Ухвала суду № 27925333, 11.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4929/12 10.12.2012 11.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3250/12 Головуючий у 1-ї інстанції Франчук О.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Левківській Н.М.,

за участю: заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Відділу державної виконавчої служби

Южноукраїнського міського управління юстиції

(далі - ВДВС ЮМУЮ)

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 вересня 2012 року

за скаргою

ОСОБА_2

на дії старшого державного виконавця ВДВС ЮМУЮ, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в який просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС ЮМУЮ щодо виконання ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 листопада 2009 року про визнання мирової угоди та зобов'язати його скасувати складений ним 22 серпня 2012 року акт опису і арешту автомобіля TOYOTA VENZA, НОМЕР_1

Заявник зазначав, що при відкритті виконавчого провадження, проведенні процедури опису, арешту та вилучення належного йому автомобіля державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 вересня 2012 року скарга задоволена. Дії старшого державного виконавця ВДВС ЮМУЮ ОСОБА_3 визнано неправомірними та його зобов'язано скасувати акт опису й арешту автомобіля TOYOTA VENZA, НОМЕР_1 від 22 серпня 2012 року.

В апеляційній скарзі ВДВС ЮМУЮ просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику за зареєстрованим місцем мешкання рекомендованою кореспонденцією, а при складені акту опису та арешту дії державного виконавця відповідали вимогам законодавства. Обов'язок по скасуванню акту покладений на державного виконавця з порушенням частини 2 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», так як скасування таких видів процесуальних рішень входить до компетенції начальника відділу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 листопада 2009 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за якою заявник зобов'язався в обумовлені сторонами строки погасити борг за договором позики в розмірі 10 579 доларів США зі сплатою відповідних процентів. У зв'язку з порушенням строків добровільного виконання ухвали суду, 10 квітня 2012 року на вимогу стягувачки видано виконавчий лист. Цей лист переданий на примусове виконання до ВДВС ЮМУЮ та за ним 12 квітня 2012 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена 13 квітня 2012 року рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу боржника, вказану у виконавчому документі. За зворотнім повідомлення постанова повернута, у зв'язку з тим, що боржник не проживає за цією адресою. В той же час, ОСОБА_2 мирова угода добровільно не виконана, а за зверненнями виконавця нерухоме майно та гроші боржника, за рахунок яких може бути виконано примусове стягнення, не встановлено, крім належного йому на праві власності автомобіля TOYOTA VENZA, НОМЕР_1 (а.с.3-45).

Отже, посилання заявника на порушення його прав при відкритті виконавчого провадження та з'ясуванні переліку належного йому майна, на яке може бути звернення стягнення, є безпідставними, а висновок суду щодо визнання з цих підстав дій старшого державного виконавця неправомірними є таким, що суперечить положенням статей 31-32, 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, постановами старшого державного виконавця ВДВС ЮМУЮ від 26 квітня та 24 травня 2012 року накладено арешт на належний боржнику автомобіль, який заборонено відчужувати та оголошено його розшук. Зазначені постанови направлені боржнику простою поштовою кореспонденцією за зареєстрованим місцем проживання (а.с.28-36).

В серпні 2012 року місце знаходження рухомого майна боржника встановлено в процесі проведеного розшуку (а.с.3-4, 37-41).

За актом опису й арешту від 22 серпня 2012 року здійснено опис автомобіля TOYOTA VENZA, НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_2 за його відсутністю, але з врученням йому копії акту 23 серпня 2012 року. Арештований і описаний автомобіль переданий на зберігання іншій особі, відмінній від боржника, після чого про ці виконавчі дії повідомлено заставодержателя ПАТ «ПравексБанк» (а.с.3-4, 37-41).

За змістом положень статей 15 і 57 Закону України «Про виконавче провадження», а також розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, вбачається, що така виконавча дія як арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду, за обов'язковою участю понятих, і особи, якої передається на зберігання описане майно. Складений акт опису та арешту майна підписується усіма учасниками виконавчого провадження, які брали участь при проведенні цієї виконавчої дії, в тому числі боржником. Обов'язкова участь боржника в проведенні такої дії не передбачена.

За такого, порушень при складені акту опису й арешту майна державним виконавцем допущено не було.

Установивши такі факти, суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із обсягом прав і обов'язків учасників виконавчого провадження та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на положення статей 15, 31-32, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідні положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 й помилково дійшов висновку, що проведена державним виконавцем виконавча дія у вигляді опису й арешту автомобіля боржника не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця щодо виконання ухвали суду є неправомірними.

Також висновок місцевого суду проте, що наявність суперечностей формулювань при викладені державним виконавцем видів майна, на яке накладено арешт та заборона відчуження у постанові від 26 квітня 2012 року, дає підставу для наступного скасування акту опису й арешту автомобіля є необґрунтованим, так як по-перше, вказана постанова заявником не оскаржена у відповідності до частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а по-друге, вона не дає підстави для скасування акту опису майна, на яке державним виконавцем накладено арешт в порядку статті 57 вищевказаного Закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що є усі підстави для задоволення скарги ВДВС ЮМУЮ та скасування відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України ухвали суду першій інстанції з постановленням нової, якою в задоволенні скарги слід відмовити.

Доводи апелянта щодо необхідності покладення обов'язку по скасуванню процесуальних рішень на начальника відділу, а ні державного виконавця, є безпідставними та не мають правового значення при скасуванні ухвали місцевого суду.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 вересня 2012 року скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця ВДВС ЮМУЮ ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді