Постанова № 27919375, 21.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року № 2а-5211/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Стандарт»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області ДПС про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Стандарт»звернулось до суду з позовом до Броварської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012 № 0000092202 форми «Р», № 0000112202 форми «Р»та № 0000102202 форми «В4».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки висновки Акту перевірки не відповідають дійсності.

Представники сторін до судового засідання не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України особа, яка бере участь у розгляді справи, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, належно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.

На підставі частин 4 та 6 статті 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ПП «Стандарт»зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 03.07.2003, код ЄДРПОУ 32499451, юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лагунової 7а, кв. 30.

Як платник податків ПП «Стандарт»перебуває на обліку в Броварській ОДПІ Київської області ДПС з 04.07.2003 за № 2171.

Як встановлено судом, посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області ДПС у період з 17.04.2012 по 23.04.2012 проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Стандарт»з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «РІП»за період 01.04.2011 по 30.04.2011.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки.

У ході перевірки встановлено, що між ПП «Стандарт та ТОВ «РІП»укладено договір № 060511 від 06.04.2011, згідно якого ТОВ «РІП»зобов'язується виконати і здати ПП «Стандарт»роботи на об'єктах позивача відповідно до проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору.

ПП «Стандарт»на підставі податкової накладної № 306 від 29.04.2011 сформовано податковий кредит по послугах «монтажу системи тепловодопостачання»на загальну суму 210 168,31 грн., в тому числі ПДВ 35 028,05 грн. Податкова накладна підписана директором ТОВ «РІП»ОСОБА_1

Податковим органом у Акті перевірки вказано, що ПП «Стандарт»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 306 від 29.04.2011, оскільки вона підписана не уповноваженою особою ТОВ «РІП».

У зв'язку з цим відповідачем зроблено висновки про те, що на порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та суми, сплачені контрагенту до обрахунку витрат, та неправомірно обраховано від'ємне значення різниці значень податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011р. від вартості послуг монтажу системи тепловодопостачання, отриманих від ТОВ «РІП», яке є постачальником ПП «Стандарт».

Як встановлено судом, у акті перевірки (стор.5-7) зазначається, що згідно службової записки ВПМ Броварської ОДПІ від 29.02.2012 № 1341/7/26-31 направлено копію протоколу допиту свідка -директора ТОВ «РІП»ОСОБА_1 від 13.09.2011р. Згідно пояснення, наданого директором ОСОБА_1, він не реєстрував ТОВ "РІП", не здійснював жодних фінансово-господарської діяльності з іншими підприємствами, будь-яких товарів, робіт, послуг ні від кого не отримував та нікому не передавав, корпоративних прав у підприємстві не набував. Також, відповідно до інформаційно-пошукових систем відповідача ТОВ «РІП»не подало додаток до декларації з податку на прибуток «СВ», основні засоби згідно податкової звітності відсутні.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що усі операції по договору підряду з ТОВ "РІП" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними, і такі наслідки поширюються на позивача.

На підставі наявності у податкового органу такої інформації відповідачем також самостійно зроблено висновок у Акті перевірки про недійсність всієї фінансово-господарської документації позивача з ТОВ «РІП»за квітень 2011р., ПП «Стандарт»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 306 від 29.04.2011р., оскільки вона підписана не уповноваженою особою ТОВ «РІП».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу витрат, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, між ПП «Стандарт»(Підрядник) та ТОВ «РІП»(Субпідрядник) укладено Договір № 060511 від 06.04.2011р.

Згідно п.1.1 вказаного Договору Субпідрядник зобов'язується виконати і здати Підряднику роботи на об'єктах Підрядника відповідно до проектно-кошторисної документації, а Підрядник зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Безпосередньо за вказаним договором ТОВ «РІП»виконані роботи по монтажу системи тепловодопостачання на наступних об'єктах:

- будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиць Ю. Шумського та Березняківської у Дніпровському районі м. Києва; (За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Акт приймання-виконання будівельних робіт за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-2в);

- житлово-офісний торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м. Києва; (За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Акт приймання-виконання будівельних робіт за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-2в).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «РІП»виписало на адресу ПП «Стандарт»податкову накладну № 306 від 29.04.2011р. на суму 210168,31 грн. (в т.ч. ПДВ 35028,05 грн.), яка підписана від імені ТОВ «РІП»ОСОБА_1 та засвідчена печаткою товариства.

За виконані роботи ПП «Стандарт»розрахувалося шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «РІП»безготівкових коштів на повну суму виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями № 693 від 13.05.2011 р. на суму 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33грн.), №804 від 13.07.2011 р. на суму 22 168,31 грн. (в т.ч. ПДВ 3 694,72грн.), №743 від 30.05.2011 р. на суму 70 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн.), №747 від 31.05.2011 р. на суму 59 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9 833,33 грн.).

Таким чином, фактичне здійснення робіт підтверджується наступними документами: договором № 060511 від 06.04.2011 р.; довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-3), Актами приймання-виконання будівельних робіт за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. (Типова форма №КБ-2в), податковою накладною № 306 від 29.04.2011р. та платіжними дорученнями.

Крім того, на момент укладення та виконання вказаного договору ТОВ «РІП»мало ліцензію №575195 серії АГ зі строком дії до 21.10.2013, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (копія наявна у матеріалах справи) відповідно до якої товариство має право виконувати 54 види будівельних робіт, в т.ч. монтаж інженерних мереж. Вказана обставина, на думку суду, також свідчить про реальність виконання зобов'язань за вказаним договором підряду -монтаж систем тепловодопостачання.

Суми ПДВ за податковою накладною № 306 від 29.04.2011р. включено ПП «Стандарт»до податкового кредиту за квітень 2011р., а сплачені суми за договором підряду включено до витрат у декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011р.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено контрагенту (ТОВ «РІП») суму ПДВ, на яку сформовано податковий кредит. Вказана обставина відповідачем у акті перевірки не заперечується.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалась податковим органом у акті перевірки, контрагент позивача -ТОВ «РІП»був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві»затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Як вже зазначалось судом, до складу податкового кредиту та витрат позивач включив суми, сплачені ним за виконані контрагентом роботи, які підтверджені належним чином складеними № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" за квітень 2011р.

Відповідач у акті перевірки неправомірно встановив висновки (с. 7-9 акту) щодо фіктивності та нікчемності укладеного правочину між позивачем та ТОВ «РІП», з огляду на наступне.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідач не вказав у акті перевірки та не надав суду доказів звернення до суду з позовом про визнання фіктивним правочином між позивачем та ТОВ «РІП», а самостійно визнав правочин фіктивним (с. 9 акту).

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України, затвердженого постановою від 6 листопада 2009 року N 9, «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідачем не доведено наявність умислу між сторонами, не надано законного рішення суду про визнання договору фіктивним.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем не встановлено і не доведено будь-якими належними доказами спрямованість договору підряду на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Тобто не є таким, що порушує публічний порядок, згідно ст. 228 ЦК України.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, недійсність фінансово-бухгалтерських документів базуються на припущеннях, а не на податковій інформації, неналежних та допустимих доказах.

Посилання у акті перевірки (с. 5-6) на єдиний основний доказ відповідача -протокол допиту свідка не є податковою інформацією та належним, допустимим доказом для визначення платнику податків зобов'язань.

Будь-яких відомостей про наявність рішення суду, яке набрало законної сили та встановлювало б порушення посадовими особами ТОВ «РІП»законодавства України, відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обставини зазначені у Акті перевірки, не є обґрунтованими, оскільки відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (статтями 72, 83 ПК України), зокрема, відомості, надані податковою міліцією, відповідачем не доведено суду дотримання процедури збору податкової інформації згідно положень ст.ст. 72, 73 ПК України, що унеможливлює належне прийняття судом до уваги останніх, адже законом не віднесено та не встановлено такого механізму отримання податкової інформації, як отриманої в рамках оперативно-розшукової діяльності або з матеріалів кримінальної справи (про наявність якої суду не відомо і відповідачем не повідомлено); по-третє, вказані відомості повинні бути підтверджені виключно судовими рішеннями, винесеним в порядку КПК України, зокрема, з перевіркою підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом) та рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р.

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№ 984 від 22.12.2010; далі - Порядок) акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Пп. 77.8 ст. 77 ПК України визначено перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно із ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

На відповідача як суб'єкта владних повноважень -податкового органу покладено обов'язок доказування, який ним проігноровано шляхом неявки у судові засідання, ненадання будь-яких документів або заперечень проти позову.

Разом з тим дійсність операцій за вищевказаним правочином та реальність настання наслідків його виконання підтверджується наведеними вище фінансово-бухгалтерськими документами, наданими позивачем суду.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим відсутність доказів з боку податкової служби щодо фіктивності і нікчемності зазначених господарських операцій позивача.

Окремо суд звертає увагу на порушення розрахунків під час обчислення суми грошових зобов'язань та штрафних санкцій позивачу відповідачем без урахування показників податкової декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011р. (уточнюючої), поданої позивачем до ОДПІ 27.09.2011, в якій задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (рядок 07) у сумі «-1222591,00»грн. Беручи до уваги величину від'ємного значення об'єкта оподаткування, можна зробити висновок про відсутність податкових зобов'язань щодо податку на прибуток за результатами діяльності підприємства у другому кварталі 2011 року, навіть якщо припустити правомірне донарахування 40282,26 грн. грошових зобов'язань з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за № 0000092202 форми «Р».

Статтею 244-2 КАС України визначено, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини., а за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»23.02.2006 р. № 3477-IV, національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, зазначено в постанові ВС України №13/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-42а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу про фіктивність, нікчемність, нереальність операцій позивача є необґрунтованими.

Необхідно зазначити, що у випадку, коли податковим органом отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ПП «Стандарт», як платник податку, діяло без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій із даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 753,50 грн. (платіжне доручення № 986 від 29.10.2012), доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 753,50 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 167 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області ДПС від 29.05.2012 №0000092202 форми «Р», № 0000112202 форми «Р» та № 0000102202 форми «В4».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Стандарт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лагунової 7а, кв. 30, код ЄДРПОУ 32499451) сплачений судовий збір у сумі 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.