Постанова № 27942035, 10.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2602/4043/12

П О С Т А Н О В А

іменем України

"10" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Набудович І.О.

при секретарі Козін В.Є.

за участю прокурора Збанко О.В.

за участю захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 203-2 ч. 1 КК України,

встановив :

ОСОБА_2 в період з лютого по 11 березня 2011 року, умисно, з корисливих спонукань, з метою отримання прибутку, порушуючи Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні», займався гральним бізнесом.

Так, 10 січня 2011 року ОСОБА_2 орендував приміщення комп'ютерного клубу, розташованого по АДРЕСА_2 та в лютому 2011 року встановив на накопичувачах на жорстких магнітних дисках двадцяти восьми системних блоків персональних комп'ютерів, які знаходилися в орендованому ним приміщенні та були підключені до мережі Інтернет, програмний продукт «GlobalSlots», з метою надання відвідувачам клубу можливості здійснювати гру на комп'ютерних стимуляторах азартних ігор.

Після чого, в період з лютого по березень 2011 року ОСОБА_2, отримуючи від відвідувачів комп'ютерного клубу готівкові кошти, поповнював віртуальні рахунки через систему електронних платежів, що давало можливість доступу до вказаних стимуляторів азартних ігор, які імітують ігри на гральних автоматах та дають змогу гравцям обирати та проводити гру, а в разі виграшу отримувати готівкові кошти еквівалентні їх виграшу. При цьому порядок гри жодним чином не залежав від випадковості, що давало можливість гравцям як отримати виграш, так і не отримати його.

11 березня 2011 року працівниками прокуратури Дарницького району м. Києва спільно з працівниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в приміщенні інтерактивного клубу , розташованого по вул. Харківське шосе, 150/15 в м Києві було виявлено 28 системних блоків персональних комп'ютерів, підключених до мережі Інтернет та іншої комп'ютерної техніки, за допомогою якої ОСОБА_2 займався гральним бізнесом.

Згідно висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи № 184/ікт від 25.11.2011 року з наданих на дослідження 28 системних блоків комп'ютерів, вилучених в ході перевірки 11.03.2011 року з приміщення інтерактивного клубу, розташованого по АДРЕСА_2, можливо здійснювати доступ до всесвітньої мережі Інтернет. На накопичувачах на жорстких магнітних дисках, наданих на дослідження 28 системних блоків персональних комп'ютерів встановлений програмний продукт «GlobalSlots».

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, пояснивши, що в січні місяці 2011 року він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_3, який запропонував йому заробити грошей, після чого 10.01.2011 року між ними був заключений договір суборенди, згідно якого він прийняв у ОСОБА_3 в тимчасове користування приміщення, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2. На момент діяльності в приміщенні знаходилось двадцять вісім комп'ютерів, які були підключені до мережі Інтернет, вже були необхідні меблі та техніка. За першій місяць він не отримав практично ніякого прибутку, оскільки вся виручка пішла на оплату оренди та рахунків. В лютому 2011 року один з відвідувачів клубу запропонував йому за допомогою наявної в клубі комп'ютерної техніки організувати зал азартних ігор, на що отримав його згоду, встановив необхідні комп'ютерні програми та пояснив як вони працюють. Так він, крім надання Інтернет послуг, організував азартні ігри в Інтернет-клубі. Про те, що дана діяльність є незаконною та забороненою він розумів, проте вважав, що про його дії нікому не відомо. Після того, як 11.03.2011 року в приміщенні комп'ютерного клубу була проведена перевірка, вилучені системні блоки персональних комп'ютерів та інша комп'ютерна техніка, він більше даною діяльністю не займався та з ОСОБА_3 з даного приводу не спілкувався. На даний час свою протиправну діяльність він припинив та у скоєному щиро розкаюється.

Підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про розгляд справи у спрощеному порядку. Від вивчення письмових доказів, допиту свідків відмовився. Пояснив, що правильно розуміє значення свого клопотання.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за ст. 203-2 ч. 1 КК України як зайняття гральним бізнесом.

Захисник підсудного заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підсудного у зв'язку з дійовим каяттям та закриття справи, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, злочин, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, вчинив вперше, шкоди його діями не завдано. Підсудний клопотання свого захисника підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував, оскільки активне сприяння розкриттю злочину було пасивним з боку підсудного і заключалось тільки в явці на допити, а також була завдана суспільна шкода.

Вислухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності , якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула шкоду.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»зазначено, що відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України, і виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

В цій же Постанові зазначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачене у ст. 45 КК України, є обов'язковим і його треба здійснювати в порядку ст. 7-2 КПК України незалежно від того, надійшла справа до суду з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі.

Враховуючи те, що інкримінований ОСОБА_2 злочин вчинено 11.03.2011 року, тобто до вступу в законну силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідності у сфері господарської діяльності», яким було змінено санкцію ч. 1 ст. 203-2 КК України і даний злочин став відноситись до особливо тяжких злочинів, тобто фактично погіршив становище підсудного ОСОБА_2, суд вважає за необхідне при визначенні ступеню тяжкості вчиненого підсудним злочину керуватися вимогами санкції ч. 1 ст. 203-2 КК України в редакції 2001 року, згідно яких даний злочин класифікується як злочин невеликої тяжкості і тому пом'якшує кримінальну відповідальність підсудного.

Беручи до уваги дані про особу підсудного, те, що ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в ході досудового та судового слідства визнавав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому злочині, про що свідчить не тільки визнання ним вини, а й усвідомлення ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним, його поведінку в подальшому, а саме, відсутність даних про вчинення нових злочинів чи правопорушень, активне сприяння розкриттю злочину, не приховуючи інформацію про обставини вчинення злочину, зокрема, час, місце , спосіб, крім того, в результаті вчиненого ним злочину не заподіяно жодних матеріальних збитків та не завдано шкоди, через що суд визнає можливим звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Посилання прокурора на відсутність в діях ОСОБА_2 активного сприяння злочину, яке на досудовому слідстві було пасивним, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 після вчинення ним злочину свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і обіцяв більше злочинів не вчиняти та надавав органам досудового слідства інформацію про обставини вчинення даного злочину.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність усіх передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і звільняє останнього від такої відповідальності на підставі ст. 45 КК України з закриттям кримінальної справи щодо нього відповідно до вимог ст. 7-2 КПК України.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7-1, 7-2, 282 КПК України, ст. 45 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідності», суд

ПОСТАНОВИВ :

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 203-2 КК України на підставі ст. 45 КК України - у зв'язку з дійовим каяттям.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 203-2 КК України -закрити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набранням постановою законної сили залишити без змін - у виді підписки про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, р/р № 31253272210699 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285 судові витрати в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 84 коп. за проведення експертизи та дослідження.

Речові докази -договори суборенди, які зберігаються при матеріалах справи -залишити зберігати в матеріалах кримінальної справи. Системні блоки, передані на зберігання ТОВ «Саркас»- конфіскувати в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 (семи) діб з дня її винесення.

Суддя