суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального.

Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції своїм рішенням здійснив стягнення у подвійному розмірі, оскільки стягнувши заборгованість за кредитним договором, одночасно також звернув стягнення на предмет іпотеки. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки без додержання процедури, передбаченої Законом України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не повідомив позичальника про вчинення необхідність дострокового повернення коштів.

Представник позивача за довіреністю подав суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив відхилити скаргу та залишити рішення в силі. В запереченні представник позивача стверджує, що процедуру, передбачену договором, банк дотримав, підстав для скасування рішення немає ( а.с. 120-121).

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача скаргу підтримала та просила задовольнити із наведених у ній підстав. Крім того, вона подала суду квитанції про часткову сплату її довірителем заборгованості в період з липня 2012 року по жовтень 2012 року, які просила врахувати при вирішенні справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення присутнього представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до висновку, що скарга підлягає до частково задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів. При цьому відповідно до вимог ст.214 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд має вирішити ряд питань, у т.ч. й те чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження тощо.

Задовольнячи в даній справі позовні вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.5.3.2. кредитного договору, укладеного між сторонами спору, банк має право вимагати від позичальника - відповідача про справі - незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту сплати заборгованості у повному обсязі, у т.ч. й проценти, суму неустойки і збитків, у разі, якщо позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню частини кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом більше ніж на 1 календарний місяць ; сума заборгованості позичальника перед банком перевищує суму кредиту більше як на 10 % ; повторної несплати чергових плажетів по кредиту в сумі більше ніж 5% від суми кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач свої договірні зобов'язання порушив, допустив прострочку платежів та порушив графік погашення заборгованості за кредитом. Заборгованість відповідача за кредитом станом на 01.02.2011 року склала 29 476 доларів США (234 040,71 грн.), заборгованість по відсотках в розмірі 393,32 доларів США (3122,96 грн.) та пеня в розмірі 563,24 доларів США (4472,96 грн.), а всього 30 432,72 доларів США, що еквівалентно 241 635,80 грн. Виходячи із цих обставин, суд стягнув вказану суму заборгованості та одночасно звернув стягнення та цю ж суму на предмет іпотеки.

При цьому суд не врахував, що не можна одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Така правова позиція викладена й у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.5.3.2. укладеного між сторонами Кредитного договору передбачена процедура обов'язкового письмового повідомлення позичальника (поштою з повідомленням або особисто під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості протягом 3 днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів ( а.с.15-19).

Відповідно до п.3.1.7 укладеного між сторонами Договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави лише у випадку незадоволення заставодавцем його попередньої вимоги про дострокове виконання зобов'язань ( а.с.22-23).

В матеріалах справи наявне письмове повідомлення, адресоване відповідачу ОСОБА_1 від 27 квітня 2010 року №17-1/168, в якому міститься вимога щодо погашення поточної заборгованості в сумі 7058,49 дол. США, яка виникла у відповідача станом на 27 квітня 2010 року. Вимоги про дострокове стягнення це повідомлення не містить( а.с.35). Доказів вручення його відповідачеві в матеріалах справи немає, відповідач факт отримання такого повідомлення заперечує. Інші повідомлення чи письмові вимоги до відповідача позивач суду не надав.

За цих обставин колегія вважає, що вимога позивача щодо звернення стягнення на предмет застави задоволена бути не може через недотримання позивачем процедури, передбаченої п.3.1.7 укладеного між сторонами Договору застави.

Що стосується стягнення заборгованості, то ця вимога підлягає до задоволення, однак з врахуванням її розміру на час розгляд справи. Відповідно до наявної у справі довідки ПАТ «Промінвестбанк» №05-1=14/222 від 06.07.2012 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №26 від 14.01.2008 року становила 13537,59 дол. США. З липня 2012 по жовтень 2012 року позичальником було погашено заборгованість на суму 1730 дол. США, що підтверджено наданими квитанціями. Таким чином, станом на 25 жовтня 2012 року заборгованість відповідача склала 11807.59 дол. США, що за курсом НБУ на день розгляду справи складає 94342,64 грн. Цю суму слід стягнути з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, п.2 ч.1 ст.307, п.2-4 ч.1 ст.309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів =

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 94342,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: