Рішення № 27917338, 07.12.2012, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/2033/2012

Провадження № 2/2518/367/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Прохоренко А.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення вартості пошкодженого спільного сумісного майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 з даним позовом, посилаючись на те, що ними за час шлюбу, який розірвано рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2009 р., було спільно нажите майно, на суму 49560 грн., яке є їхньою спільною сумісною власністю, і яке зараз пошкоджене, а саме:

- холодильник, вартістю 4500 грн. (розбитий корпус);

- газова плита, вартістю 2000 грн. (духовка з дверцятами розбита);

- витяжка до газової плити, вартістю 1000 грн. (розбитий корпус);

- кухонна стінка (із дуба), вартістю 25000 грн., (розбиті дверцята в шафі, побито все скло);

- телевізор "Самсунг", вартістю 900 грн. (побитий корпус, розбитий кінескоп);

- мікрохвильова піч, вартістю 600 грн. (розбита повністю);

- двері вхідні, вартістю 1200 грн. (розколоті);

- двері в теплий коридор, вартістю 200 грн. (розбиті 2 кольорові скла);

- вікно в кухні і в кімнатах, вартістю 1500 грн. (розбиті);

- шафа купе в коридорі, вартістю 6000 грн. (розбита);

- 2 склопакети у 2 спальнях, вартістю 2500 грн. (розбиті);

- двері між дитячими спальнями розбиті (9 шт. кольорового скла), вартістю 1000 грн. (розбито скло);

- дерев'яне вікно у другій спальні, вартістю 1500 грн. (розбите);

- скло у вікні у коридорі (вхідній), вартістю 700 грн. (розбито);

- дерев'яний стіл на кухні, вартістю 600 грн. (розбитий);

- 3 кухонних стільця, вартістю 360 грн. (розбиті).

Вказуючи, що описане вище майно являється спільною сумісною власністю, і вона має право на його половину, просила стягнути з відповідача належну їй вартість пошкодженого спільного сумісного майна в сумі 24780 грн..

В судовому засіданні ОСОБА_2 неодноразово уточнювала, зменшувала, збільшувала позовні вимоги, та остаточно просила стягнути з відповідача належну їй вартість пошкодженого спільного сумісного майна, а саме: половину вартості холодильника, газової плити, телевізора «Самсунг», та витрачені нею 850 грн. оплати вартості стекла віконного, 207 грн. 90 коп. оплати замка вхідного в комплекті, 234 грн. оплати вартості стекла..

В судовому засіданні ОСОБА_2 остаточні позовні вимоги підтримала, пояснила, що вони розлучені з 2009 р., фактично не проживали разом з 2005 р.. Вказала, що ОСОБА_3 користувався 1 кімнатою, вони користувались 2 кімнатами, в загальному користуванні були кухня, коридори, підсобні приміщення, тобто посилалась на те, що фактично був визначений порядок користування будинком. Вказала, що поділ спільного сумісного майна не проводився, розподіл будинку також не проводився. Зазначила, що між нею та ОСОБА_3 існують неприязні відносини, пов'язані з тим, що останній зловживає спиртними напоями, під час яких вчиняє сварки, кидався на них з рушницею, на нею з холодною зброєю. Вона з цих приводів зверталась до ОВС, останніми складались на нього протоколи, на підставі яких судом до ОСОБА_3 неодноразово застосовувався арешт, лікувався в Халявині. 31 серпня 2012 р., після 17 год., вони приїхали на «радульському автобусі»з с.Голубичі, з метою переночувати в будинку перед першим дзвоником 1 вересня 2012 р., так як обоє дітей навчаються в Ріпкинській ЗОШ № 2. Прийшовши до будинку, побачила ОСОБА_3, який був в стані алкогольного сп'яніння, став до них чіплятись, кидався битися, після чого пішов в баню. Взяв сокиру, вони встигли закрити вхідні двері. Він сокирою розколов двері та розбив вікно. Вони встигли повибігати з будинку, ОСОБА_3 бігав за ними з сокирою, це бачили люди біля ларька. ОСОБА_5 вирвав у ОСОБА_3 сокиру та штовхнув останнього. Після цього, вона о 19 год. забрала речі та дітей та пішли на «радульський автобус»аби поїхати в с.Голубичі. Після цього, вона бачила, що з їхнього будинку їхали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в напрямку на смт.Радуль. Після цього, на велосипеді до них під'їхала ОСОБА_8, яка розповіла, що ОСОБА_3 в будинку все розбив. ОСОБА_8 вказала їй, що чула гуркіт в будинку, проте нічого не бачила. Вона зупиняла ОСОБА_6, проте той не зупинився. Після цього, вона з дітьми поїхала в с.Голубичі. 1 серпня 2012 р. вона з дітьми о 8 год. приїхала на перший дзвоник. Від людей вона дізналась, що у їх будинку ОСОБА_3 все побив. Після першого дзвоника вона з дітьми прийшла до будинку, зайшовши до будинку вона побачила, що в будинку побиті вікна та речі. Вона зателефонувала в РВ УМВС з цього приводу. Через деякий час приїхали працівники міліції, які їй запропонували написати відмову від повідомлення про побиття речей, вона написала відповідну заяву. Вказала, що працівники міліції не проводили фотографування, вони самі все зафіксували на фотоапарат. Вказала, що за період між датою пошкодження майна та датою останнього судового засідання, нею та сином були вставлені скло, та поміняний замок у вхідних дверях. В той же час, ОСОБА_3 за цей час відновлені лише 2 склопакети. Заперечила проти проведення по справі будь-яких експертиз на предмет визначення шкоди, та можливості відновлення пошкоджених речей, пославшись на скрутне матеріальне положення та на те, що нею додані відповідні чеки вартості речей.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позову, пославшись на його безпідставність, оскільки ОСОБА_3 під час конфлікту, який відбувся 31 серпня 2012 р. між ним та ОСОБА_2, сокирою пошкодив вхідні двері та розбив скло у вікні будинку АДРЕСА_1, з метою забрати мобільний телефон, аби подзвонити брату для того, щоб останній забрав його. Інші речі, викладені в позовній заяві він не пошкоджував. ОСОБА_3 вказав, що в дійсності між ним та рідними відбувся конфлікт, під час якого останній був побитий. ОСОБА_3 подзвонив брату ОСОБА_6 та попросив його відвезти в с.Корчев»я, він же до приїзду брата мився в бані. Коли ОСОБА_6 приїхав та забрав ОСОБА_3 та відвіз в село, про те, що сталось він брату не розповідав. Вказали, про те, що розподіл будинку не проводився, не проводився поділ спільного сумісного майна, ОСОБА_3 ні добровільно, ні примусово не визначався з ОСОБА_2 порядок користуванням приміщенням. ОСОБА_3 вказав, що надані позивачкою чеки не відповідають дійсності, так як речі придбавались раніше, за його гроші, так як позивачка не працювала. ОСОБА_3 вказав, що описані в позовній заяві деякі речі мали дефекти раніше ніж 31 серпня 2012 р.. ОСОБА_3 вказав про те, що в його кімнаті все побито, по всій кімнаті розкидані пір'я з подушок. Вказали, що позивачкою не доведена вартість пошкодженого майна на час розгляду справу, з урахуванням зносу та амортизації, від проведення експертизи вона в суді відмовилась, не доведено нею те, що пошкоджене майно не підлягає відновленню, перевірка РВ УМВС України була припинена за її заявою. Вказували, що вказане в сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, їх шлюб розірвано рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2009 р..

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних долях, згідно свідоцтва про право власності на житло від 3 квітня 1998 р..

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, однак особа звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

У спорах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди. У зв'язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди.

Перевіряючи причетність ОСОБА_3 до пошкодження речей та скла у будинку АДРЕСА_1, яке сталось 31 серпня 2012 р., судом враховується, що ОСОБА_3 визнає свою вину у пошкодженні речей та скла у будинку частково, не заперечує, що сокирою, в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, пошкодив вхідні двері та скло в будинку.

Судом враховується, що 1 вересня 2012 р. ОСОБА_2 зверталась в Ріпкинське РВ УМВС України в Чернігівській області з повідомленням про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 побив речі та вікна в будинку АДРЕСА_1.

Проте, перевірка Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області по повідомленню ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 побив речі та вікна в будинку, в якому вони разом проживають була припинена, за заявою позивачки, що підтверджується відповідним висновком від 07.09.2012 р. та визнається позивачкою, яка вказує на добровільність написання заяви.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона доглядає сусідній будинок ОСОБА_14, які були на виїзді в м.Черкаси. 31 серпня 2012 р. у вечірній час вона також приїздила доглядати будинок, між будинками високий паркан. Перед цим, коли їхала до будинку, то бачила, що в сторону зупинки на «радульський автобус»йшла ОСОБА_2 з двома дітьми та сумками. Приїхавши до будинку ОСОБА_14 вона почула гуркіт в господарстві ОСОБА_11, та почала звати ОСОБА_3. При цьому, через високий паркан, вона нічого не бачила. Після цього вона на велосипеді поїхала на зупинку та ОСОБА_2 розповіла про те, що в їхньому будинку був гуркіт. Однак, ОСОБА_2 на це не відреагувала. Після цього, вона повернулась до господарства ОСОБА_14 та продовжила доглядати господарство. При цьому, після повернення, вона побачила розбите вхідне вікно, більше нічого не чула та не бачила, що відбувалось в господарстві ОСОБА_11. В той день, вона не бачила ОСОБА_3, в т.ч. не бачила, як його забирав брат ОСОБА_6.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він є братом ОСОБА_3. 31 серпня 2012 р., приблизно о 18 год., йому зателефонував брат ОСОБА_3 та попросив приїхати до нього до будинку та забрати його в село, бо він боявся ночувати. Коли він приїхав, то в будинок не заходив. Бачив лише одне розбите скло. Після того, як ОСОБА_3, який був весь побитий вийшов з бані, він відразу його забрав та повіз в с.Корчев»я. Про те, що сталось вони не розмовляли. Коли, вони їхали, то на зупинці побачили ОСОБА_2 з дітьми.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_5 показав, що він являється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Влітку 2012 р. він з матір'ю жив в с.Голубичі Ріпкинського району, у зв'язку з тим, що їх батько ОСОБА_3 вчиняв вдома скандали. Близько 17 год. 31 серпня 2012 р. задля того, щоб переночувати перед першим дзвоником в школі, він разом з матір'ю та молодшою сестрою ОСОБА_1 на «радульський автобус»прибули в смт.Ріпки, та пішли до їхнього будинку. Коли прийшли до будинку, то батько ОСОБА_3 вчинив дома скандал, почав ображати матір, вийшов з будинку. Побачивши, що у нього в руках сокира, вони зачинили вхідні двері. Однак, ОСОБА_3 сокирою розбив двері та вікно біля вхідних дверей, та вліз в будинок, він штовхнув батька. ОСОБА_3 їм сказав, щоб вони їхали в с.Голубичі, а він поїде в с.Корчев»я та попрощавшись з своєю матір'ю, покінчить життя самогубством. Коли вони були на зупинці, то до них під'їхала ОСОБА_8 на велосипеді та розповіла, що чула гуркіт у їхньому будинку.

Вказані показання неповнолітнього свідка ОСОБА_5 узгоджуються з поясненнями позивачки ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

В акті від 5 вересня 2012 р., складеного депутатом Ріпкинської селищної ради ОСОБА_10, в присутності свідка ОСОБА_12, та дільничного інспектора міліції ОСОБА_13 описано, що вхідні двері розколоті, в дверях в теплий коридор розбиті два кольорових скла, в кухні розбиті три великих і три малих скла, в холодильнику G-Elektronic» корпус погнутий, побиті полички, лампочка не горить, в газовій плиті духовка з дверцятами розбита, у витяжці розбите скло, вона погнута, в кухонній стінці розбито троє дверцят, одне велике та одне мале скло в дверцятах, в мікрохвильовій печі побиті дверцята, вона погнута, в спальні-чоловіка розбиті три малі шибки, в телевізорі «Самсунг»побитий корпус та кінескоп, праска розбита повністю, розбиті повністю 3 вази кришталеві, в шафі-купе розбиті 2 дзеркала, в дверях повідбивані куски, в спальні дитячій порозбивані 2 склопакети, двері між спальнями поламані та розбито 9 частин кольорового скла, в дверях спальні № 2 в дверях розбито дві частини кольорового скла, у вікні в спальню № 2 розбито 2 склопакети повністю на одному вікні та на другому вікні 2 скла повністю 3 х 2 = 6 малих та 2 х 2 = 4 великих скла, в холодному коридорі у вікні розбиті 3 великі шибки повністю, стіл дерв'яний розбито, 3 кухонні стільці розбито.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повністю підтвердила дійсність викладених в акті обставин.

Судом враховується, що вказане обстеження проводилось не в день заподіяння шкоди, і навіть не в день звернення її в ОВС, а лише 5 вересня 2012 р..

Додані до матеріалів справи фотографії, які містяться на диску датовані 21 вересня 2012 р., тобто через 3 тижні після вказаних вище подій.

Як вже зазначалось вище, працівниками міліції огляд місця події не проводився, та процесуально не зафіксовано місце правопорушення, місце знаходження та розташування речей, розбитого скла, пошкодженої техніки та пошкоджених меблів.

Проводячи співставлення пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показань допитаних свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, в їх сукупності з іншими матеріалами справи, суд робить висновок, що позивачка ОСОБА_2, та свідок ОСОБА_5 були очевидцями того, що ОСОБА_3 сокирою пошкодив вхідні двері та скло у вікні в кімнату будинку, останнім даний факт не заперечується та визнається. З пояснень ОСОБА_2 та показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що вони не були очевидцями пошкодження інших речей та скла описаних в позовній заяві. Не була очевидцем пошкодження майна ОСОБА_3 і свідок ОСОБА_8, з показань якої доводиться, що вона чула лише гуркіт в будинку, бачила побиті вхідні двері та вікно біля них та випливає та обставина, що вона ОСОБА_3 в той день не бачила, не була очевидцем пошкодження ним іншого майна. Пояснення ОСОБА_2 щодо причетності ОСОБА_3 до пошкодження інших речей ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_8, які, на думку суду, є припущенням, на якому не може ґрунтуватись доказування в цивільному судочинстві. Крім того, з показань ОСОБА_8 доводиться, що вона, будучи перший раз біля господарства АДРЕСА_1, не бачила ні ОСОБА_3, ні як ОСОБА_6 забирав останнього на машині. З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, разом з ОСОБА_3 їхали на автомобілі з будинку в сторону с.Корчев»я раніше, ніж ОСОБА_8 повідомила їм про пошкодження майна. З пояснень ОСОБА_2 та показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що останній позивачка вказувала, що в будинку нічого не може відбуватись, бо ОСОБА_3 на машині забрав брат ОСОБА_6.

Відновлення відповідачем ОСОБА_3 двох склопакетів під час розгляду справи, беззаперечно не свідчить про повне визнання ним своєї вини щодо пошкодженого майна, оскільки ним послідовно визнавалось пошкодження вхідних дверей та скла у вікні біля нього, та заперечувалась причетність до пошкодження інших речей.

Показання свідка ОСОБА_9 не спростовують вину ОСОБА_3 у пошкодженні речей та скла у будинку, та стосується подій, які мали місце вже після пошкодження речей.

Враховуючи приписи ст.. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо презумпції невинуватості, суд приходить до висновку, що по справі відсутні прямі докази того, що ОСОБА_3 пошкодив в будинку АДРЕСА_1 будь-які речі, крім вхідних дверей та скла у вікні в кімнаті, та що відповідач ОСОБА_3 довів свою непричетність до пошкодження речей та скла у будинку АДРЕСА_1, яке сталось 31 серпня 2012 р..

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 половини вартості холодильника, газової плити та телевізора "Самсунг", то судом враховується наступне.

В п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України дається визначення поняттю «реальні збитки», якими є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З позовної заяви, з урахуванням неодноразових її уточнень, вбачається, що позивачка просила остаточно стягнути з відповідача половину вартості холодильника, вартістю 4500 грн., газової плити, вартістю 2000 грн. та телевізора "Самсунг", вартістю 900 грн..

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що:

- 3 лютого 2005 р. в Чернігівській філії ТОВ «Моцарт»було придбано телевізор 21'SAMSUNG CS-21 K3MHQ вартістю 1430 грн.;

- 15 червня 2008 р. в ФОП «ОСОБА_15»було придбано холодильник «LG-Elektronic" вартістю 4500 грн.;

- 2 грудня 2010 р. було придбано газову плиту вартістю 2172 грн..

Судом враховується, що позивачкою, всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту приведення вказаних електричних приборів у повну непридатність, того, що це зробив відповідач ОСОБА_3, факту неможливості їх відновлення, ціни вказаних приборів на час розгляду справи, з урахуванням зносу та амортизації, на підтвердження понесення нею витрат на відновлення порушеного права, або ж витрат, які вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту віднесення газової плити до спільної сумісної власності чи до приватної власності, з огляду на те, що шлюб між сторонами розірваний рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2009 р., газова плитка придбана 2 грудня 2010 р., в чеку відсутня інформація про її покупця.

Слід зауважити, що позивачка відмовилась заявляти клопотання про призначення експертизи на визначення ринкової вартості пошкодженого майна, визначення розміру шкоди завданої пошкодженням майна.

Судом враховується та не заперечується сторонами, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поділ спільного сумісного майна не проводився, порядок користування між ними не визначався, а згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Слід зауважити, що при доведеності вчинення ОСОБА_3 пошкодження телевізора та холодильника, останній був би одночасно винною та потерпілою стороною.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 половини вартості холодильника, газової плити та телевізора "Самсунг" слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 207 грн. 90 коп. у відшкодування витрат на придбання замка врізного та шпінгалета «Алекс», то судом враховується, що позивачка в позовній заяві не вказувала про пошкодження дверного замка, не зазначено про це і акті від 5 вересня 2012 р., не надані нею належні та допустимі докази пошкодження вказаного майна, і того, що в його пошкодив ОСОБА_3. Тому на думку суду, позивачка не довела факт пошкодження вказаного замка відповідачем, тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 850 грн. у відшкодування оплати вартості стекла віконного, 234 грн. у відшкодування оплати вартості стекла, то судом враховується, що позивачкою надані відповідні підтверджуючі документи проведення вказаних оплат.

Судом встановлено, що відсутні прямі докази того, що ОСОБА_3 пошкодив в будинку АДРЕСА_1 будь-які речі, крім вхідних дверей та скла у вікні в кімнаті, що виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності -будинку АДРЕСА_1, в порядку, визначеному ст.. 364 ЦК України не проводився, що ОСОБА_2, як співвласниці не виділялись кімната дитяча, коридор та кухня в яких нею було оплачено вирізку скла, та установку скла в дверях, вказані двері та вікна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були набуті, як під час шлюбу, так і після розлучення, як вже зазначалось вище поділ спільного сумісного майна подружжя не проводився. Слід зауважити, що ремонтні роботи були проведені без згоди відповідача ОСОБА_3.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 850 грн. у відшкодування оплати вартості стекла віконного, 234 грн. у відшкодування оплати вартості стекла слід відмовити.

У зв'язку зі зменшенням позовних вимог, ОСОБА_2 слід повернути 33 грн. 20 коп. судового збору (247,80 грн. -214,60 грн. = 33,20 грн.).

Керуючись, ст.ст. 10, 60, 80, 209, 212, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 368-370, 1166 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення вартості пошкодженого спільного сумісного майна -відмовити.

У зв'язку зі зменшенням позовних вимог, ОСОБА_2 повернути 33 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.Б. Сташків