Ухвала суду № 27921605, 27.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/1270/7831/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/7831/2012 (головуючий І інстанції Матвєєва В.В.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумових технічних виробів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2012 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за не зайняті робочі місця інвалідами в розмірі 52705,44 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю(а.с.39-40). Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення виходив з того, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а вакантні посади для інвалідів не були зайняті не з вини відповідача.

В апеляційній скарзі, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач обґрунтував скаргу тим, що з вини відповідача не виконані вимоги чинного законодавства, щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів, а саме відповідач не працевлаштував на підприємство 4 особи інвалідів, що обумовлює притягнення його до відповідальності за невиконання вимог чинного законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Лисичанський завод гумових технічних виробів" було зареєстровано 10.07.1996 року, як юридичну особу, ідентифікаційний код юридичної особи 05389942, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10003912201. Постановою Господарського суду Луганської області від 07.07.2011 року по справі №11/1556 про банкрутство ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів", визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.(а.с.26-35)

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує відповідача відповідно до 4-х відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділенням Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування-підбирати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Таким чином, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена форма статистичної звітності № 3-НП «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості».

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанцій встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 196 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 осіб (а. с. 8).

Відповідач протягом 2011 року звітував до Лисичанського міського центру зайнятості про наявність вакансій для осіб з обмеженими можливостями, що підтверджується звітністю форми №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначена обставина була підтверджена позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі. Згідно листа Лисичанського міського центру зайнятості № 8/07-2348 від 18.09.2012, ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів» звітував протягом 2011 року про наявність вільних робочих для інвалідів, крім того відповідно того ж листа , за направленням Лисичанського МЦЗ до ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів», особи з інвалідністю не працевлаштовувались, випадків відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням не було (а. с. 9-15).

Вищенаведені обставини позивачем не заперечуються та не спростовуються.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посаді у підприємстві.

Згідно пп. 3 п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 цього Закону саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання встановленого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Зазначеною статтею встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку стосовно того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Заявлені до стягнення суми є адміністративно-господарськими санкціями, а тому на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, а тому підставою для їх сплати є наявність складу правопорушення, який у даному випадку позивачем не доведений.

Вищезазначене свідчить про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого діючим законодавством щодо забезпечення певної кількості робочих місць для інвалідів та відсутності фактів відмови відповідачем в працевлаштуванні інвалідів, наведені обставини були правильно враховані судом першої інстанцій.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно досліджено матеріали та обставини по справі, вірно надано оцінку обставинам, таким чином висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи,постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/1270/7831/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/1270/7831/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді: В.Г. Яманко

І.А.Васильєва