Рішення № 27917500, 05.12.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/19689/2012

Провадження №2/2610/8150/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Подмазко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»до ОСОБА_1, третя особа: Закрите акціонерне товариство «СК «Інгосстрах» про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.09.2009 р. між ОСОБА_2 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є позивач, було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19 G-0280745. У відповідності до зазначеного договору було застраховано автомобіль НОМЕР_1 від механічних пошкоджень внаслідок ДТП. 30.05.2009 р. по вул. Тарасівська в м. Києві відбулось зіткнення застрахованого ТЗ з автомобілем НОМЕР_2 від керуванням відповідача. ДТП сталася в результаті порушення з боку відповідача вимог ПДР України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2010 р. та постановою Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2010 р. Для визначення вартості матеріального збитку спричиненого застрахованому автомобілю позивач замовив в ТОВ «ЕСТІМЕЙТ»проведення авто товарознавчого дослідження . Згідно зі звітом № 4192 від 17.06.2009 р. вартість матеріального збитку становить 149 303,39 грн. На виконання умов договору страхування, позивач сплатив страховику відповідно до страхового акту страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок страхувальника у ВАТ «Родовід Банк». Таким чином до ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача, як винної у ДТП особи, компенсації шкоди, завданою власнику автомобіля НОМЕР_1 внаслідок ДТП. За таких обставин представник страхової компанії просить суд стягнути на користь позивача суму у розмірі 149 303,39 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди та судові витрати.

В подальшому представником позивача позовні вимоги були зменшені, оскільки 13.11.2012 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група», яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача, здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн. Остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_1 124 313,39 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Відповідач, його представники заперечували щодо задоволення позову. Пояснили суду, що з постанови судді Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2010 р. вбачається вина і іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 Крім того просили суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності, оскільки відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). Суброгація не передбачає переходу право вимоги до страховика в порядку регресу, т. я. відбувається лише зміна осіб в уже наявному зобов'язанні. Тобто відбувається заміна кредитора, потерпілий (вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Оскільки право вимагати відшкодування збитків потерпіла сторона набуває з часу їх завдання, то перебіг строку позовної давності на звернення з вимогами про відшкодування починається з моменту виникнення страхового випадку і при передачі цього права вимоги іншій особі (страховику), переривання строку позовної давності не відбувається. Також просили суд стягнути на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що 20.02.2009 р. між ОСОБА_2 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», на даний час ПАТ Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19 G-0280745.

Також не заперечується сторонами та обставина, що 30.05.2009 р. у м. Києві по вул. Тарасівській в м. Києві відбулось зіткнення автомобілів НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та «Audi A5» д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2

Як свідчить постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2010 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2010 р. постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2010 р. залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок відповідно ст. 8 Закону України «Про страхування»- це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Позивачем подію, що трапилась 30.05.2009 р. визнано страховим випадком та 08.07.2009 р. складено страховий акт № 80848, на виконання умов договору страхування та заяви страхувальника виплачено страхове відшкодування у розмірі 149 303,39 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями.

Розмір відшкодування встановлювався на підставі звіту № 4192 від 17.06.2009 р. ТОВ «ЕСТІМЕЙТ», складеного на замовлення позивача.

Представник позивача зазначає, що у зв'язку із вилитою страхового відшкодування, має право у порядку регресу на стягнення з особи винної в ДТП, шкоди спричиненої власнику застрахованого автомобіля НОМЕР_1.

В свою чергу представники відповідача вважають, що з матеріалів адміністративного провадження вбачається також вина ОСОБА_2 у події, яка відбулась 30.05.2009 р., а також зазначають щодо пропуску строку позовної давності з боку страхової компанії.

За положеннями ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має право до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд погоджується з твердженнями представників відповідача щодо того, що перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика -є суброгацією, а не правом вимоги в порядку регресу, оскільки в даному випадку відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, в той час, як при регресі одне зобов'язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Натомість суд не може погодитись із доводами відповідача щодо наявності вини іншого учасника ДТП, яка трапилась 30.05.2009 р.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду першої інстанції, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2010 р., залишеною без змін постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 01.07.2010 р. встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суддею Апеляційного суду м. Києва зазначено, що доводи зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та посилання ОСОБА_1 у своєї апеляції на те, що ДТП сталася з вини іншого водія -ОСОБА_2 також не заслуговує на увагу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався, тому судді першої чи апеляційної інстанції позбавлені можливості питання про наявність або відсутність вини в його діях.

В судовому засіданні також не заперечувалось представниками відповідача, що ОСОБА_1 НЕ звертався до суду з позовом у встановленому законом порядку щодо встановлення вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП.

Перебіг позовної давності за приписами ч. 1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого прав або про особу яка її порушила.

Представником позивача зазначено в судовому засіданні, що право вимоги виникло у страхової компанії з моменту сплати страховику відповідних виплат, що відбулось 16.09.2009 р., а тому строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав не порушено.

Проте за змістом норм ст.ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, потерпілий передає право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, яке виникає з моменту завдання збитків і перебіг позовної давності на звернення з вимогами про відшкодування з моменту виникнення страхового випадку. При передачі цього права вимоги іншій особі (страховику), переривання перебігу строку позовної давності не відбувається.

Як встановлено в судовому засіданні страховий випадок, момент завдання збитків настав 30.05.2009 р. в день дорожньо-транспортної пригоди.

До суду з даним позовом ПрАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»звернулось 13.09.2012 р.,тобто з порушенням строку, передбаченого законом.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні причин поважності пропуску встановленого законом строку для захисту своїх представником позивача не надано.

Позовна давність, як вбачається з положень ст. 267 ЦПК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення. При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За встановлених обставин, зважаючи на заяву представника відповідача щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд вважає за можливе відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До судових витрат, відповідно до положень ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу.

Представник відповідача просить суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Разом з тим, граничний розмір компенсації таких витрат, згідно з частиною 2 статті 84 ЦПК України встановлюється законом.

Враховуючи відсутність відповідного закону, на виконання пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України та пункту 2 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з підпунктом 1 пункту 1 додатка якої граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, що надає правову допомогу.

Статтею 13. Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»встановити на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

За таких обставин, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні оригінали доказів оплати витрат правової допомоги, беручі до уваги кількість судових засідань та їх тривалість, суд приходить до висновку щодо можливості стягнення з ПрАТ Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 858 грн. 12 коп.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,11,30,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 261,267,979,993, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», м. Київ, провул. Ново-Печерський, 19/3, корпус 1, офіс 10, КОД ЄДРПОУ 25965081 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) витрати на правову допомогу у розмірі 858 грн. 12 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя