Рішення № 27937591, 05.12.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/3393/12

Номер провадження 2/1109/2135/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді - Панфілової А.В.

при секретарі - Тендюк К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на автомобіль марки Ланос ТF 69 Y ЗНГ, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, зареєстрований в УДАІ УМВС України в Кіровоградській області спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації в сумі 17717,97 грн. за Ѕ частину даного автомобіля , стягнення грошової компенсації в сумі 55000грн. за автомобіль марки ВАЗ модель 210994 2007р.в.

Відповідач позов не визнав повністю , на обгрунтування заперечень на позов подав зустрічний позов про стягнення Ѕ частину вартості іншого майна, що є спільним майном подружжя.

В судовому засіданні позивач по основному позову позовні вимоги підтримала, та в обґрунтування зазначила, що 09.09.2000року було укладено шлюб між нею та ОСОБА_2, шлюб було розірвано актовий запис № 139 від 5 липня 2011 року.

Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 28 лютого 2008року продала квартиру, що в АДРЕСА_2 за 228478 грн.

Вищевказані кошти були покладені до Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк». Відповідач по справі дуже бажав придбати у власність автомобіль марки ВАЗ. Ним було укладено кредитний договір з KB ХФ ВАТ «Кредитпромбанк» №28.3/76/07-А від 06.08.2007 року на придбання автомобілю марки ВАЗ модель 210994 випуску 2007 року, кузов НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 виданого ДАІГУ-УМВСУ м. Кіровограда. Не бажала сплачувати відсотки банку за користування кредитом та просила відповідача погасити борг перед банком достроково, особисто дала відповідачу гроші у сумі 11000 доларів США, які були від продажу квартири саме для погашення вищевказаного кредиту.

Станом на 18 грудня 2008 року кредит перед банком відповідачем був погашений повністю грошами, які належали на праві приватної власності.

Також за час шлюбу було придбано автомобіль марки Lanos TF69Y ЗНГ, 2005року випуску, державний НОМЕР_1, зареєстрований в УДАІ УМВС України в Кіровоградській області було придбано за час шлюбу.

Вищевказаним автомобілем користується відповідач, та сплатити компенсацію за 1/2частину коштів, які були витрачені на його придбання не бажає, тим самим порушує право власності та просить визнати права власності на автомобіль марки Ланос ТF 69 Y ЗНГ, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, зареєстрований в УДАІ УМВС України в Кіровоградській області спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації за Ѕ частину автомобіля відповідно до вартості визначеної висновком судової експертизи.

В судовому засіданні відповідач по основному позову позовні вимоги не визнав та в обґрунтування зазначив, що за час проживання однією сім'єю з гр. ОСОБА_3 була придбана квартира за адресою АДРЕСА_1, яку було оформлено на ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу у липні 2011 року усно домовилися про те, що зазначена квартира буде продана, на що було надано гр. ОСОБА_3 нотаріально завірену заяву про згоду на вчинення нею правочинів стосовно зазначеної квартири. Проте дана заява не містила згоди про розпорядження коштами, вирученими від продажу квартири особисто гр. ОСОБА_3 Взимку 2012 року сусіди повідомили , що квартира продана іншим особам. Таким чином дізнався, що позивачка здійснила відчуження квартири і отримала від її продажу гроші, але про проведену операцію з даною квартирою, яку вважає сумісною власністю подружжя, не повідомила, як не повідомила і про суму грошей, виручену від її продажу.

Оскільки предметом позову є саме поділ спільного майна подружжя, то вважає за необхідне зазначити про дану обставину.

Зазначено, що за час шлюбу по день, коли фактично припинили шлюбні стосунки 19 грудня 2010 року за спільні кошти було придбано: Телевізор ТОШИБА діагональ 37 дюймів влітку 2007 року вартістю 6500 грн., пічка електрична «Самсунг» вартістю 6000 грн., душова кабіна 2500 грн., комп'ютер 5000 грн.,м'який куточок 3500 грн.,кухня (меблі) - 3500 грн., пральну машина «Індезіт» вартістю 3000 грн., виконувався поточний ремонт квартири на сума 4000 грн. Загалом придбали майна та провели ремонту на 34000 грн.

Все зазначене майно залишив у квартирі після припинення шлюбних стосунків і після розірвання шлюбу жодної речі у своє розпорядження не отримав. Документи, які підтверджують вартість зазначеного майна, теж залишились у розпорядженні ОСОБА_3 тому просить відмовити в задоволенні основного позову та стягнути на його користь Ѕ частину вартості переліченого вище майна на суму 15000грн.

В судовому засіданні відповідач та її представники по зустрічному позову позовні вимоги не визнали та в обґрунтування зазначили, що телевізор, пічка електрична, душова кабіна та комп'ютер, кухонний меблевий набір було придбано за кошти, які отримала від продажу квартири, по пр-кту Комуністичному, майно постійно використовувалося і його вартість не відповідає вартості вказаному в зустрічному позові.

Мягкий куточок та пральна машина є власністю її матері, яка це майно дала у користування. Тому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

09.09.2000року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 5).

05.07.2011р. шлюб було розірвано між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а. с. 5).

В період шлюбу відповідач по основному позову по справі придбав у власність автомобіль марки ВАЗ. Було укладено кредитний договір з KB ХФ ВАТ «Кредитпромбанк» №28.3/76/07-А від 06.08.2007 року на придбання автомобілю марки ВАЗ модель 210994 рік випуску 2007, кузов НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 виданого ДАІГУ-УМВСУ м. Кіровограда (а. с. 23).

В судовому засіданні позивач по основному позову зазначила, що не бажала сплачувати відсотки банку за користування кредитом та просила відповідача погасити борг перед банком достроково. Та з її особистого рахунку НОМЕР_6 були зняті гроші які особисто дала відповідачу у сумі 11000 доларів США, які були від продажу квартири саме для погашення вищевказаного кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідач по основному позову вважає, що позивач не має жодного права на цей автомобіль, не бажає сплатити їй грошову компенсацію тим самим порушує право власності позивача. Способом захисту цивільного права та інтересу позивача є визнання права - права власності на рухоме майно відповідно до ч.2 п.1 ст. 16 ЦК України.

Згідно абз 2 ст. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Хоча вищевказане майно, яке було придбано за кошти, які належали особисто, принцип щодо поділу майна базується на ст. 3 ч.І п.6 ЦК України, це - справедливість, добросовісність та розумність та відноситься до даних правовідносин.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

При цьому, суду не було доведено позивачем факту, що відповідач приховав факт відчудження автомобіля ВАЗ, оскільки даний договір продажу(обміну на інший) автомобіля позивачем не оспорювався, сама позивач в судовому засіданні підтвердила, що знала про те, що її чоловік поміняв автомобіль ВАЗ на автомобіль Ланос 2005року випуску.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

А тому суд , дійшов висновку щодо задоволення позову в частині визнання автомобіля марки Lanos TF69Y ЗНГ, 2005року випуску, державний номер НОМЕР_2., свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 зареєстрований в УДАІ У MB С України в Кіровоградській області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь - ОСОБА_1 грошової компенсації - 17717грн 97 коп. за 1/2частину вартості автомобіля.

При цьому, є безпідставною та такою, що не грунтується на законі вимога щодо стягнення грошової коспенсації за автомобіль ВАЗ в сумі 55000грн., оскільки відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України визначено перелік майна , що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, а статею 61 ч. 3 даного Кодексу, визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї , то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, ст. 54 ч. 3 визначено, що дії одного з подружжя стосовно життя сім»ї вчинені за згодою другого з подружжя.

По зустрічному позову в частині стягнення Ѕ частини вартості на користь позивача по зустрічному позову спільно придбаних за час шлюбу побутових приладів, а саме телевізора ТОШИБА діагональ 37 дюймів вартістю 6500 грн., пічки електричної «Самсунг» вартістю 6000 грн., душової кабіни 2500 грн., комп'ютера 5000 грн., м'якого куточка 3500 грн., кухні (меблі) - 3500 грн., пральної машини «Індезіт» вартістю 3000 грн., суд дійшов висновку, щодо задоволення його в повному обсязі. Оскільки судом встановлено, що дане майно було придбане незадовго до розірвання шлюбу та після розірвання шлюбу залишилося у користуванні позивача ОСОБА_1, спору щодо вартості майна сторони не мають , хоть і зазначено останньою про те, що майно на даний час вже внаслідок його зношення має іншу меншу вартість, проте від призначення товарознавчої експертизи щодо вартості цього майна відмовилися.

Відповідно до п.22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, який роз'яснив, що поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено:«Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.» Так , не може бути визнано судом як доказ , факт, що мама позивача ОСОБА_1 придбала та дала в користування майно подружжю, чи подарувала саме останній як і передача коштів в борг, оплата за роботу щодо ремонту тощо.

З урахуванням факту часткового задоволення позову щодо стягнення грошової компенсації за 1\2 частину вартості автомобіля Ланос в розмірі 17717,97грн.відповідно до висновку судової експертизи (а.с. а.с. 96-106) та задоволення зустрічного позову в частині стягнення 15000 грн.вартості іншого спільного майна подружжя в порядку визначення способу виконання рішення суду відповідно до ст. 217 ЦПК України суд вирішує шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна подружжя - 2717грн 97 коп.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шляхом взаємозарахування відповідно до ст. 217 ЦПК України судовий збір в сумі 641,77 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

При винесенні рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п.22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, ст. ст. 57, 61, 69-72СК України, ст.ст. 11, 88, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації задовільнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ЧабаненкоКатерини Вікторівни про поділ спільного майна подружжя задовільнити повністю .

Визнати автомобіль марки Lanos TF69Y ЗНГ, 2005року випуску, державний номер НОМЕР_2., свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 зареєстрований в УДАІ У MB С України в Кіровоградській області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна подружжя - 2717грн 97 коп. та судовий збір в сумі 641,77 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда А. В. Панфілова