Рішення № 27933770, 03.12.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/5744/12

Номер провадження 2/1109/2710/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

при секретарі Береда Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі філії комерційного банку "Надра"- Кіровоградське регіональне управління, про визнання кредитного договору № 401/08/06/2007/980-4674/КФ від 08.06.2007 року недійсним, який згідно уточнень представника ПАТ КБ "Надра" має № 401/27/06/2007/980-4889/КФ та укладений 27.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" та ОСОБА_1 (далі - кредитний договір від 27.06.2007 року).

Ухвалою від 03.07.2012 року замінено первісного відповідача - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" в особі філії комерційного банку "Надра"- Кіровоградське регіональне управління належним відповідачем - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"(далі - ПАТ КБ "Надра").

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що кредитний договір від 27.06.2007 року не укладав та не підписував, більше того, вказаний кредитний договір, а точніше його копію, позивач вперше побачив безпосередньо коли отримав копію позовної заяви ПАТ КБ "Надра" про стягнення з нього кредитної заборгованості. Однак навіть з копії договору йому стало зрозуміло, що підпис на договорі йому не належить. Також позивач стверджує, що жодного разу до ПАТ КБ "Надра" за отриманням кредиту не звертався, і коштів не отримував. Крім того, на момент укладення кредитного договору позивач мав інший документ, що посвідчує особу, а паспорт, реквізити якого вказані в спірному договорі, ним був втрачений.

В судовому засіданні позивач та представник позивача, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач має кредитні зобов'язання за кредитним договором від 27.06.2007 року, повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків не проводить, має кредитну заборгованість, яка на даний час стягується в судовому порядку. А тому вважає, що позов про визнання кредитного договору від 27.06.2007 року недійсним, заявлений позивачем безпідставно, з метою уникнути виконання кредитних зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Підстави виникнення цивільних прав і обовязків встановлені статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно з якою цивільні права та обовязки, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного закону.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог суду надано копію кредитного договору № 401/27/06/2007/980-4889/КФ від 27.06.2007 року, укладення якого ним заперечується.

Відповідно до наданого договору 27.06.2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401/27/06/2007/980-4889/КФ, згідно умов якого Банк зобов'язався надати позивачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 29500,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 4-6) для споживчих цілей, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій за розрахунки строком до 17.06.2010 року, а позивач зобов'язався погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад." Цивільного коедксу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частин 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, встановлює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписом частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим.

При цьому, позивач зазначає, що 27.06.2007 року з ВАТ КБ «Надра» кредитний договір 401/27/06/2007/980-4889/КФ не укладав, не підписував та грошові кошти по ньому не отримував. Також позивач стверджує, що жодного разу до банку «Надра» за отриманням кредиту не звертався.

Судом встановлено, що станом на 27.06.2007 року, тобто на момент укладення кредитного договору, ОСОБА_1 мав інший документ, який посвідчує особу, а саме паспорт серія і номер якого не співпадають з тими, що вказані в кредитному договорі. Новий паспорт серії НОМЕР_2 був отриманий ним 06.04.2007 року замість втраченого, тобто за два місяці до укладення зазначеного договору, що підтверджується довідкою Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 14).

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3269/02 від 12.11.2012 року, проведеної за клопотанням позивача, судом встановлено, що підпис в кредитному договорі виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 119-120).

Правочин як юридичний факт - це лише одна із підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, відрізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочином, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків притаманне правове вольове вчинення особою юридичних дій, спрямоване на свідоме створення конкретного цивільного правового результату.

Суд прийшов до висновку, що правочин між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 № 401/27/06/2007/980-4889/КФ від 27.06.2007 року, не вчинено.

Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, зазначені вище факти свідчать про відсутність вільного волевиявлення позивача на вчинення дій спрямованих на укладення кредитного договору, що свідчить про відсутність вимоги, дотримання якої під час укладення договору є обов'язковим відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частина 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України та стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, а також те, що спірний кредитний договір вчинено поза волею позивача, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Згідно статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 203, 215, 216, 509, 526, 536, 629, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійним кредитний договір № 401/08/06/2007/980-4674/КФ від 08.06.2007 року, який згідно уточнень представника ПАТ КБ «Надра» має № 401/27/06/2007/980-4889/КФ та укладений 27.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, МФО 321024) на користь ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 107,30 грн. судового збору, а також 1872,74 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, з яких: 107,30 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів та 1765,44 грн. витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Л. Д. Кулінка