Постанова № 27919358, 20.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року 2а-4955/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Маслаковій І.Б.,

за участю:

представника позивача - Степанюка Д.О. (довіреність б/н від 15.10.2012 р.);

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція"

до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" (далі -позивач або товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС (далі -відповідач) про cкасування податкового повідомлення-рішення №0001052301/1580 від 15.06.2012 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте відповідачем на підставі акту перевірки рішення про визначення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій суперечить вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений удом про дату та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав. У відповідності до ч. 4 статті 128 КАСУ справа розглянута за відсутності представника відповідача.

У запереченні, наданому до суду, ДПІ в Обухівському районі Київської області, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення послалася на розбіжність в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України»по податковим зобов'язанням позивача та його контрагентів- ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»та ТОВ «Флореаль АРТ», ПП «Фріланс», а також на свій висновок про неможливість здійснення поставок товарів, виконання робіт, надання послуг ПП «Фріланс»з огляду на відсутність у останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу тощо, які економічно необхідні для проведення господарських операцій. Відповідачем зазначено про не встановлення факту передачі товарів від продавця покупцю у зв'язку з ненаданням для перевірки договорів про господарські відносини з контрагентами, актів приймання-передачі товару, довіреностей та документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо. Вважає прийняте ним податкове повідомлення-рішення законним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та дослідивши докази, якими вони обгрунтовані, суд встановив таке:

в травні 2012 р., на підставі направлення на перевірку від 26.04.2012р. №86, виданого ДПІ в Обухівському районі Київської області та згідно із пп.75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп.78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України заступником начальника відділу податкового контролю в Обухівському районі Київської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р., наслідком якої стало складання акту перевірки від 21.05.2012р. № 1159/231-32253036. Згідно із висновками акту податковим органом було виявлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, яке полягало у заниженні податку на додану вартість не сплаченого до бюджету у розмірі 767 837,00 грн., в тому числі за березень 2010 р. на суму 263 260,00грн., за квітень 2010р. на суму 317 433,00грн., за травень 2010р. на суму 119 429,00грн., за серпень 2011р. на суму 28 236,00грн., за вересень 2011р. на суму 1 846,00грн., за грудень 2011р. на суму 37 633,00 грн. та завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 55 674,00грн., в тому числі за грудень 2011р. на суму 55 674,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту було винесене податкове повідомлення-рішення №0001052301/1580 від 15.06.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 767 837,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 191 959,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС у Київській області від 31.07.2012р. №1836/10/10-206/415-915 та ДПС України від 08.10.2012р. №3246/0/61-12/10-2115 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

ТОВ "Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція" є юридичною особою, яка зареєстрована, відповідно до свідоцтва серії А00 №072600, Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.12.2002р. Взято на податковий облік ДПІ в Обухівському районі Київської області 03.04.2006р. за №2470.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код товариства №32253036. Основними видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям, видання книг, видання журналів та періодичних публікацій, інша поліграфічна діяльність, рекламна діяльність, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 10.02.2010 р. між позивачем, як замовником та ТОВ «Флореаль АРТ»- (виконавцем) було укладено договір №10/02, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання проведення маркетингових та рекламних послуг. На підтвердження факту здійснення даної угоди позивачем приєднано до позову додаткові угоди №1 від 10.02.2010р. та №2 від 08.04.2010р. до договору; податкові накладні №290306 від 29.03.2010р., №310307 від 31.03.2010р., №120402 від 12.04.2010р, №300411 від 30.04.2010 р.

04.01.2010 р., між позивачем, як замовником послуг та ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»- виконавцем укладено договір №04/01 про надання ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»поліграфічних послуги, а саме по здійсненню додрукової підготовки інформаційних матеріалів; виведенню кольоропроб; по виготовленню поліграфічної продукції з переданих замовником матеріалів та напівфабрикатів.

На підтвердження реальності вчинення даної господарських операцій приєднано до позовної заяви додаткова угода №1 від 11.03.2010р.; податкові накладні №57 від 09.04.2010р., №58 від 09.04.2010р., №59 від 09.04.2010р., №60 від 12.04.2010р., №67 від 20.04.2010р., №85 від 06.05.2010р., №89 від 12.05.2010р., №92 від 18.05.2010р., №97 від 20.05.2010р., №98 від 21.05.2010р., №109 від 31.05.2010р.

01.04.2011 р. між товариством та ПП «Фріланс», як виконавцем послуг, укладено договір №01/04 за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику поліграфічні послуги по здійсненню додрукової підготовки інформаційних матеріалів; виведенню кольоропроб; по виготовленню поліграфічної продукції з переданих замовником матеріалів та напівфабрикатів, тощо. До позовної заяви додані додаткова угоду №1 від 27.04.2011р. до договору №01/04 від 01.04.2011р. про зобов'язання розробки інформаційних матеріалів та дизайну «Діалог Бізнес»травень 2011р; податкові накладні №175 від 27.04.2011р., №176 від 28.04.2011р.

07.11.2012 р., представником позивача на підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій по вищезгаданим договорам надано до суду для долучення до матеріалів справи наступні документи: рахунки-фактури; акти здачі приймання наданих послуг; рахунки на оплату послуг виконавців; платіжні доручення про перерахування коштів контрагентам позивача; акти передачі поліграфічних матеріалів.

Дослідивши зміст поданих документів, суд зважає на таке: із наданих позивачем рахунків-фактур №№29/03-4 від 29.03.2010 р.; 30/03-1 від 30.03.2010 р.; 12/04-1 від 12.04.2010 р.; рахунку на оплату №927/11-1 від 27.11.2009 р.; №909/12-1 від09.12.2009 р.; №929/12-2 від 29.12.2009 р. (а.с.97-104) неможливо встановити факт надання послуг (виконання робіт) та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання наданих послуг в господарській діяльності товариства у зв'язку з тим, що в первинних документах відсутня обов'язкова як для них інформація про конкретні послуги, які були надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру, тощо. Вказане стосується і актів здачі-приймання наданих послуг від 31.03.2010 р.; від 30.04.2010 р. та актів передачі поліграфічних матеріалів від 27.05.2011 р.; від 02.06.2011 р.; 06.06.2011 р.; 16.06.2011 р.; 08.06.2011 р.; 10.06.2011 р. (а.с.99-104; 136-147), в яких також відсутня необхідна інформація про конкретні послуги, які були надані замовнику, вартість кожної із них; одиниця виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне їх надання.

Із представлених позивачем актів передачі поліграфічних матеріалів виконавцю (а.с.159-179) також неможливо визначити кількісний та якісний склад переданих матеріалів. Таким чином, вказані вище договори та акти прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, рахунки-фактури, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у звязку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, оскільки не містять обов'язкових даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг, тощо.

Ураховуючи те, що в ході перевірки податковим органом встановлено відсутність реальної можливості поставок (товарів) виконання робіт та надання послуг контрагентами позивача- відсутність у останніх майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, що є необхідною умовою для здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку про і про відсутність реального характеру проведених господарських операцій, які начебто виконувались протягом перевіряємого періоду.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної цінина такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціяху межах господарської діяльності платника податку.

Право нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 статті 1 Закону України №334/94-ВР є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результати якої продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді на підставі аналізу наявної інформації в базі даних «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між даними декларації з ПДВ позивача та ТОВ «Флореаль Арт»наявна розбіжність, ТОВ «Флореаль Арт»не задекларовано податкові зобов'язання за березень-квітень 2010 р. по взаємовідносинам з позивачем у розмірі 497860,0 грн.; у ТОВ «Ф.Р.Е.Ш»податкові зобов'язання за квітень-травень 2010 р. у сумі 202262,0 грн. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ф.Р.Е.Ш» анульоване 22.03.2011 р.; ПП «Фріланс»- завищено податкові зобов'язання у сумі 55 186 437 грн.- дані акту перевірки Алчевської ОДПІ від 14.12.2011 р. №2102/236-36917518.

Доводи відповідача у цій частині узгоджуються з встановленими судом обставинами та свідчать про відсутність економічного змісту в операціях позивача з його контрагентами.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України«Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону України передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту,- зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова звітність -бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарська операція проведена не була, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних ревізитів таких документів. Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»або до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси -частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши обставини справи та докази, надані на їх підтвердження, співставивши їх з нормами чинного законодавства, якими врегламентовано спірні правовідносини на предмет іх відповідності діям відповідача, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав та інтересів позивача та безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 листопада 2012 р.