Постанова № 27919726, 29.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-6537/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Москаля Р.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Лев»до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Лев»(далі -ТОВ «Тема-Лев») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі -ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001502320/2984 від 26.04.2012 року та № 0001512320/2984 від 26.04.2012 року. Оскаржувані рішення податковий орган прийняв за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тема-Лев»з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Південні традиції»та ТОВ «Винзавод «Південні вікна»за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Позивач пояснив, що орган ДПС не надав належної правової оцінки його договірним та господарським взаємовідносинам з ТОВ «Котовський винзавод»та дистриб'ютором його продукції -ТОВ «Винзавод «Південні вікна», оскільки висновок про безтоварність цих відносин ґрунтується на одному лише акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.02.2012 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна». На думку позивача, результати перевірки діяльності його контрагента не можуть бути підставою для висновку про наявність порушень і в нього. На підтвердження обставин, якими підтверджується реальність поставок алкогольної продукції та для спростування висновків податкового органу про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Винзавод «Південні вікна»представник позивача надав копії всіх первинних документів (договір, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки про рух коштів тощо), якими оформлено господарські операції з поставки товару, копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких товар доставлявся на підприємство від дистриб'ютора, а також копії ліцензій та докази реєстрації місць зберігання алкогольних виробів (складів постачальника та покупця). Придбаний товар в подальшому було реалізовано дрібно гуртовими партіями, що підтверджується долученими на вимогу суду первинними документами. Позивач вважає, що долучені документи доводять обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, тому з наведених вище підстав просить позов задовольнити повністю. Представник позивача подав клопотання від 29.11.2012 року про розгляд справи без його участі; зазначив також, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тема-Лев»ДПІ у Личаківському районі м Львова звернулась, зокрема, із запитами до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про проведення зустрічної звірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна»та перевізника товару -ТОВ «Бетта». ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслала акт від 28.02.2012 року про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна», однак згідно з базою даних системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей у складі податкового кредиту ТОВ «Тема-Лев»по розрахунках з ТОВ «Винзавод «Південні вікна»немає. У висновках акта від 28.02.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначила про те, що ТОВ «Винзавод Південні вікна»немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, позаяк у нього відсутні основні засоби, транспорт, трудові ресурси, а отже його діяльність має на меті надання податкової вигоди третім особам, штучне формування валових витрат та податкового кредиту. Відтак, операції за участю ТОВ «Винзавод «Південні вікна»не мають реального характеру, а тому укладені ним правочини є нікчемними і не породжують настання правових наслідків, які ними обумовлені. Отже, в даному випадку, наявність належно оформлених первинних документів не доводять обґрунтованість валових витрат та формування податкового кредиту, оскільки господарські операції насправді не відбулись. З таких мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для їх скасування немає. Представник відповідача подав клопотання від 29.11.2012 року про розгляд справ без його участі; зазначив, що позов заперечує повністю.

Суд на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Тема-Лев»зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Львівської міської ради 25.09.2007 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ «Тема-Лев»як на момент проведення перевірки так і станом на дату розгляду справи перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС та є зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності цього товариства за КВЕД, відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 294876, є оптова та роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Для здійснення обраного виду діяльності товариство отримало ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями (крім сидру та перрі без додавання спирту) серії АГ №152111 (том ІІ, а.с. 196). Торгівля алкогольними напоями передбачає також обов'язкову реєстрацію місця зберігання товарних запасів, тому на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання продукції представник позивача надав суду сім довідок про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, а саме: довідку серії АП № 177858, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв ТОВ «Тема-Лев»є приміщення площею 478,3 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 109; довідку серії АП№177869, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв є приміщення площею 500 кв. м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 157 (том ІІ, а.с.198); довідку серії АП № 177872, відповідно до якої алкогольні напої зберігаються у приміщенні площею 240,40 кв. м за адресою: м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16 (том ІІ, а.с.199); довідку серії АП № 215679, згідно з якою зареєстроване місце зберігання алкогольних напоїв площею 612 кв. м розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 (том ІІ, а.с.200); довідку серії АП № 177865, відповідно до якої зареєстрованим місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв є приміщення площею 385,18 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Артилерійська, 3А (том ІІ, а.с.201); довідку серії АП № 222414, відповідно до якої місце зберігання алкогольних напоїв ТОВ «Тема-Лев»площею 769,70 кв. м розташоване за адресою: м. Луцьк, вул.Лідавська, 1А (том ІІ, а.с.202); довідку серії АП № 221720, згідно з якою оптові партії алкогольних напоїв зберігаються в приміщенні площею 756 кв. м за адресою: м. рівне, вул. Кн.Володимира, 111 (том ІІ, а.с.203).

21 лютого 2010 року ТОВ «Тема-Лев», ТОВ «Котовський винзавод»та ТОВ «Винзавод «Південні вікна»уклали тристоронній договір № 201 (том І, а.с. 63-65), відповідно до якого ТОВ «Котовський винзавод»(за договором -Виробник) надає ТОВ «Винзавод «Південні вікна»(за договором -Продавець) комплекс прав і обов'язків відносно представництва інтересів і продажу алкогольної продукції дрібнооптовим, роздрібним і кінцевим покупцям. На умовах, визначених даним договором Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити алкогольну продукцію (товар). Загальна кількість товару за договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру та ціна Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, що є додатком до Договору.

На виконання умов зазначеного вище договору протягом березня 2011 року ТОВ «Винзавод «Південні вікна»як ексклюзивний дистриб'ютор ТОВ «Котовський винзавод»здійснило шість поставок алкогольних напоїв на замовлення ТОВ «Тема-Лев», а саме:

01 березня 2011 року ТОВ «Тема-Лев»отримало партію алкогольних напоїв на загальну суму 36327 грн., у тому числі ПДВ в сумі 6054 грн., що підтверджується видатковою накладною № 429 від 01 березня 2011 року та виданою по факту поставки податковою накладною № 1 від 01.03.2011 року. Перевезення алкогольних напоїв здійснював перевізних ТОВ «Бетта», що підтверджується товарно-транспортною накладною 01ААБЛ № 143085 від 01 березня 2011 року.

Крім того, 01 березня 2011 року ТОВ «Тема-Лев»придбало алкогольні напої на загальну суму 101703,84 грн. у тому числі ПДВ в сумі 16950,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 431 від 01 березня 2011 року та податковою накладною № 2 від 01.03.2011 року. Послуги перевезення придбаного товару надавало ТОВ «Бетта», товар доставлявся до місця призначення на підставі товарно-транспортної № 01ААБЛ № 143083 від 01 березня 2011 року (том І, а.с. 66-72).

14 березня 2011 року відбулось ще дві поставки алкогольної продукції: перша -на загальну суму 59355,96 грн. в тому числі ПДВ в сумі 9892,66 грн. згідно з накладною № 96 від 14.03.2011 року та податковою накладною № 104 від 14.03.2011 року; друга -на загальну суму 197803,26 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 32967,21 грн., що підтверджується видатковою накладною № 97 від 14 березня 2011 року та податковою накладною № 105 від 14.03.2011 року. Алкогольні напої перевозились автомобільним транспортом ТОВ «Бетта»на підставі товарно-транспортних накладних серії 01ААБЛ № 143084 від 14 березня 2011 року та серії 01ААБЛ № 143086 від 14 березня 2011 року (том І, а.с. 73-78).

23 березня 2011 року відбулось також дві поставки товару на склад ТОВ «Тема-Лев», а саме: партія алкогольних напоїв на загальну суму 103875, 00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 17312,50 грн. та партія алкогольних напоїв на суму на загальну суму 294192,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 49032,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 894 від 23 березня 2011 року та № 153 від 23 березня 2011 року, а також податковими накладними № 257 від 23.03.2011 року та № 268 від 23.03.2011 року. Товар перевозило ТОВ «Бетта»на підставі товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН серії 01ААБЛ № 143082 від 23 березня 2011 року та серії 01ААБЛ № 143088 від 23 березня 2011 року (том І, а.с 79-84). Після отримання алкогольних напоїв було виявлено недостачу на загальну суму 517,56 грн., внаслідок чого проведено коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної (том І, а.с. 85,87).

31 травня 2011 року ТОВ «Тема-Лев»здійснила повернення частини алкогольних напоїв, отриманих від Продавця, на загальну суму 14999,38 гривень, що підтверджується накладною на повернення № 456 від 31.05.2011 року та товарно-транспортною накладною серії 01 ААБС № 768080 від 31.05.2011 року (а.с. 86).

Вартість придбаного у березні 2011 року товару ТОВ «Тема-Лев»оплатило повністю, що підтверджується відповідним банківськими виписками (том І, а.с. 88-127).

Понесені витрати у зв'язку з придбанням алкогольних напоїв на суму 648117 грн. позивач відніс до складу валових витрат підприємства за І квартал 2011 року. На підставі податкових накладних, зазначених вище, позивач відніс до складу податкового кредиту за березень 2011 року 129623 грн.

Придбаний у ТОВ «Винзавод «Південні вікна» товар позивач надалі реалізував своїм контрагентам-покупцям, на підтвердження чого представник позивача надав копії видаткових накладних, згідно з якими постачався товар, та копії фіскальних чеків про оплату товару. Разом з тим представник позивача пояснив, що у зв'язку зі значною кількістю оптових покупців алкогольної продукції та, відповідно, значним обсягом первинної документації, яка відображає зміст господарських операцій щодо реалізації цього товару, для долучення до матеріалів даної справи надано лише частину документів, перелік яких наведено у реєстрі (том ІІ, а.с. 4-195). Долучені документи, втім підтверджують, що придбані у ТОВ «Винзавод «Південні вікна»алкогольні напої були використані у господарській діяльності ТОВ «Тема-Лев».

У березні 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тема-Лев»на предмет його взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Південні традиції»та ТОВ «Винзавод «Південні вікна»за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої склала акт № 25/23-2/35444599 від 28.03.2012 року (далі -акт від 28.03.2012 року, том І, а.с. 9-21).

Окрім перелічених видаткових накладних та податкових накладних, а також товарно-транспортних накладних, оформлених за наслідками поставок алкогольних напоїв у березні 2011 року, під час перевірки податковий орган використав також акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 620/23-4/36155407 від 28.02.2012 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна», а також відомості системи автоматизованого співставленні податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України. В акті, про який щойно згадано, йдеться, зокрема, про те, що товариство не надало для перевірки усіх документів щодо своєї фінансово-господарської діяльності у зв'язку з їх втратою. Крім того, встановлено, що ТОВ «Винзавод «Південні вікна»відсутнє за своїм зареєстрованим місцезнаходженням (м. Одеса, вул. Л. Толстого, 28). На підставі зібраної інформації від реєстраційних органів та установ ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначила також про те, що підприємство немає матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, що з урахуванням наведеного вище, свідчить про фіктивність такої підприємницької діяльності. У висновках акта ДПІ у Приморському районі від 28.02.2012 року зазначено, що усі операції купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт ТОВ «Винзавод «Південні вікна»не спричиняють реального настання правових наслідків і мають ознаки нікчемності.

Перевезенням вантажу, згідно з товарно-транспортними накладними, займалось ТОВ «Бетта», стосовно якого ДПІ Личаківському районі м. Львова, як зазначено в акті перевірки від 28.03.2012 року, звернулась із запитами до Відділу ЛВРЕР ДАІ при У МВС України в Одеській області із запитом щодо транспортних засобів, які були зареєстровані на зазначену юридичну особу-перевізника товару протягом січня-грудня 2011 року, а також з проханням повідомити про те, на кого зареєстровані транспортні засоби: Сканія, ВН 4245СО та причіп ВН0039ХО, Сканія ВН3641СВ та причіп ВН0853ХО, Сканія ВН2819ВВ та причіп ВН0038ХО, втім станом на дату оформлення акта перевірки відповіді так і не отримано.

По суті, на підставі одних лише висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси, викладених в акті про неможливість проведення перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна», ДПІ у Личаківському районі м. Львова робить висновок про безтоварність операцій поставок алкогольних напоїв у березні 2011 року.

У результаті перевірки відповідач зазначив, що в порушення пп. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Тема -Лев»завищило податковий кредит за березень 2011 року на загальну суму 129623 грн. та, відповідно, занизило податкове зобов'язання з ПДВ на таку ж суму. Крім того, ТОВ «Тема-Лев»в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищило валові витрати за І квартал 2011 року на суму 648117 грн. у зв'язку з включенням туди витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ТОВ «Винзавод «Південні вікна». Як наслідок, ТОВ «Тема-Лев»занизило податок на прибуток за перший квартал 2011 року на суму 162029 грн.

На підставі таких висновків акта перевірки від 28.03.2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла два податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 року:

1) № 0001502320/2984, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 162030 грн., у т.ч. 162029 грн. -за основним платежем, 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0001512320, згідно з яким ТОВ «Тема-Лев»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 129624 грн., у т.ч. 129623 грн. -за основним платежем, 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «Тема-Лев»вважає зазначені рішення протиправними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини у сфері оподаткування прибутку підприємств до 01 квітня 2011 року регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який містив наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат з податку на прибуток.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як передбачено п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, валові витрати повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ТОВ «Тема-Лев»є суб'єктом господарювання у галузі торгівлі алкогольними напоями, про що зазначено у довідці з ЄДРПОУ, та підтверджується наявністю ліцензії, що засвідчує право на зайняття обраним видом діяльності. Як на час здійснення перевірки, так і по теперішній час позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що також зазначено в акті перевірки від 28.03.2012 року.

Крім того, обов'язковою вимогою до суб'єктів, які обрали згаданий вид господарської діяльності є внесення до державного реєстру складських приміщень, де зберігаються запаси алкогольних напоїв. На підтвердження того, що ТОВ «Тема-Лев»дійсно веде господарську діяльність у сфері торгівлі алкоголем представник позивача надав суду довідки стосовно державної реєстрації місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв, про які зазначено вище і сумнівів з приводу їх достовірності ані в суду, ані в сторін не виникло. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр), відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»- це перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

В межах своєї статутної діяльності ТОВ «Тема-Лев»уклало договір з виробником алкогольних напоїв -ТОВ «Котовський винзавод»та його дистриб'ютором ТОВ «Винзавод «Південні вікна».

ТОВ «Винзавод «Південні вікна»зареєстроване державним реєстратором виконкому Одеської міської ради як суб'єкт господарювання 03.10.2008 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб а фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходженням цього підприємства записано: Одеська обл., м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Станом на дату розгляду даної справи записів про припинення цієї юридичної особи чи зміни місцезнаходження там немає. Навпаки, 20.04.2012 року державний реєстратор вніс черговий запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, що на думку суду свідчить про те, що підприємство функціонує.

Товар, який був предметом договору, постачався партіями на зареєстровані складські приміщення ТОВ «Тема-Лев», що підтверджується накладними на кожну поставку протягом березня 2011 року, а також товарно-транспортними накладними встановленої форми № 1-ТН, які оформлені на кожне перевезення вантажу. Документи, про які йде мова, в цілому повною мірою відображають зміст господарських операцій, їх обсяги, зокрема, асортимент, вартісні та кількісні показники кожної партії алкогольних напоїв. Будь-яких зауважень щодо змісту та форми цих первинних документів за результатами перевірки відповідач не зазначив. На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Винзавод «Південні вікна»по факту поставок алкогольних напоїв ТОВ «Тема-Лев»сформувало податковий кредит з ПДВ за березень 2011 року. Надалі придбаний товар був реалізований оптовим покупцям ТОВ «Тема-Лев», що також підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри наявність належної первинної документації відповідач, з покликанням на норми ЦК України, ствердив, що операції ТОВ «Тема-Лев»щодо придбання алкогольних напоїв є безтоварними, а його правочин з ТОВ «Винзавод «Південні вікна»- нікчемним і не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Такі висновки відповідача, по суті, ґрунтуються на твердженнях ДПІ у Приморському районі м. Одеси про нікчемність усіх правочинів, які укладав названий контрагент позивача, які викладено в акті від 28.02.2012 року про неможливість проведення перевірки останнього.

Дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо складення зазначеного акта були предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду в межах розгляду адміністративної справи № 1570/1885/2012 за позовом ТОВ «Винзавод «Південні вікна». У результаті розгляду цієї справи суд прийняв постанову від 06.04.2012 року, якою позов задовольнив повністю та визнав протиправними дії ДПІ у Приморському районі як щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна», так і щодо складення акта від 28.02.2012 року та зазначенні у ньому висновків про нікчемність угод з контрагентами товариства. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.06.2012 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції і прийняв нове, яким позов ТОВ «Винзавод «Південні вікна»задоволено в частині визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення 28.02.2012 року документальної позапланової перевірки ТОВ «Винзавод «Південні вікна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

У листі від 28.04.2012 року ДПА України повідомила директорові ТОВ «Винзавод «Південні вікна»про те, що акт від 28.02.2012 року № 620/23-4/361155407 відкликано згідно з листом від 13.04.2012 року за № 8079/7/22-5 (том ІІ, а.с. 22).

Сумнівність господарських операцій щодо постави алкогольної продукції на склади ТОВ «Тема-Лев»відповідач також обґрунтовує відсутністю відомостей про транспортні засоби ТОВ «Бетта»- перевізника, який надавав послуги автомобільного перевезення вантажу від ТОВ «Винзавод «Південні вікна»до ТОВ «Тема-Лев»згідно з товарно-транспортними накладними, зазначеними вище. Відповідач пояснив, що під час перевірки звертався до ДПІ у Приморському районі м. Одеси та відділу ЛВРЕР ДАІ при У МВС України в Одеській області із запитом щодо транспортних засобів, які були зареєстровані на зазначену юридичну особу-перевізника протягом січня-грудня 2011 року. Станом на дату оформлення акта перевірки від 28.03.2012 року запитуваної інформації щодо ТОВ «Бетта»не надійшло. Попри вимогу суду ДПІ у Личаківському районі м. Львова так і не надала згаданих звернень. Поряд з тим представник відповідача зазначив, що у листі ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.10.2012 року зазначено про, те, що ТОВ «Бетта», з огляду на обсяги поставок та відстань, яку треба подолати, не має можливості для перевезення та розміщення партій виноматеріалів автоцистернами через замалий об'єм останніх. На основі наведеного вище відповідач вирішив, що ТОВ «Бетта»не фактично товару не перевозило. Суд вважає такі доводи надуманими, оскільки жодного належного доказу неспроможності ТОВ «Бетта»перевозити вантаж відповідач не надав. Під час розгляду справи суд встановив, що алкогольні напої поставлялись на ТОВ «Тема-Лев»у скляній тарі, а не наливом. Тому інформація, яку надала ДПІ у Приморському районі м. Одеси у листі від 03.10.2012 року стосовно автоцистерн ТОВ «Бетта»жодним чином не спростовує факт автомобільного перевезення у березні 2011 року алкогольних напоїв на склади ТОВ «Тема-Лев».

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Винзавод «Південні вікна»є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже -не доводять порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, а також формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 28.03.2012 року податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 року №0001502320/2984 та № 0001512320/2984 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС повідомлень-рішень від 26.04.2012 року № 0001502320/2984 та № 0001512320/2984

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «Тема-Лев»понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.