Постанова № 27921136, 04.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа№ 5011-16/11083-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Щербак О. Г. - представник за довіреністю № 06/01-11 від 06.01.2011

від відповідача: Пшеничний С. І. - представник за довіреністю № 722/17 від 21.12.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012

у справі № 5011-16/11083-2012 (суддя Ярмак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус»

до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

про стягнення 306 961,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 390 000 грн. за виконані за договором на виконання робіт № S 017 043 від 11.01.2011, але неоплачені роботи.

Як слідує з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач частину заборгованості в сумі 83 038,25 грн. сплатив, про що позивач повідомив суд у судовому засіданні 02.10.2012, подавши відповідну письмову заяву.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 78) відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 306 961,75 грн., проте просив суд, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства відповідача, розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами.

Позивач проти розстрочення рішення суду заперечує.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2012, повний текст якого підписаний 22.10.2012, у справі № 5011-16/11083-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 306 961,75 грн. основного боргу, провадження у справі в частині стягнення 83 038,25 грн. основного боргу припинено.

Зі змісту рішення слідує, що суд першої інстанції залишив без задоволення заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати виконаних позивачем за умовами спірного договору робіт.

Припинення провадження у справі в частині стягнення 83 038,25 грн. основного боргу ґрунтується на тому, що під час розгляду справи в суді відповідачем зазначену суму позивачу сплачено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-16/11083-2012 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення по стягненню з відповідача 306 961,75 грн. боргу на шість місяців рівними частинами.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції безпідставно відмовлено у розстроченні виконання рішення, оскільки, відмовляючи у розстроченні виконання рішення, суд першої інстанції послався на відсутність доказів тяжкого фінансового стану підприємства. При цьому, в порушення ст. ст. 22, 32-34 ГПК України, суд не надав відповідачу можливості зібрати та пред'явити суду докази його тяжкого фінансового стану.

Також відповідач зазначає, що в порушення ст. 35 ГПК України судом проігноровано обставини мирової економічної кризи, наслідки якої позначились як на економічному стані держави, так і на підприємстві відповідача, і що вказані обставини є загальновідомими та, в силу приписів ст. 35 ГПК України, не потребують доведення.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, проси залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

11.01.2011 позивач як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір на виконання робіт № S 017043 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався провести демонтаж, такелаж, монтаж та пусконалагоджувальні роботи поліграфічного обладнання відповідача в такому стані як є на умовах та в строки, що викладені у Договорі, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи й оплатити їх вартість у порядку, передбаченому Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість Договору становить 1 910 000 грн.

Додатковою угодою № 1 від 20.06.2011 сторони доповнили Договір пунктом 2.3, яким визначили, що вартість робіт позивача складається з вартості демонтажу та такелажу обладнання та вартості монтажу і пусконалагоджування обладнання, які наведені Додатку 1 до Договору. Вартість демонтажу та такелажу обладнання складає 50 % загальної вартості робіт. Вартість монтажу та пусконалагоджування обладнання складає 50 % загальної вартості робіт.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік обладнання, на якому проводяться роботи позивачем, перелік робіт, які виконуються позивачем за Договором, та строки виконання робіт вказуються у Додатку № 1 до Договору.

Зазначений Додаток № 1 сторонами підписано.

Відповідно до п. 6.1 Договору, зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 20.06.2011, по факту виконання робіт згідно позиції Додатку № 1 до Договору, сторони підписують наданий позивачем акт виконання робіт. Сторони підписують акт виконання робіт по кожній позиції Додатку № 1 до Договору в два етапи: перший - Акт виконання робіт на суму попередньої оплати згідно п. 3.1.1 Договору; другий - на решту суми позиції. В актах вказується перелік виконаних робіт та їх вартість.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 985 000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними сторонами актами виконаних робіт від 23.02.2011 на суму 30 000 грн., від 28.02.2011 на суму 30 000 грн. від 04.11.2011 на суму 425 000 грн., від 04.11.2011 на суму 425 000 грн. та від 04.11.2011 на суму 75 000 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата робіт Виконавця здійснюється Замовником на підставі наданого Виконавцем рахунку на суму згідно Додатку № 1 у наступному порядку:

- попередня оплата, згідно рахунку в розмірі 50% від загальної суми оплачується Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати його надання Виконавцем. В разі затримки вищезазначеної оплати Виконавець має право затримати початок виконання робіт пропорційно дням затримки оплати (п.3.1.1);

- наступні кошти в розмірі 30% від загальної суми рахунку оплачуються Замовником протягом 5 банківських днів від дати підписання протоколу про готовність приміщення й місця проведення робіт, згідно Додатку №3. В разі затримки підписання протоколу чи затримки вищезазначеної оплати, Виконавець має право затримати початок виконання робіт пропорційно дням затримки оплати;

- решта коштів в розмірі 20% від загальної суми рахунку сплачується Замовником не пізніше 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт по відповідній позиції Додатку №1 до Договору.

На дату звернення позивача до суду з цим позовом відповідач в рахунок оплати виконаних за Договором робіт перерахував позивачеві 595 000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 553161 від 03.02.2011, №555984 від 17.02.2011, №558807 від 03.03.2011, № 560015 від 11.03.2011, № 564151 від 31.03.2011, № 565551 від 22.04.2011 та № 628750 від 26.01.2012.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду з цією позовною заявою неоплаченими залишились роботи на загальну суму 390 000 грн. (985 000-595 000). Саме зазначені сума і була і заявлена позивачем до стягнення.

Після порушення провадження у цій справі, платіжним дорученням № 681653 від 27.09.2012 в рахунок оплати спірних робіт відповідач перерахував позивачеві ще 83 038,25 грн., з огляду на що заборгованість відповідача за Договором становить 306 961,75 грн. (390 000-83 038,25), що сторонами не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 83 038,25 грн. з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на загальну суму 306 961,75 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення слід зазначити таке.

У відзиві на позов відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частками щомісячно.

Як слідує за змісту відзиву на позовну заяву, відповідач, як на підставу для розстрочення виконання рішення, посилається на те, що спірна заборгованість виникла внаслідок кризисних явищ у економіці країни та тяжкого фінансового стану підприємства відповідача, яким було ускладнено переміщенням виробництва, обладнання та устаткування з вул. Довженка м. Києва на вул. Мурманську, 7.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставини, на які послався відповідач, в тому числі важкий фінансовий стан підприємства, не можуть вважатися винятковими в розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України.

У п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.12.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе договірне зобов'язання оплатити виконані за умовами договору на виконання робіт № S 017043 від 11.01.2011 роботи і не виконав його.

Виходячи з норми ст. 3 ЦК України, згідно з якою до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим розстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тяжкий фінансовий стан становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Водночас слід зазначити, що відповідачем, як до відзиву на позов (заяви про розстрочку), так і до апеляційної скарги, не додано ніяких доказів на підтвердження викладених в ній обставин, зокрема, факту перебування підприємства у важкому фінансовому стані, яким було ускладнено переміщення виробництва, обладнання та устаткування.

Також, слід зазначити, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності джерел погашення боргу, а в заяві про розстрочку виконання рішення суду не вказано про терміни та перспективи покращання фінансового стану підприємства відповідача.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявником не доведено ані винятковість у розумінні приписів статті 121 ГПК України обставин, на які він посилається як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, ані об'єктивний вплив цих обставин на виконання ним рішення суду у заявлений шестимісячний термін, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Водночас, виходячи зі змісту п. 7.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.12.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, має бути зазначено, окрім описової, і в резолютивній частині рішення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-16/11083-2012 підлягає зміні, резолютивна частина рішення підлягає доповненню пунктом 3, яким в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача з врахуванням розміру заборгованості які існувала на дату звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» задоволенню не підлягає.

Щодо витрат позивача за звернення до суду з позовом та витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що при зверненні до суду з даним позовом загальна сума майнових вимог становила 390 000 грн., позивач за звернення з позовом мав сплатити судовий збір в сумі 7 800 грн. (390 000/100*2).

З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 200211 від 31 липня 2012 на суму 7 820 грн. вбачається, що позивачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Крім того, враховуючи обставини, які викладені вище, а саме те, що загальна сума заявлених майнових вимог у цій справі становить 306 961,75 грн., та те, що відповідачем рішення суду оскаржене в повному обсязі, з урахуванням приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідач за звернення з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в сумі 3 069,62 грн.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 10002792 від 22 жовтня 2012 на суму 3 910 грн. вбачається, що відповідачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, судовий збір в сумі 20 грн. (7 820-7 800) підлягає поверненню позивачу із зазначенням про це у резолютивній частині рішення, а судовий збір в сумі 840,38 грн. (3 910-3 069,62) підлягає поверненню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі №5011-16/11083-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-16/11083-2012 змінити.

3. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-16/11083-2012 пунктом 3 наступного змісту:

«3. Відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.»

4. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-16/11083-2012 пунктом 4 наступного змісту:

«4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» (01042, м.Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37А, кв.69, ідентифікаційний код 19358827) зайво сплачений судовий збір в сумі 20 (двадцять) грн., перехований платіжним дорученням № 200211 від 31.07. 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.»

5. Повернути Приватному акціонерному товариству «Бліц-Інформ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікацій код 20050164) зайво сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 38 коп., перехований платіжним дорученням № 10002792 від 22.10.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-16/11083-2012.

Повний текст постанови складено: 10.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.