Постанова № 27921723, 27.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/0570/7579/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.В., за участю представника позивача Кізілової І.М., представників відповідача Ламєкіна С.М., Діденко Т.А., Онищенко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зернопродукт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/7579/2012 за позовом Приватного підприємства «Зернопродукт» до Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у задоволені позову Приватного підприємства «Зернопродукт» до Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001531540 від 31.05.2012 року та № 0001601542 від 31.05.2012 року відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначає, що жодних правил ведення бухгалтерського та фінансового обліку він не порушував, а посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, ніякими доказами не підтверджуються. Позивачем було надано товарно-транспортні накладні, але відповідач їх не прийняв до уваги через недоліки в їх оформленні. Апелянт зазначив, що їх оформлення здійснювала компанії-перевізник, надавши позивачу лише його екземпляр, тому відповідати за правильність оформлення ТТН позивач не може. Суд першої інстанції на вищенаведене не звернув уваги та безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Пояснив, що фактичне транспортування та поставку придбаної продукції від ТОВ «Оксамит Таврії» підтверджено наданими ТТН, а також записами в Журналі прийняття сої на заводі позивача, в яких відображено надходження продукції тими ж автомобілями, які вказані в ТТН. Щодо наявності власних автомобілів у ПП «Мін-Агро» та ПП «Юг Зерно-Трейд» позивачу нічого не відомо, оскільки з цими підприємствами сам позивач не мав жодних господарських відносин, тому що за умовами договору організацією доставки придбаного товару займався продавець і до ціни товару була включена вартість його доставки до складу покупця.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача 17 травня 2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Зернопродукт», з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» у травні 2011 року, за результатами якої складено акт № 1407/15-2-31349282 від 17.05.2012 року (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 246485,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оксамит Таврії» у травні 2011 року, у тому числі за травень 2011 року на суму 65579,00 грн., за вересень на суму 180906,00 грн. та порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, що привело до завищення валових витрат на загальну суму 1232426,00 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» у травні 2011 року в рамках укладеної угоди купівлі - продажу № С-20/05 від 20.05.2011 року, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму 283458,00 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Оксамит Таврії» є безтоварними та не спрямовані на фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутнє документальне переміщення товару від постачальника покупцю.

31.05.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001531540, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 283459,00 грн., з якої за основним платежем - 283458,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. та № 0001601542 від 31.05.2012 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180906,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 90453 грн.

Також встановлено, що 20 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Оксамит Таврії», було укладено договір купівлі-продажу № С-20/05, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець приймає та сплачує згідно умов цього договору, сою врожаю 2010 року, ДСТУ 4964:2008.

У зв'язку із поставкою на підставі цього договору сої, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» позивачу були видані наступні документи: накладна № 39 від 23.05.2011 року на загальну суму 134760,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 22460,10 грн., товарно-транспортна накладна № 346097 від 21.05.2011 року, податкова накладна № 39 від 23.05.2011 року на загальну суму 134760,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 22460,10 грн., накладна № 40 від 25.05.2011 року на загальну суму 528056,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 88009,33 грн., товарно-транспортна накладна № 346154 від 24.05.2011 року, товарно-транспортна накладна № 346098 від 24.05.2011 року, товарно-транспортна накладна № 346100 від 24.05.2011 року, товарно-транспортна накладна № 346155 від 24.05.2011 року, податкова накладна № 40 від 25.05.2011 року на загальну суму 528056,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 88009,33 грн., накладна № 41 від 26.05.2011 року на загальну суму 129178,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 21529,80 грн., товарно-транспортна накладна № 346156 від 25.05.2011 року, податкова накладна № 41 від 26.05.2011 року на загальну суму 129178,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 21529,80 грн., накладна № 42 від 27.05.2011 року на загальну суму 279798,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46633,13 грн., товарно-транспортна накладна № 346099 від 24.05.2011 року, товарно-транспортна накладна № 346158 від 26.05.2011 року, податкова накладна № 42 від 27.05.2011 року на загальну суму 279798,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46633,13 грн., накладна № 43 від 28.05.2011 року на загальну суму 142823,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 23803,87 грн., товарно-транспортна накладна № 346162 від 27.05.2011 року, податкова накладна № 43 від 28.05.2011 року на загальну суму 142823,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 23803,87 грн., накладна № 44 від 31.05.2011 року на загальну суму 264293,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 44048,97 грн., товарно-транспортна накладна № 346163 від 29.05.2011 року, товарно-транспортна накладна № 346157 від 26.05.2011 року, податкова накладна № 44 від 31.05.2011 року на загальну суму 264293,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 44048,97 грн.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів, які б відображали рух придбаних товарів до позивача, тому суд погодився з висновками відповідача про відсутність господарських операцій з ТОВ «Оксамит Таврії».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, що призвело до помилкових висновків про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до складу валових витрат та податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Дослідженими в судовому зсіданні судом апеляційної інстанції доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Оксамит Таврія» за перевіряємий період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Належне складання та дійсність вказаних первинних документів відповідачем не оспорюється. Підставою для висновків відповідача стали акт перевірки ТОВ «Оксамит Таврії» та відсутність документів на підтвердження транспортування товару.

Натомість, суд апеляційної інстанції вважає, що наданими позивачем товарно-транспортними накладними та копіями Журналу надходження сировини (т.1 а.с. 93) та Книги обліку ввезених матеріальних цінностей (т.1 а.с. 96) об'єктивно підтверджується рух придбаного позивачем у ТОВ «Оксамит Таврії» товару, оскільки вони дають можливість прослідкувати у часі перевезення та надходження товару, який ввозився на територію тими ж автомобілями, які вказані у ТТН.

Що стосується доводів відповідача про неможливість вказаних в ТТН перевізників здійснити перевезення товару, то на позивача не може бути покладена відповідальність за організацію перевезень, оскільки він цим не займався.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Оксамит Таврія» і, відповідно, правомірність віднесення позивачем до валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.05.2012 року № 0001531540, № 0001601542 підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зернопродукт» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/7579/2012 скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Зернопродукт» до Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 31.05.202 року №0001531540, яким Приватному підприємству «Зернопродукт» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 283459 грн., та № 0001601542, яким Приватному підприємству «Зернопродукт» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 180906 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 90453 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Зернопродукт» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3235,10 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 30 листопада 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова