Рішення № 279306, 15.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.06 р. Справа № 29/292пд

Суддя господарського суду Донецької області Гаврищук Т.Г.

при секретарі судового засідання Пашко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м.Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” м.Донецьк

про визнання угоди недійсною

за участю представників сторін:

від позивача – Савченко С.В. – нач.юр.відділу (за довір.)

від відповідачів – 1. не з”явився

2. Кунчулия Г.В. (за довір.)

Суть справи :

Позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, звернулась до господарського суду з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” про визнання недійсною угоди від 24.10.2003р., укладеної між відповідачами, зобов”язання ТОВ „Фенікс ЛТД” повернути ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” грошові кошти в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку , та стягнення з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” у доход держави дизельного палива в кількості 5000 літрів відповідно до податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., рахунку №935 від 23.10.03р., а у разі неможливості стягнення з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” товару - накласти арешт на суму 8100 грн.

Позивач надав заяву від 27.09.2006р. про уточнення позовних вимог , у якій просить визнати недійсною угоду від 24.10.2003р. , укладену між відповідачами на підставі податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., рахунку №935 від 23.10.03р. на суму 8100грн., зобов”язати ТОВ „Фенікс ЛТД” повернути ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” грошові кошти в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку , та стягнути з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” у доход держави грошові кошти у розмірі вартості товару в сумі 8100 грн.

Додатковою заявою від 14.11.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсною угоду від 24.10.2003р. , укладену між відповідачами на підставі податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., стягнути з ТОВ „Фенікс ЛТД” у доход держави грошові кошти в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку та з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” у доход держави грошові кошти у розмірі 8100 грн., оскільки згідно довідки ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” від 29.08.06р. №42/08-06 дизельне паливо в кількості 5000 літрів відповідно до податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., рахунку №935 від 23.10.03р. відсутнє.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.12.2005р., висновок спеціаліста відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВД України в Донецькій області №61 від 07.08.2006р., наявність у обох відповідачів умислу на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та на ст.49 ЦК УРСР.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з посиланням на ті обставини, що позивачем не доведено укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідач 2 зазначив, що у відповідності до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи є обов”язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким врони вчинені.Вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.12.2005р. в силу ст..35 ГПК України є обов”язковим для господарського суду тільки в частині того, що дії по створенню суб”єктів підприємницької діяльності в цілях незаконної діяльності здійснені ЄвстратовимМ.В. та Поповичем Р.В.Стаття 205 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за створення чи придбання суб”єктів підприємницької діяльності з ціллю прикриття незаконної діяльності чи здійснення видів діяльності, відносно яких мається заборона.У відповідності до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 25.04.2003р. “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини сфері господарської діяльності” , злочин, передбачений ст..205 КК України , є закінченим з моменту державної реєстрації суб”єкта підприємницької діяльності чи придбання права на нього. Таким чином, відповідач вважає, що Куйбишевський районний суд м.Донецька досліджував тільки скоєння Євстратовим М.В. та Поповичем Р.В. злочину, передбаченого ст..205 КК України, яке було закінчено з моменту державної реєстрації ТОВ “Фенікс ЛТД”. Господарську діяльність ТОВ “Фенікс ЛТД” після його реєстрації суд не досліджував, оцінку господарській діяльності товариства не надавав, та висновки про те, що здійснення підприємницької діяльності відповідача 1 після його реєстрації було направлено на ухилення від сплати податків, не робив.

У зв’язку із нез’явленням у судове засідання представника відповідача 1, розгляд справи відкладався, про що відповідач 1 був належним чином повідомлений шляхом направлення відповідних ухвал за його адресою.

Відповідач 1 відзив не надав, в судове засідання знов не з’явився, в зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Позивач надав клопотання від 07.11.2006р. про зупинення провадження у справі для призначення судової експертизи та від 14.11.2006р. про зупинення провадження у справі для надіслання матеріалів справи до слідчих органів з метою проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” на наявність дій, які мають ознаки кримінальних злочинів та підстав для порушення кримінальної справи.

Відповідачем 2 надано клопотання про витребування з Куйбишевського районного суду м.Донецька матеріалів розгляду кримінальної справи по вироку від 30.12.2005р.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 11.10.2006р. строк розгляду справи був продовжений на один місяць згідно до вимог ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази та заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд, встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №32516859 та взято на облік платника податків у Державіній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №21999427 та взято на облік платника податків у Державіній податковій інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” на підставі накладної №935 від 24.10.2003р., податкової накладної №24105 від 24.10.2003р., рахунку №935 від 23.10.2003р. було укладено угоду купівлі-продажу дизельного палива в кількості 5000 л. на загальну суму 8100, у т.ч. ПДВ – 1350 грн.

Отриманий за цією угодою товар Товариством з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” був оплачений в повному обсягу, що засвідчується копією виписки Філії ГУ “Промінвестбанк в Донецькій області” від 24.10.2003р.

Згідно до пояснень відповідача 2 отримане ним дизельне паливо за оспорюваною угодою було використано у господарській діяльності.

Позивач вважає, що наведена угода була укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Намір завдати шкоду державному бюджету був присутній у обох сторін за угодою, а саме: ТОВ “Фенікс ЛТД” та ТОВ “Лівадія ІМПЕКС”. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яким Євстратов М.В., Попович Р.В. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ст..205 ч.2 КК України. Як вбачається з вказаного вироку, Євстратов М.В. із корисливих спонукань, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи узгоджено і по попередній змові з іншими членами організованої злочинної групи, створив Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, директором якого став ПоповичР.В. У процесі всієї діяльності підприємство використовувалось з метою зайняття незаконною діяльністю.

В підтвердження наявності у відповідачів умислу на укладання угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач посилається також на висновок спеціаліста відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВД України в Донецькій області №61 від 07.08.2006р., яким встановлено порушення ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та сума шкоди в розмірі 3350 грн., завданої державному бюджету, завдяки діям ТОВ “Лівадія Імпекс”.

За вимогами ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР ( який діяв на дату укладання та виконання оспореної угоди) необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати противоправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання противоправних наслідків.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яке набрало законної сили 15.01.2006р., встановлено, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004р. по травень 2005р. підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Наведеним вироком суду не було встановлено укладання Товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірної угоди. Слід зазначити, що вироком суду було встановлено використовування підприємства для проведення безготівкових коштів в готівкові в період з листопада 2004р. по травень 2005р., в той час, коли спірну угоду було укладено у жовтні 2003р.

У вироку суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.12.2005 р. з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореної угоди , суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання угоди купівлі-продажу дизельного палива на загальну суму 8100грн., у т.ч. ПДВ – 1350 грн. згідно накладної №935 від 24.10.2003р., податкової накладної №24105 від 24.10.2003р.., рахунку №935 від 23.10.2003р. та не робилися висновки відносно її мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Фенікс ЛТД” до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода по продажу дизельного палива не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов”язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореною угодою та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб”єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в даному випадку не довів, чим саме підтверджуються ті обставини, що ос порена угода була укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд не прийняв в якості доказу висновок спеціаліста відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВД України в Донецькій області №61 від 07.08.2006р., оскільки він був наданий по матеріалам дослідувальної перевірки ТОВ “Лівадія Імпекс” . Наведений висновок не є доказом наявності або відсутності у відповідачів умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства . Крім того, у висновку зроблено припущення, що між відповідачами взагалі була здійснена безтоварна операція.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, за приписами п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого з 1 січня 2004 року втратив чинність Цивільний кодекс Української РСР.

Цивільний кодекс України, який набув чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст..49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність(правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави , одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства . Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст..228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація. За змістом ч.2 ст.5 ЦК України Кодекс має зворотню дію у часі у випадках, коли він пом”якшує або скасовує відповідальність особи.За таких обставин, відсутні підстави для стягнення в доход держави одержаного за оспореною угодою.

Верховний суд України у постанові від 14.02.2006р. зазначив, що застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсною угоди від 24.10.2003р. , укладеної між відповідачами на підставі податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., стягнення з ТОВ „Фенікс ЛТД” у доход держави грошових коштів в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку , та стягнення з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” у доход держави грошових коштів у розмірі 8100 грн. задоволенню не підлягають.

Клопотання позивача про призначення судової експертизи та відповідача 2 – про витребування з Куйбишевського районного суду м.Донецька матеріалів розгляду кримінальної справи по вироку від 30.12.2005р. судом відхилені, у зв”язку недоцільністю.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі для надіслання матеріалів справи до слідчих органів з метою проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ “Лівадія ІМПЕКС” на наявність дій, які мають ознаки кримінальних злочинів та підстав для порушення кримінальної справи, судом відхилено, у зв”язку з відсутністю підстав для надіслання матеріалів до слідчих органів.

Керуючись ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, ч.2 ст.5, ст..228 ЦК України, п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.22, 33, 34,35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Лівадія Імпекс” про визнання недійсною угоди від 24.10.2003р. , укладеної між відповідачами на підставі податкової накладної від 24.10.03р. №24105, видаткової накладної №935 від 24.10.03р., стягнення з ТОВ „Фенікс ЛТД” у доход держави грошових коштів в розмірі 8100 грн. згідно виписки банку , та стягнення з ТОВ „Лівадія ІМПЕКС” у доход держави грошових коштів у розмірі 8100 грн.

Рішення оголошено в судовому засіданні.

Суддя Гаврищук Т.Г.