Постанова № 27910130, 25.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4040/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюк Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Грищук С.Д.

представника позивача: Назаренка А.І.

представника відповідача (апелянта): Мельник А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Державне підприємство «Барський спиртовий комбінат» (ДП «Барський спиртовий комбінат») звернулось в суд з адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Барська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року №0000082300/0.

07 грудня 2011 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Барською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Барський спиртовий комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 21 березня 2011 року №244/23/00376372.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями в редакції Закону України від 20 травня 2010 року №2275-VІ), в результаті чого бюджетне відшкодування заявлене позивачем підлягає зменшенню на 2153511 грн. по деклараціях:

- декларація від 21 травня 2007 року №5580 за квітень 2007 року - 7966 грн.;

- декларація від 20 червня 2007 року №6237 за травень 2007 року - 38904 грн.;

- декларація від 20 липня 2007 року №8118 за червень 2007 року - 8006 грн.;

- декларація від 20 серпня 2007 року №9470 за липень 2007 року - 287562 грн.;

- декларація від 20 вересня 2007 року №10140 за серпень 2007 року - 172324 грн.;

- декларація від 19 жовтня 2007 року №11979 за вересень 2007 року - 31753 грн.;

- декларація від 20 листопада 2007 року №13662 за жовтень 2007 року - 128080 грн.;

- декларація від 20 грудня 2007 року №14342 за листопад 2007 року - 635386 грн.;

- декларація від 21 січня 2008 року №15541 за грудень 2007 року - 190687 грн.;

- декларація від 18 червня 2009 року №6402 за травень 2009 року - 127140 грн.;

- декларація від 19 травня 2008 року №5594 за квітень 2008 року - 114539 грн.;

- декларація від 20 лютого 2008 року №1557 за січень 2008 року - 70461 грн.;

- декларація від 20 лютого 2009 року №1680 за січень 2009 року - 163268 грн.;

- декларація від 20 березня 2008 року №2175 за лютий 2008 року - 79539 грн.;

- декларація від 21 квітня 2008 року №4049 за березень 2008 року - 97896 грн.

На підставі акта перевірки, 21 березня 2011 року Барською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 щодо зменшення ДП «Барський спиртовий комбінат» бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2153511 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Вінницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що ДП «Барський спиртовий комбінат» відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально підтвердив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а обґрунтування відповідача щодо включення до суми зменшеного бюджетного відшкодування в сумі 2153511 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення розрахунків, регламентовані пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

При цьому, беручи до уваги те, що сума бюджетного відшкодування ПДВ залежить від значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування виникає лише у разі правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.

Так, п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Стосовно посилань Барської МДПІ на відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів ДП «Барський спиртовий комбінат» щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій між ними, а відтак унеможливлює встановлення факту надмірної сплати податку до бюджету для формування джерела відшкодування ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, в матеріалах справи містяться податкові накладні, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і містять всі обов'язкові реквізити: опис послуг, їх кількість, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, тощо, а також платіжні доручення, що в свою чергу підтверджує факт придбання ДП «Барський спиртовий комбінат» товару (роботи, послуги) призначених для використання в його господарській діяльності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку Барська МДПІ намагається перекласти свій обов'язок щодо доказування підстав заперечення проти позову на суд, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено правомірність формування суми податкового кредиту, а відтак і правомірність формування суми бюджетного відшкодування, тоді як відповідачем не доведено існування будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність заявлених вимог позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Відповідача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Оскільки суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правові норми, які регулюють відносини сторін, визначив правильно, ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, проте при винесенні постанови у справі відповідно до вимог ст. 162 КАС України визнав рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, однак не скасував його, тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, - змінити .

Абзац другий резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року викласти в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області №0000082300/0 від 21 березня 2011 року».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30.01.12 .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.