Ухвала суду № 27932968, 05.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3867/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_8 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Могилів-Подільської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами Могилів-Подільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_8, про що складено акт перевірки № 567/17-2297803354 від 25.06.2012р. На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.07.2012р., № НОМЕР_2 від 04.07.2012р., № НОМЕР_3 від 04.07.2012р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просив визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 28 травня 2012 року по 18 червня 2012 року посадовими особами Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 567/17-2297803354 від 25.06.2012р. (а.с.10-25). У акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 177.2., 177.4 статті 177, пункту 138.4 статті 138, п. 187.1. ст.187, п. 198.3 ст.198, п. 199.1 ст.199, п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.07.2012р., № НОМЕР_2 від 04.07.2012р., № НОМЕР_3 від 04.07.2012р., якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 186500,78 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 46625,2 грн., збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31250 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7812,5 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 171 792 грн. відповідно.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачені статтею 198 Податкового кодексу України. Так, п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2011 року позивачем придбано у ПП "Автотрейд 2012" соняшник в кількості 210 000 кг. на загальну вартість 840 000 грн., у тому числі ПДВ 140 000 грн. Згідно договору постачання № 98 від 01.07.2011р., укладеного між постачальником - приватним підприємством "Автотрейд 2012" та покупцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 про постачання товару за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті та у кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною зазначеного Договору. Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що соняшник, отриманий від ПП "Автотрейд 2012" у кількості 210 000 кг. на суму 840 000 грн., у тому числі ПДВ 140 000грн., був повернутий підприємству у такій самій кількості, що підтверджується видатковою накладною №26 від 29.11.2011р., а відповідні корегуючі дані були подані до податкового органу.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки виокремити конкретну частину товару (соняшнику) із загальної його кількості, яка є у позивача, неможливо, висновок податкового органу про те, що для виготовлення олії у періоді, що перевірявся, позивачем використовувався соняшник, поставлений саме ПП "Автотрейд 2012", є необґрунтованим.

При цьому, оскільки пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, господарські операції із ПП "Автотрейд 2012" не внесені до обліку доходів і витрат та не є об'єктом оподаткування в розумінні п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

Стосовно повноти і правильності визначення суми ПДВ, віднесеної до складу податкового кредиту за березень 2011 року, судом першої інстанції встановлено, що зазначена сума віднесена до складу податкового кредиту внаслідок здійснених господарських операцій по придбанню соняшника у ФОП ОСОБА_9, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Висновки податкового органу в цій частині обгунтовано тим, що дана сума ПДВ не може бути віднесена до складу податкового кредиту, оскільки згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено, що тимчасово до 01 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а ФОП ОСОБА_9 не є таким виробником даного соняшника.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ по господарській операції з постачання соняшника ФОП ОСОБА_10, а отже, у відповідності до положень п.15 підрозділу 2 ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, дана операція не звільнена від оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обгунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено суму ПДВ від здійснення такої господарської операції до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року.

Відповідно до п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2011 року позивачем було придбано та не перероблено соняшник згідно податкових накладних: №1/2 від 01.11.201 року на загальну суму 300 000грн. в т.ч. ПДВ 50000грн. (передоплата на кількість 81,081т. соняшника по ціні 3700грн. з ПДВ) придбаного у ПП „Агротемп плюс", код ЄДРПОУ 33716759; №46/2 від 15.11.2011 року на загальну суму 108000грн. в т.ч. ПДВ 18000грн. в кількості 30 тон (видаткова накладна №53 від 11.11.2011 року) у ПП „Дружба Народів"; згідно податкової накладної №18/2 від 11.11.2011 року на загальну суму 43637,2грн. в т.ч. ПДВ 7272,87грн. підприємцем придбано соняшник в кількості 15 тон та включено до податкового кредиту (видаткова накладна №1435 від 11.11.2011 року) у ПП „Аграрна компанія 2004", 10 тон соняшнику з якої підприємцем не використано в оподатковуваних операціях на загальну суму 29091,47грн. в т.ч. ПДВ 4848,6грн.

При цьому платнику податку у разі придбання та/або виготовлення товарів/послуг, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, має право віднести до податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Тобто, в даному випадку віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду частки отриманого кредиту або всього отриманого кредиту визначено як право, а не обов'язок платника, тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що невикористання усього зерна, придбаного у контрагентів у листопаді та грудні 2011 року, дає підстави платнику відносити суму придбаного товару до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2011 року.

Крім того, оскільки протягом листопада та грудня позивач отримував соняшник, окрім ПП "Аграрна компанія 2004" та ПП "Дружба Народів", і від інших контрагентів, що підтверджується податковими накладними, витягом з книги складського обліку, а виокремити конкретну частину соняшнику із загальної його кількості, яка є на складі, є неможливим, в ході судового розгляду не було підтверджено правомірність висновку податкового органу про те, що в листопаді та грудні 2011 року позивачем не було використано весь соняшник, поставлений саме контрагентами ПП "Дружба Народів" та ПП "Агротемп плюс". Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.